Аудіовізуальне навчання української мови з використанням фільмів

Федчик В.А.

Донецький державний університет управління, Україна

Аудіовізуальне навчання української мови з використанням фільмів

У науково-методичній літературі останніх десятиліть була обґрунтована доцільність включення в навчально-виховний процес кінофільмів як одного з найефективніших засобів активізації мовленнєвої діяльності іноземних студентів і інтенсифікації навчального процесу [1, 165–208; 2, 123–204; 4, 3–23; 5, 155–166]. Особливо актуальним стає використання кінофільмів в умовах відсутності мовного середовища.

Аудіовізуальне навчання української мови з використанням фільмів відіграє велику роль в організації «внутрішніх умов побудови самого висловлення, умов формування вторинного уміння, тобто уміння вільного висловлювання думки іноземною мовою» [3, 154]. Крім того, на думку Оганесяна С., «лише аудіовізуальні засоби спроможні подати научуваним усю сукупність екстралінґвістичних чинників, яка зумовлює своєрідність розмовного мовлення, а також забезпечити відповідну систему вправ у розмовному мовленні» [1, 195].

Кінофільм, будучи синтетичним аудіовізуальним засобом, має порівняно з іншими засобами навчання ряд переваг, які є наслідком динамізму кінозображення (здатності передавати дійсність у русі, розвитку), великої інформативності зорово-слухового ряду, його яскравості і достовірності. Експериментально встановлено, що показ кінофільмів прискорює формування мовленнєвих навичок і умінь, активізує пізнавальну діяльність студентів, розширює їх кругозір.

На заняттях з української мови для іноземців використовуються кінофільми різних видів: художні, науково-популярні, а також спеціальні навчальні. Основними критеріями відбору є відповідність кінофільму тематиці навчальної програми, його країнознавча інформація і виховна цінність, а також захопливість і відповідність інтересам і віковим особливостям іноземних студентів певного ступеня навчання [1, 176].

Основна мета роботи з фільмом – комплексний розвиток мовленнєвих навичок і вмінь іноземних студентів. Методика проведення занять визначається характером фільму (повнометражний, короткометражний), рівнем мовної підготовки научуваних, поставленою метою.

Метою цієї статті є спроба обґрунтувати узагальнену модель роботи з фільмами на заняттях з української мови для іноземних студентів (поглиблений етап навчання).

Урок з використанням аудіовізуальних засобів будується з урахуванням усіх трьох компонентів механізму породження мовлення (зорового, слухового, мовленнєвого) і сприяє розвитку навичок слухання і говоріння з опорою на ці компоненти.

Основна мета уроку – розвиток навичок і умінь усного мовлення, головним чином говоріння. Навчання усного мовлення відбувається на основі аудіовізуального сприйняття інформації, а також мовленнєвої комунікації.

Організуючи урок на основі аудіовізуального методу, ми прагнемо до точного визначення місця і дозування кожного компонента уроку, щоб з найбільшою ефективністю добитися значних результатів у навчанні усного мовлення. За навчальний матеріал використовуються художні, науково-популярні, а також навчальні кінофільми.

Демонстрація фільмів є одним з ефективних засобів у процесі інтенсифікованого навчання. У фільмі представлені всі різновиди усного мовлення, з його екстралінґвістичними і паралінґвістичними компонентами, що дає можливість об'єднати в навчальному матеріалі смислову характеристику мовлення і нелінґвістичні чинники, важливі для формування і розуміння змісту висловлення. При цьому процес мовлення представлений не як породження окремих, вилучених із загального контексту і незалежних одне від одного речень, а як породження взаємозумовлених, пов'язаних загальними ситуаціями закінчених мовленнєвих творів, повідомлень монологічного або діалогічного характеру. Таким чином, фільм дає можливість продемонструвати безпосередню мовленнєву реакцію в процесі природного спілкування, що створює сприятливі умови для інтенсивного засвоєння типового розмовного мовлення в типових ситуаціях.

