Сергєєв Р.С.,

аспірант кафедри адміністративного та господарського права ОНУ

ім. І.І.Мечникова (м.Одеса)

ЗАСОБИ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОГО ВПЛИВУ

НА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНІ КОМПАНІЇ

Електроенергетична галузь увімкнена в єдину систему господарського комплексу економічної системи країни, який виступає в якості об’єкта державно-правового керуючого впливу на економіку і електроенергетичну галузь. Причому цей вплив на галузь передбачає не тільки пряме втручання органів державної виконавчої влади в діяльність енергопостачальних організацій, яке виявляється в тому, що держава приймає на себе здійснення у відношені даних суб’ктів господарювання юридично владних і оперативно-розпорядчих дій, виконує функції планування, прогнозування, організації господарської діяльності і контроль за ефективністю цієї діяльності.

Зокрема, щодо енергопостачальних організацій, які засновані на державній формі власності і мають загальнодержавне значення (наприклад, Дніпрообленерго, Київобленерго), держава в особі відповідних міністерств (комітетів) може застосовувати як економічні, так і позаекономічні адміністративні методи, які пов’язані з встановленням фіксованих тарифів на електроенергію, що відпускається, видачею ліцензій на право постачати електроенергію, здійсненням інших оперативно-розпорядчих дій. У той же час по відношенню до енергопостачальних підприємств, частка акцій яких знаходиться у недержавній власності чи доля державної власності незначна (наприклад, ВАТ «Одесаобленерго», ВАТ «Кіровоградобленерго», ВАТ «Херсонобленерго» та інш.), держава здійснює не прямий імперативно-владний тиск, а тільки загальне законодавче регулювання, яке передбачає невтручання в господарьку діяльність енергопостачальних підприємств, надання їм можливості самостійно забезпечувати власне існування в умовах ринкових відносин і конкуренції.

Крім того, управління енергопостачальними організаціями, які мають недержавну форму власності, передбачає широке використання дозволів і рекомендацій, які спрямовані на координацію виробничої і господарської діяльності, але при цьому взагалі відсутнє будь-яке сприяння і практична допомога у виконанні поставлених перед цими підприємствами завдань, оскільки ці підприємства, зберігаючи свою галузеву приналежність в економічному значенні, практично виведені з прямого підпорядкування галузевих державних органів управленні. Неможна не відмітити ту важку обставину, що при будь-якому ступеню самостійності недержавних господарських структур, вони так само, як і державні підприємства, не можуть повністю виходити за межі державно-правового впливу, не відчувати на собі його впливу. Адже зміна форм власності, на яких ґрунтуються енергопостачальні підприємства і недержавного сектору, зовсім не значить, що держава втрачає по відношенню до них свій владний характер.

Нездатність держави утримувати у власності енергопостачальні компанії і виникаюча у зв’язку з цим зміна власників підприємств галузі обумовлює поступовий перехід від державного управління економікою до державного регулювання економічних процесів. Це регулювання полягає в забезпеченні державного впливу на економіку шляхом встановлення загальних правил, нормативів і стандартів економічної і господарської діяльності господарюючих суб’єктів на основі визнання їх рівноправності в господарськиму обороті, створення ефективно функціонуючих фінансової і податкової систем, тарифного і нетарифного регулювання, також обмеження монополізму і забезпечення вільної конкуренції з одночасним здійсненням контролю за дотриманням встановлених правил і норм та застосуванням відповідальності за їх порушення [1, с.320].

Засоби державно-правового впливу на виробничу і господарську діяльність державних і недержавних енергопостачальних організацій мають певні відмінності, які виражаються, насамперед, у великій самостійності недержавних обленерго як суб’єктів ринкових відносин, їх більшої свободи у виборі форм і методів організації виробничої і господарської діяльності, у формуванні і забезпеченні внутрішньо організованого (внутрішньогосподарського) управління.

Доцільною є точка зору А.С. Васильєва відносно того, що актуальною проблемою у плані передумови структури і змісту органів державного управління економікою (зокрема, електроенергетичною галуззю) постає подолання монополізму державного управління як специфічного виду державної діяльності. Даний монополізм, на думку А.С. Васильєва, орієнтує органи державної виконавчої влади на збереження (консервацію) прерогатив владно-розпорядчого характеру, не зважаючи на необхідність зміни організаційно-правових методів впливу держави на економічні процеси [2, с.52].

Таким чином, державний контролюючий вплив на господарську діяльність у сфері електроенергетики виступає як організуючий, спрямовуючий, координуючий вплив органів державного управління на господарюючі структури з метою упорядкування економічних, виробничих і господарчих процесів, які направлені на створення продуктів, товарів та послуг, необхідних для задоволення певних суспільних потреб.

Література:

1. Адміністративне право України. – Одеса: Юридична література, - 2003. – С. 320.

2. Хозяйственное право Украины. / Под ред. А.С.Васильева, О.П.Подцерковного. – 3-е изд., перераб. И доп. – Х.: ООО «Одиссей», 2008. – 488 с. С. 52.