Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Алексашина О.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

За нестабільності зовнішнього середовища, невизначених умов господарюван­ня ефективність роботи підприємства багато в чому залежить від стану внутрішньо-фірмового планування. Чим вищий рівень невизначеності, що є наслідком неста­більності в суспільстві, тим більшого значення набуває планування.

Дослідженням проблем фінансового пла­нування займається багато видатних еко­номістів. Ми також  погоджуємося з визначенням  фінансового планування, яке зустрічається в працях І.О. Бланка, A.M. Поддєрьогїна, Л.Д. Буряка, Н.Ю.Калача, які розуміють під ним "процес розробки системи фінансових планів і бюджетів по забезпеченню функціо­нування і розвитку підприємства необхідни­ми фінансовими ресурсами і підвищення ефек­тивності його фінансової діяльності в наступ­ному періоді".

Процес планування має максимально передбачити всебічне вивчення дійс­ності, тенденцій, закономірностей розвитку об'єкта планування та середовища його діяльності. Найбільш загальною науковою основою планування є система об'єктивних економічних законів, і в першу чергу - закону попиту і пропозиції. У планах підприємства повинні бути реалізовані вимоги цих законів, враховані об'єктивні результати макро- та мікроекономічного аналізу стану, тенденції роз­витку умов господарювання[2].

Що ж до систем фінансового планування вищезгадані автори, виділяють:

-        прогнозування фінансової діяльності;

-        поточне планування фінансової діяль­ності;

-        оперативне планування фінансової діяльності.

Найбільш важливою і складною вважаєть­ся система прогнозування фінансової діяль­ності, формою реалізації якої, за словами І.О. Бланка, є розробка загальної фінансової стратегії.

Прогнозування ж являє собою процес роз­робки прогнозів, тобто науково обґрунтованих суджень про можливі стани об'єкта, яви­ща та тенденції їх розвитку в майбутньому. Взаємозв'язок між фінансовою стратегією і фінансовим прогнозом заключається у вико­ристанні найбільш раціонального прогнозно­го варіанту для планових розробок[3].

Не зважаючи на те, що основою системи планування діяльності підприємств є стратег­ічне планування, її ключовою ланкою є по­точне та оперативне планування, оскільки саме вони задають рівень конкретизації планів, необхідних для безпосереднього уп­равління підприємством.

Кінцевою метою діяльності підприємства в ринкових умовах є отримання прибутку. Тому дуже важливо під час стратегічного планування врахувати усі фактори й аспекти подальшого розвитку для повного і обґрунтованого визна­чення величини прибутку та забезпечення певного рівня прибутковості. Водно­час при стратегічному плануванні маємо низку особливостей, специфічних ас­пектів, які треба враховувати для фінансового забезпечення насамперед сталого розвитку підприємства.

Для вирішення питань стратегічного управління на підприємствах створю­вались штаби стратегічного розвитку як підсистема при керівництві. Метою стратегічного планування на кожному підприємстві було перетворення самого стратегічного планування у своєрідну конкурентну перевагу[1].

Так, система поточного планування ба­зується на розробленій фінансовій стратегії і фінансовій політиці по окремим аспектам фінансової діяльності. Це планування заклю­чається в розробці конкретних видів поточних планів (план доходів і витрат з операцій­ної діяльності, план доходів і витрат з інвес­тиційної діяльності, план надходження і ви­датків грошових коштів, балансовий план і т.д.).

Система ж оперативного планування фінансової діяльності базується на розробці короткострокових планових завдань з забез­печення підприємства фінансовими ресурса­ми. Головною формою оперативного плану­вання є бюджети, тобто оперативні фінан­сові плани на короткостроковий період.

Тому, на думку І.О.Бланка, процес фінансово­го планування слід розглядати як систему взаємопов'язаних форм поточних фінансових планів і оперативних бюджетів з відображен­ням їх місця в загальній системі планування підприємства.

Основні завдання фінансового планування можна звести до такого:

-         забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, включаючи розши­рене відтворення його основних засобів, формування обігових коштів, матеріаль­не стимулювання, забезпечення соціальних потреб працівників;

-            виявлення резервів у господарській діяльності підприємства і спрямуван­ня їх. на підвищення ефективності виробництва;

-            дотримання раціональних і взаємовигідних економічних відносин підпри­ємства з іншими підприємствами — постачальниками матеріальних ресурсів, бюджетом і банками;

-            здійснення контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів[2].

Значення планування фінансових результатів у процесі розвитку підприємств і територій важко переоцінити. За рахунок цієї складової економічної роботи оці­нюється ефективність майбутнього проекту, визначається його доцільність. Про­те на сьогодні якість планування в Україні у цілому перебуває на дуже низькому рівні, що призводить до прийняття неналежно обґрунтованих управлінських рі­шень, а отже, до неочікуваних і нерідко небажаних результатів. Виправити таке становище у фінансовому плануванні можна лише у разі чіткого дотримання принципів та здійснення планування загальноприйнятими методами[1].

Як показує вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання, у підприємниц­тві планування починають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливого зростання чи становлення виникають проблеми зі зміцненням досягнутого успіху, забезпеченням стабільності.

Розроблена схема організації планування діяльності промислових підприємств дає змогу:

-             забезпечити повну мобілізацію внутрішніх резервів підприємства за рахунок виявлення ще на стадії планування обсягу і структури фінансових ресурсів, необхідних для досягнення запланованих виробничих показників;

-         визначити необхідність у власних і по­зичених джерелах фінансових ресурсів, не програ­ми;

-          здійснювати послідовне планування вит­рат, виходячи зі встановленого в якості пла­нового нормативу доходу і виробничої про­грами, за рахунок якої планується сформува­ти цей доход;

-          аналізувати і планувати динаміку струк­тури фінансових ресурсів за джерелами фор­мування (пасивів) та матеріалізованою фор­мою (активів)[2].

         Можна зробити висновок,що планування розпочинається із розробки загальних цілей, далі визначаються конкретні, деталізовані цілі на заданий період, визначаються шляхи та засоби їх досягнення, і нарешті, здійснюється контроль за досягненням поставлених цілей. При цьому планування, передбачаючи майбутнє, завжди ґрунтується на визначених гіпотезах стану оточуючого середовища.

        

Список використаних джерел

1. Кривицька О.Р. Планування прибутку підприємства при визначенні  стратегії його розвитку//Фінанси України. –2005.– №3.–С.138-146.

2. Добрик Л.О. Роль фінансового планування у складі організаційно-економічного механізму управління реалізацією діяльності підприємств//Фондовий ринок.–2007.–№15.–С.20-24.

3. Марцин В.С. Планування як основа складова процесу фінансової діяльності//Фінанси України. –2008.–№4.–С.23-31.