Аудіовізуальне навчання з використанням фільмів має важливу особливість: зображення на екрані динамічне. Персонажі на екрані рухаються, діють, тому комплексна дія – зорова, слухова, мовленнєва – одночасно впливає на органи сприйняття студента, на його мислення, дає об'ємний, динамічний ефект у процесі навчання.

Ми вважаємо, що урок розвитку мовлення з використанням кінофільму має такі безперечні переваги:

1. дозволяє студентові за допомогою перегляду фільму зробити своєрідну «мовленнєву подорож» по Україні, зрозуміти і засвоїти живу розмовну мову її носіїв;

2. дає можливість засвоювати лінґвістичні і країнознавчі знання, відпрацьовувати уміння і навички їх реалізації;

3. удосконалює уміння імітації;

4. справляє на студентів паралельний, одночасний вплив (зображення, звук і власне мовлення) по всіх каналах сприйняття: зоровому, слуховому і т. д., що сприяє глибокому і міцному запам'ятовуванню мовного матеріалу;

5. розвиває мовну і смислову здогадку, вдосконалює «внутрішнє мовлення» і чуття мови;

6. виробляє спостережливість;

7. розвиває у студентів здібність до асоціативного мислення і творчу уяву;

8. стимулює активність і самостійність студентів.

Напружена і в той же час жива, невимушена обстановка на уроці не стомлює студентів, навпаки, вони відчувають задоволення від активної розумової роботи. Все це викликає інтерес до занять українською мовою, підвищує мотивацію учіння.

Ураховуючи особливості застосування аудіовізуального методу і переслідуючи мету розвитку і вироблення у студентів умінь і навичок говоріння, ми створили систему вправ, яка спрямована на формування у студентів уміння адекватного використання цілісних мовних комплексів в умовах реальної комунікації. Схематично наші методичні «кроки» можна зобразити так:

Уся робота над кінофільмом поділяється на три великих етапи.

I. Підготовка до презентації нового матеріалу, демонстрація кінофільму. Цей етап включає роботу із загальної орієнтації студентів для майбутньої роботи над фільмом. Підготовка до сприйняття ведеться як щодо змісту фільму, так і щодо його мовного вираження (полегшення первинного сприйняття фонограми). Визначення форм і обсягу такої роботи залежить у кожному конкретному випадку від рівня складності кінофільму для студентів, від їх мовної і країнознавчої компетенції. На підготовчому етапі викладач зазвичай знайомить з персонажами, місцем дії, сюжетом, ідеєю фільму, тобто дає уявлення про загальний фон фільму, що є відправною точкою і основою для подальшого ґрунтовного вивчення змісту матеріалу.

Після демонстрації фільму студентам пропонується відповісти на запитання щодо загального змісту фільму, які ставить викладач українською мовою. Питання можуть бути прості, такі, що потребують ствердження або заперечення; альтернативні, навідні, напрямні тощо. В результаті викладач може судити про те, що у фільмі було сприйняте на слух, а що було зрозуміле завдяки зоровій опорі. В процесі цієї роботи викладач також може зацікавити студентів, давши їм країнознавчі коментарі, і таким чином підготувати їх до ґрунтовного вивчення фільму з метою навчання мовлення. Отже, наприкінці цього етапу роботи над фільмом викладач знає, з якими труднощами стикнулися студенти в процесі сприйняття фільму, і надалі враховує їх під час роботи на інших етапах. Але проведення опитування по фільму ставить за мету не тільки перевірку ступеня розуміння фільму, але й орієнтує научуваних на подальше, поглиблене сприйняття змісту фільму, націлює їх увагу на ситуації і мовленнєві вчинки, що зображаються у фільмі, сприяє розвитку уваги, спостережливості, асоціативного мислення.

II. Подання фрагментів фільму з настановою на повне охоплення їх змісту і закріплення мовного матеріалу з метою формування мовленнєвих автоматизмів.

