Дашко Ірина Миколаївна,
асистент
кафедри економіки та менеджменту
Криворізький факультет Запорізького національного
університету
СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ
ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ
КРАЇНОЮ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Екологічне управління – це
спільна управлінська діяльність державних, виробничих і суспільних структур, що
спирається на екологічне право.
Головний фундамент життя,
ґрунти, всюди на Землі деградують. Тоді як Земля нагромаджує один сантиметр
чорнозему за 300 років, нині один сантиметр ґрунту гине за три роки.
Не меншою небезпекою є
забруднення планети. Мировий океан постійно забруднюється із-за розширення
видобутку нафти на морських промислах. У океан скидаються мільйони тонн
фосфору, свинцю, ра-діоактивних відходів. На кожен квадратний кілометр
океанської води зараз доводиться 17 тонн різних покидьків суші.
Самою уразливою частиною
природи стала прісна вода. Стічні води, пестициди, добрива, ртуть, миш'як,
свинець і багато іншого у величезних кількостях потрапляють в річки і озера.
Сильно забруднені Дунай, Волга, Рейн, Міссісіпі, Великі Американські озера. По
висновку спеціалістів, в деяких районах землі 80% всіх хвороб викликано неякісною
водою.
Забруднення
атмосферного повітря перевершило усі допустимі межі. Концентрація шкідливих для
здоров'я речовин в повітрі перевищує медичним норми в багатьох містах в десятки
разів. Кислотні дощі, що містять двоокис сірки і окисел азоту, що є наслідком
функціонування теплових електростанцій і заводів, несуть загибель озерам і
лісам.
Аварія на
Чорнобильській АЕС показала екологічну загрозу, яку створюють аварії на атомних
електростанціях, а вони експлуатуються в 26 країнах світу.
Зникає
довкола міст чисте повітря, річки перетворюються на стічні канави, всюди купи
сміття, звалища, покалічена природа – така кидаюча в очі картина безумної
індустріалізації світу.
Головне, проте, не лише у
списку цих проблем, а в осмисленні причин їх виникнення, характеру і, що
найважливіше, у виявленні ефективних доріг і способів їх розв’язання. Справжня
перспектива виходу з екологічної кризи в зміні виробничої діяльності людини,
його способу життя, його свідомості. Науково-технічний прогрес створює не лише
"перевантаження" для природи; у найбільш прогресивних технологіях,
він дає засоби запобігання негативним діям, створює можливості екологічно чистого
виробництва.
Використовуючи
досягнення науки, технологічний прогрес
може бути організований так, щоб відходи виробництва не забруднювали навколишнє
середовище, а знов поступали у виробничий цикл як вторинна сировина.
Велике
значення має розвиток природопоновлюючих галузей (лісове, водне, рибне
господарство), розробка і впровадження матеріалозбережуючих і енергозбережуючих
технологій.
Екологічно
чистими є і деякі альтернативні (відносно до теплових, атомних і
гідроелектростанцій) джерела енергії. Необхідний якнайшвидший пошук способів
практичного використання енергії сонця, вітру, приливів, геотермальних джерел.
Вирішення екологічних проблем
спирається на екологічне право. Відповідно до Конституції кожен має право на
сприятливе довкілля, кожен зобов'язаний зберігати природу і довкілля, дбайливо
відноситися до природних багатств, які є основою стійкого розвитку, життя і
діяльності народів, що проживають на території України.
Згідно з законом «Про охорону
довкілля» господарська і інша діяльність органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що надає дію на довкілля,
повинна здійснюватися на основі наступних принципів:
-
забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини;
- науково
обгрунтоване поєднання екологічних, економічних і соціальних інтересів людини,
суспільства і держави в цілях забезпечення стійкого розвитку і сприятливого
довкілля;
- охорона, відтворення і
раціональне використання природних ресурсів як необхідні умови забезпечення
сприятливого довкілля і екологічної безпеки;
-відповідальність органів
державної влади, органів місцевого самоврядування за забезпечення сприятливого
довкілля і екологічної безпеки на відповідних територіях;
- платність
природокористування і відшкодування шкоди довкіллю;
- незалежність контролю в
області охорони довкілля;
- забезпечення інтегрованого і
індивідуального підходів до встановлення вимог в області охорони довкілля до
суб'єктів господарської і іншої діяльності, що здійснює таку діяльність або
плануючим здійснення такої діяльності;
- відповідальність за
порушення законодавства в області охорони довкілля;
- організація і розвиток
системи екологічної освіти, виховання і формування екологічної культури;
- участь громадян, суспільних
і інших некомерційних об'єднань у вирішенні завдань охорони довкілля; тощо.
Розгляд можливих варіантів
розвитку України повинен виходити з приведених вище фактів. Вже протягом
найближчих десятиліть можливий лише сценарії вирішення соціально-екологічних
протиріч: перехід до сильної державної політики (зокрема, націоналізація
паливно-енергетичного комплексу, введення монополії зовнішньої торгівлі і тому
подібне) з метою різкого підйому ВВП (за 10 років – в 2 рази) і вирішення на
цій економічній базі соціально-екологічних проблем країни.
Література: