Экономические науки / 10. Экономика предприятия

к.е.н., доцент Доба Наталя Михайлівна, Морозова Єлізавета Максимівна

Одеський Національний політехнічний університет, Україна

Використання порівняльного аналітичного балансу в аналізі фінансового стану підприємства

У 20-х роках один із творців балансоведення – Н. А. Блатов [1] рекомендував досліджувати структуру і динаміку фінансового стану підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс виходить з вихідного балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки і структурної динаміки вкладень і джерел кошт підприємства за звітний період. Обов'язковими показниками порівняльного аналітичного балансу є: абсолютні величини по статтях вихідного звітного балансу на початок і кінець періоду, питомі ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець періоду, зміни в абсолютних величинах, зміни в питомих вагах, зміни в % до величин на початок періоду (темп приросту статті балансу), зміни в % до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін – показник динаміки структурних змін), ціна 1% росту валюти балансу і кожної статті – відношення величини абсолютної зміни до відсотка абсолютної зміни на початок періоду.

Порівняльний аналітичний баланс переважний тим, що він зводить воєдино і систематизує ті розрахунки і прикидки, що звичайно здійснює будь-який аналітик при первісному ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного балансу охоплена безліч важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу. У ході горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за визначений період, а метою вертикального аналізу є обчислення питомої ваги нетто. Усі показники порівняльного балансу можна розбити на три групи: показники структури балансу, показники динаміки балансу, показники структурної динаміки балансу.

Для осмислення загальної картини зміни фінансового стану досить важливі показники структурної динаміки балансу. Зіставляючи структуру змін в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному був приплив нових кошт і в які активи ці нові кошти в основному вкладені. Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства варто згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи по ознаці ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства [2, 5].

Ознаками “гарного” балансу з погляду підвищення (росту) ефективності можна назвати також наступні показники [3].

· коефіцієнт поточної ліквідності 2,4;

· забезпеченість підприємства власними оборотним капіталом 0,1;

· ріст власного капіталу;

· відсутність різких змін в окремих статтях балансу;

· дебіторська заборгованість знаходитися у відповідності (рівновазі) з розмірами кредиторської заборгованості;

· у балансі відсутні “хворі” статті (збитки; прострочена заборгованість банкам і бюджету);

· у підприємства запаси не перевищують мінімальну величину джерел їхнього формування (власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик).

Результати аналізу ліквідності підприємства становлять інтерес, насамперед для комерційних кредиторів. Тому що, комерційні кредити короткострокові, те саме аналіз ліквідності найкраще дозволяє оцінити здатність підприємства оплатити ці зобов'язання. Ліквідність означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютні ліквідні кошта. Ліквідність можна розглядати як час, необхідне для продажу активу, і як суму, виручену від продажу активу. Ці показники тісно зв'язані: найчастіше можна продати актив за короткий час, але зі значною знижкою в ціні. Всі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто від швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно підрозділити на наступні групи [2,4].

1. Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. До цієї групи відносяться також ті короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), який можна дорівняти до грошей.

2. Швидкореалізуємі активи (А2) – активи, для звертання яких у наявні кошта потрібно визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по який очікуються в плині 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних і об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників підприємства, взаємин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного звертання.

3. Повільно реалізовані активи (А3) – статті роздягнула II активу балансу, що включають запаси та інші оборотні активи.

4. Важкореалізуємі активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності в плині щодо тривалого періоду. Відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності №5 [3] довгострокова дебіторська заборгованість включається до складу інших довгострокових активів.

Перші три групи активів (найбільш ліквідні активи, швидкореалізуємі і повільно реалізовані активи) у плині поточного господарського періоду можуть постійно мінятися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, чим інше майно підприємства.

Пасиви балансу по ступені зростання термінів погашення зобов'язань групуються в такий спосіб.

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позички, не погашені в термін.

2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню в плині 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові позикові кредити та інші довгострокові пасиви (статті V роздягнула балансу “Довгострокові пасиви”).

4. Постійні пасиви (П4) (статті IV роздягнула балансу “Капітал і резерви” і окремі статті VI роздягнула балансу, що не ввійшли в попередні групи. “Доходи майбутніх періодів”, “Фонди споживання” і “Резерви майбутніх витрат і платежів”).

Щоб забезпечити баланс активу і пасиву, постійні пасиви варто зменшити на суму по статтях “Витрати майбутніх періодів”, “Збитки”. Короткострокові зобов'язання – це поточні зобов'язання, а короткострокові і довгострокові зобов'язання разом узяті утворять зовнішні зобов'язання [3,5].

Література:

1. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. Навч. посіб. — 4-те вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2004. — 190 с.

2. Івахненко В.М., Горбатюк М.Т., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. - 524 с.

3. Григорьев В.В., Островкин И.М. Оценка предприятий. Имущественный подход: Учеб.-практ. пособие. – М.: Дело, 2008. – 224 с.

4. Григорьев В.В., Федотова М.А. Оценка предприятия: теория и практика. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 320 с.

5. Гринів Б.В. Економічний аналіз - К.: КНЕУ, 1999. -181 с.