Для зручності роботи весь фільм поділяється на фрагменти. Далі робота з кожним фрагментом ведеться в певній послідовності.

1. До демонстрації фрагмента проводиться лексико-граматична робота: вводяться незнайомі слова і словосполучення, смислові опори і мовленнєві зразки з вказівкою їх фонетичних, граматичних і семантичних особливостей, тобто проводиться докладна робота щодо зняття мовних труднощів. Це допоможе студентам перейти до сприйняття епізодів фільму з повним охопленням змісту, спостерігати функціонування лексико-граматичних одиниць у конкретних мовленнєвих ситуаціях.

2. Другий навчальний крок – демонстрація фрагмента, перед яким студенти отримують настанову на швидке і точне сприйняття на основі аудіовізуальної опори. Саме на цьому етапі зоровий і слуховий ряд співвідносяться з мовленнєвим рядом, і, таким чином, відбувається поєднання змісту і форми фрагмента, що пред'являється.

Перед повторним показом фрагмента викладач ще раз повертається до тексту, звертаючи увагу студентів на особливості мовних явищ і мовленнєвого вживання. Наприклад, на однокореневі слова, лексичні засоби вираження зменшеності, пестливості і на мотивацію використання цих засобів. Ця робота виробляє і розвиває у студентів навичку мовної здогадки і веде до поглибленого розуміння змісту через мовну форму. Паралельно дається серія вправ на запам'ятовування реплік дійових осіб для підготовки до бесіди за змістом фільму.

Під час роботи над фрагментом викладач також може давати переклад окремих зворотів рідною мовою, що полегшує сприйняття тексту (фонограми) і в деяких випадках сприяє розвитку мовної здогадки.

Після вторинного перегляду фрагмента викладач, узагальнюючи мовленнєві звороти і конструкції, проводить роботу з розвитку усного мовлення на аудіовізуальній основі в серії репродуктивно-продуктивних мовленнєвих вправ.

3. Третій крок цього етапу роботи видається дуже важливим у процесі навчання в позамовному середовищі. Викладач, користуючись пультом управління, дає завдання переписати зразковий фонозапис на магнітофон. У процесі переписування студенти слухають і повторюють записане. Запис може проводитися з інтервалами або без них. Такий вид роботи створює умови для імітації і використання почутого під час продукування висловлень. Студенти наслідують українських артистів, дикторів, імітуючи їх зразкову вимову, інтонацію, переймаючи у них чисте, живе українське мовлення. Таким чином, шляхом слухання і повторення за диктором, артистом, синхронного говоріння і озвучування окремих кадрів фільму студенти усвідомлено, цілеспрямовано працюють над виправленням і поліпшенням своєї вимови і інтонації.

Потім студенти слухають записані на стрічку репліки, діалоги, монологи (або звороти, конструкції) з фільмів. Викладач просить їх визначити, кому належать ці слова і в яких ситуаціях вони вимовляються, або дає завдання докладно описати конкретні ситуації. Так здійснюється зв'язок «слухання – говоріння».

Показуючи окремі неозвучені кадри, епізоди, ситуації фільму, викладач просить студентів відновити монологи і діалоги дійових осіб або дикторські слова (тексти), коментувати зображення (зв'язок «візуальна пам'ять – говоріння»).

Під час подальшої роботи фрагмент поділяється на епізоди, до яких студенти придумують заголовки і складають план, потім з опорою на план роблять короткий або докладний переказ, поступово крок за кроком виробляючи навички підготовленого зв'язного мовлення. Студенти переказують зміст фрагментів фільму (від першої особи, від другого, від третьої особи), щоб міцніше засвоїти мовний матеріал для подальшої його активізації в мовленні.

Після цього фрагмент демонструється втретє, щоб студенти синтетично, цілісно сприйняли матеріал на основі аналітичного, поетапного його вивчення, встановили безпосередній зв'язок між мовою і мисленням. Весь процес роботи над фрагментом фільму супроводжується такими операціями, як аналіз і синтез, поділ на частини і з'єднання їх в ціле, тобто здійснюється принцип поділу цілого на частини, послідовного засвоєння частин і оволодіння мовленням на аудіовізуальній основі.

