Гнідая Анна Євгеніївна

Студентка 5го курсу

Юридичного факультету

Національного університету державної податкової служби України

Науковий керівник :

Нікітіна Л.О.

к.ю.н.,доцент

Перспективи ринкового податку

Місцеві податки і збори є невід’ємною частиною податкової системи держави. Тому особливу увагу при здійсненні податкової реформи приділяють правовому регулюванню місцевого оподаткування, що є одним з основних фінансових джерел формування бюджетів місцевого самоврядування. Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також вводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску влади.

Таким чином, місцеві податки і збори — це обов'язкові платежі, що встановлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів: 1) закріплення за місцевими бюджетами таких доходних джерел, що забезпечували б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів; 2) сполучення інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування; 3) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території; 4) домірність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами по їхньому справлянню тощо.

До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої визначеності місцевих податків і зборів. Сьогодні коло нормативно-правових актів, що регулюють місцеве оподаткування, становить певну систему, до якої входять: Конституція України, Закон України «Про систему оподаткування», Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві податки і збори», Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», акти президента, рішення органів місцевого самоврядування тощо.

На сьогоднішній день Верховою Радою України в першому читанні прийнято законопроект нового Закону України “Про місцеві податки та збори”, який став гострим питанням та проблемою підприємців малого та середнього бізнесу.

Відповідно до статті 5 Законопроекту “Про місцеві податки та збори” , замість існуючого ринкового збору, запропоновано ввести ринковий податок, який містить в собі 4 складові:

1. Платники податку.

2. Об’єкти оподаткування.

3. Ставки податку.

4. Порядок сплати податку.

Необхідно звернути увагу, що суттєвими недоліками даного положення є наступне:

- Мінімальна ставка ринкового податку є обтяжливою для сезонних ринків, ярмарок, тимчасових торгівельних майданчиків та інших суб’єктів торгівлі.

- Ринковий податок веде до збільшення цінової політики товару, продуктів тощо.

- Ринковий податок веде до “загибелі” суб’єктів малого та великого бізнесу.

- Збільшиться відсоток безробітних.

- Збільшиться відсоток вільних місць на ринковій площі.

- Введення ринкового податку призведе до торгівлі за межами ринку,та не сплати податку в бюджет.

Прикладом цього є всім відомий “7 кілометр ” під Одесою, який є найбільшим ринком Європи як за територією (68га), так і за кількістю торгівельних місць (20 тисяч). Відповідно до даного законопроекту за мінімальною ставкою підприємці мають сплачувати 450 млн. грн. на рік ринкового податку, а за максимальною – 3,420 млрд.грн. на рік , це більше ніж бюджет Одеської області.

Однак сьогодні в умовах економічної кризи збільшувати податкове навантаження на малих підприємців, які суттєво підтримують економіку країни, абсолютно недоцільно. А тому,влада повинна знайти компроміс стосовно впровадження ринкового податку.

На сьогоднішній день всі без винятку країни відчули вплив фінансово -економічної кризи, але при цьому намагаються вистояти в економічному «хаосі». Перші шляхи до порятунку економіки держави зробили США та Білорусь. Цими країнами прийнято рішення не оподатковувати суб’єкти малого та середнього бізнесу на пів року.

Ринки є конкурентами торгівельних мереж,а тому прийняття законопроекту «Про місцеві податки і збори» призведе до повного їх знищення. На сьогоднішній день Україна відчула обурення населення і критику з боку підприємців стосовно введення нового законопроекту. В зв’язку з цим 23 грудня 2008р. Кабінетом Міністрів України були опубліковані висновки до законопроекту “Про місцеві податки та збори” згідно з якими, за дорученням уряду опрацьовується питання щодо внесення змін до проекту та суттєвого зниження мінімальної ставки ринкового податку у 8,3 рази ( з 0,25 до 0,03% мінімальної заробітної плати) або до 0,18гр. за кв. м. площі проти 0,43гр. відповідно до діючого законодавства”