С. І. Ткачов

Національний фармацевтичний університет (м. Харків)

ПРОБЛЕМА ГРОМАДЯНИНА ВСЕСВІТУ У ФІЛОСОФСЬКІЙ СПАДЩИНІ А. ШВЕЙЦЕРА

Інтеграційні процеси сучасного світу, перш за все в економічній та політичній сфері, ставлять питання про необхідність визначення оптимальної моделі майбутнього устрою міжнародної спільноти. Означена проблема не є принципово новою. У свій час відомий вчений К. Ціолковський припускав, що можливо незабаром очікується створення розумного та помірного суспільства на Землі [1]. Своєрідну трактування цієї ідеї висловлює американський філософ Е. Тоффлер. Він пропонує створити асамблеї соціального майбутнього, які б виконали місію переходу до світової демократії [2]. Взагалі, філософське передбачення єдності світу виникло ще два століття по тому. Так, наприклад, І. Кант вбачав найголовнішу проблему людства в необхідності досягнення загального правового громадянського суспільства [1]. Отже, сучасна підготовка молоді до життя сьогодні набуває не тільки конкретно-суспільного характеру, але й загальносвітового аспекту. Зокрема, психолого-педагогічний пошук у вирішенні сучасної проблеми громадянського виховання особистості має врахувати існуючі ідеї громадянина світу.

Для наукового розв’язання вказаної проблеми необхідно вивчити перш за все філософську спадщину стосовно майбутнього суспільства в умовах триваючої глобалізації. Серед поглядів на перспективи розвитку світового співтовариства важливе місце займає ідея загального громадянського суспільства та відповідний ідеал громадянина Всесвіту. Серед філософської спадщини ХХ ст. належне місце щодо зазначеної проблеми займають думки та міркування відомого громадського діяча А. Швейцера.

Метою даної публікації якраз і є вивчення ідеї громадянина в межах майбутньої культурної держави у філософській спадщині німецького мислителя. Саме в цей історичний період його життя і діяльності остаточно утвердилася неминучість і незворотність загальних інтеграційних процесів у соціально-економічній та духовній сфері людства.

А. Швейцера називають генієм людства, великим гуманістом за його безкорисливу діяльність лікарем в Екваторіальній Африці та боротьбу проти атомної зброї. Він являє собою взірець людини стійкої громадянської позиції, бо жив так, як думав, і думав так, як жив. Широкий перелік його професійних та громадських занять (він також був органістом, музикознавцем, теологом, пастором, лікарем) не дає повного уявлення про його унікальну роль в історії людства.

Перш за все німецький філософ наголошував, що смисл людського життя може бути досягнутий тільки в межах смислу усього світу [3]. Він вважав, що єдина етична основа для всього людства сприятиме вихованню людини майбутнього – громадянина Всесвіту. У своєму творі “Благоговіння перед життям” А. Швейцер аналізує уявлення Платона і Аристотеля про ідеал культурної держави. Коли виникає потреба в реалізації ідей на практиці, виявляється, що філософи не здатні розв’язати її. Історично можна пояснити, що вони обмежують ідеал держави тільки удосконаленням міста-держави. Але це дуже прикро з позиції розвитку філософської ідеї культурної держави. Наслідком такої обмеженості є занепокоєння обох мислителів відносно того, що добробут міста-держави погіршився за рахунок збільшення населення. Аристотель пропонує навіть позбуватися хворобливих дітей, морячи їх голодом, а також знищувати материнський плод шляхом передчасних пологів. Отже, на думку А. Швейцера, висловлюючи ідею культурної держави, необхідність виховання гідного громадянина, філософи порушують елементарні етичні норми [1]. Німецький мислитель критикує також Спінозу, який дотримувався думки, що відданість громадянина суспільству є недоречною. Індивіди мусять керуватися у своєму житті тільки розумом. Держава має виховувати у громадян дійсну потребу у свободі. Але Спіноза не погоджується з тим, що у світі треба дотримуватися об’єктивно розумних етичних норм.

Розглядаючи філософські погляди Аристотеля, Платона, Спінози та ін., А. Швейцер доводить, що справжнє розв’язання питання про ідеал культурної держави і виховання вільного громадянина ґрунтується на нормах етики. Громадський діяч закликає людство до “досконалої доброти”, до проголошення початку “століття гуманності” [3].

А. Швейцер у своєму виступі на церемонії вручення йому Нобелевської премії зазначив, що створені для збереження миру соціальні інститути виконають своє головне призначення в разі наявності стійкого переконання у всіх народів світу жити у злагоді та взаєморозуміння [3].

Отже, у філософських роздумах А. Швейцера зріють ідеї створення світового суспільства, членами якого стануть гідні громадяни, носії справжніх етичних норм, добра та гуманності. Таким чином, у поглядах німецького філософа майбутній устрій світового суспільства можливий за умови дотримання розумних етичних норм, які закріпляють цінності добра та гуманності у відносинах між державами і людьми. Отже, культурно-етична основа є благополуччям існування світового співтовариства та свідомих громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Мир философии: Кн. для чтения. – Ч. 2.: Человек. Общество. Культура. – М.: Политиздат, 1991. – С. 477, 439, 154.

2. Тоффлер Э. Шок будущего / Э. Тоффлер. – М.: « Издательсто АСТ», 2002. – С. 521

3. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / А. Швейцер // Общ. ред. А. А. Гусейнова и М. Г. Селезнева. – М.: Прогресс, 1992. – C. 198, 509, 498.