4. Роботу над окремими фрагментами фільму завершує самостійна робота студентів, що включає самостійні вправи і самоконтроль. На цьому етапі надзвичайно важливе урахування таких принципів, як індивідуалізація, диференціація, маневреність, щоб слабкі студенти підтягнулися, а сильні «наситилися» (у розумінні підвищення ступеня точності в засвоєнні матеріалу). Студенти самостійно слухають звукозапис, самі імітують текст, записують, зіставляють, самі себе виправляють. Викладачі перевіряють і оцінюють запис студентів. Завдяки індивідуалізованій роботі студенти отримують своєчасний зворотний зв'язок і тим самим інтенсифікують свою навчальну діяльність, а перевірка і оцінка індивідуалізованої роботи, у свою чергу, дає стимул до вдосконалення навичок і умінь. З метою аналізу помилок студентів і оцінки їх роботи викладач заповнює спеціальні бланки, де фіксуються помилки кожного студента і виставляється оцінка за роботу. За такими бланками викладач може судити про якість виконаної роботи як окремого студента, так і всієї групи. Далі викладач по бланках проводить аналіз помилок разом із студентами. Таким чином, кожний студент отримує уявлення про те, на що він повинен звернути особливу увагу.

III. Робота щодо формування мовленнєвих умінь на основі здобутих мовленнєвих навичок.

Цей етап складається з декількох підетапів.

1. Концентрований перегляд і слухання з настановою на послідовне зв'язне говіріння. На цьому підетапі повною мірою використовуються всі переваги застосування наочності для розвитку зв'язного мовлення.

За допомогою спеціального монтажу ключових моментів фільму під час паралельного введення лексико-граматичних конструкцій викладач демонструє студентам, наприклад, різні етапи становлення особистості, характеру героя або розвитку якої-небудь події. У такий спосіб організується повторення і узагальнення пройденого, і студенти набувають загального, цілісного, повного, сумарного враження про окремого героя або подію і роблять послідовний, систематичний, зв'язний виклад певної сюжетної лінії.

2. Другий підетап передбачає показ функціонування мовних засобів під час вираження різних почуттів (радості, гніву, горя, здивування...) дійових осіб. Студентам демонструють монтаж кадрів, де зображаються герої фільму в певному емоційному стані.

Далі викладач пропонує студентам серію завдань на використання мовленнєвих зворотів і конструкцій у конкретних ситуаціях за аналогією з поданими у фільмі.

Перед виконанням таких завдань викладач робить настанову на збереження інтонаційного рисунка конструкції за аналогією з мовленням персонажів фільму.

Для розвитку у студентів навичок продукування зв'язного мовлення слід спиратися на побачене і почуте у фільмі в їх єдності, а також на те, що відбувається за кадром (тобто не виявляється безпосередньо зоровим і слуховим рядом). У такий спосіб у студентів виробляється здатність узагальнювати матеріал, робити умовиводи, а саме: міркувати, аргументувати, абстрагувати матеріал за допомогою смислових запитань.

3. Студентам після перегляду фрагментів або всього фільму дається завдання типу: передайте зміст від імені глядача або однієї з дійових осіб. Під час виконання таких завдань студенти повинні будувати мовленнєві висловлення виходячи з суспільного становища різних осіб, їх переживань, психологічних особливостей тощо.

4. Коментуючи фільм, викладач намічає певне коло питань для дискусії, готуючи студентів до переходу від монологів з попередньою підготовкою до спонтанного говоріння. Під час дискусії студенти, з одного боку, повторюють, закріплюють і творчо застосовують мовний матеріал певного фільму, а з другого боку, вчаться мислити, фантазувати на виучуваною мовою. Дискусія приводить всі знання студентів у рух, примушує їх в найкоротший термін відібрати потрібні мовні засоби для висловлення і арґументації своєї думки. Ніщо так не розвиває логічність, точність, виразність мовлення, як дискусія. В процесі дискусії мовний матеріал, вивчений на попередніх етапах, як би «оживає» в мовленні студентів, що веде до його міцного засвоєння.

5. Після перегляду фільму студентам пропонується завдання типу: складіть характеристику дійових осіб, опишіть зовнішність героїв, змалюйте обставини, що вплинули на внутрішній стан героя тощо.

6. Студентам пропонується розіграти деякі ситуації з фільму. Перед початком роботи викладач демонструє епізод фільму, звертаючи увагу на той мовленнєвий матеріал, який він рекомендує використовувати в інсценуванні.

7. Викладач пропонує студентам дати оцінку фільму, поділитися враженнями про нього, розповісти про випадки з їх життя, аналогічні зображеним у картині, пофантазувати про події, що передують або продовжують фільм.

8. На завершальному етапі проводяться тематичні диспути з проблем, що зачіпаються у фільмах.

Особливо слід спинитися на формах позааудиторної роботи, що проводиться на базі аудіовізуального курсу. Традиційними мають стати вечори українською мовою, в програму яких бажано включати сцени з фільмів, які розігрують студенти, пісні і танці з кінофільмів у виконанні студентів. Такі вечори проходять з великим успіхом і, безумовно, сприяють створенню атмосфери українського мовного середовища в кожній окремій групі.

Отже, обґрунтування узагальненої моделі роботи з фільмами на заняттях з української мови для іноземних студентів (поглиблений етап навчання) дає змогу зробити такі висновки.

1. Використання кіно в процесі навчання української мови якнайкраще підвищує активність студентів у вивченні мови, сприяє інтенсифікації мовленнєвої діяльності, оскільки методика цієї роботи проводиться на основі і з урахуванням принципу комунікативності, а також реалізує діяльнісний підхід до оволодіння іноземною мовою, виробляє у студентів чуття мови.

2. Уся робота над кінофільмом поділяється на три великих етапи.

2.1 Підготовка до презентації нового матеріалу, демонстрація кінофільму.

2.2. Подання фрагментів фільму з настановою на повне охоплення їх змісту і закріплення мовного матеріалу з метою формування мовленнєвих автоматизмів.

2.3 Робота щодо формування мовленнєвих умінь на основі здобутих мовленнєвих навичок.

3. Кіно дає великі можливості для розширення лінґвокраїнознавчих знань, знайомить студентів із звичаями і традиціями, побутом і працею українського народу.

4. Правильно організована робота з фільмом не тільки сприяє розвитку мовленнєвої, пізнавальної діяльності, але й є засобом морального виховання студентів.

5. Не можна не відзначити і великий виховний ефект цієї роботи, який сприяє знаходженню порозуміння між представниками різних країн, народів і культур.

6. Досвід роботи свідчить про те, що завдяки кінематографічним засобам сприйняття і розуміння кінофільмів не становить особливих труднощів навіть для тих іноземних студентів, які слабко володіють українською мовою.

Література:

1. Аудиовизуальные и технические средства обучения сегодня и завтра: Научный семинар 2 //Научные традиции и новые направления в преподавании русского языка и литературы: Шестой Международный конгресс преподавателей русского языка и литературы. – Будапешт, 1986. – С.165–208.

2. Городилова Г.Г. Обучение речи и технические средства. – М.: Русский язык, 1979. – 208 с.

3. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. Пособие для учителей средней школы. – М.: Просвещение, 1978. – 159 с.

4. Мисири Г.С. Использование наглядности на начальном этапе обучения русскому языку. – М.: Русский язык, 1981. – 144 с.

5. Пособие по методике преподавания русского языка как иностранного для студентов-нефилологов / В.С. Девятайкина, В.В. Добровольская, З.Н. Иевлева и др. – М.: Рус. яз., 1984. – 184 с.