Економічні науки/14. Економічна теорія

К.е.н. Мамалуй О.О.

Національний університет „Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого,”Україна

ДЕЯКІ СКЛАДОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Проблема забезпечення економічної безпеки (ЕБД) України суттєво загострилась в останні роки у зв’язку з світовою економічною й фінансовою кризою, а також розповсюдження ризиків існування протиріччя між відсталою економікою, яка нездатна самостійно забезпечити на адекватному рівні виробництво ВВП відповідно існуючим потребам всіх суб’єктів економіки й суспільства. Тому важливо визначити напрямки формування ЕБД, які потрібно обґрунтувати, послідовно використати, що повинно відображатися в поліпшенні кінцевих результатів, підвищенні добробуту населення, реалізації європейських економічних й соціальних стандартів, подальшої мінімізації загроз й ризиків ЕБД.

Дослідження проблеми ЕБД потребує послідовного аналізу, на наш погляд, пріоритетних питань економічної теорії й практики соціально-економічного розвитку країни. Так, складовою дослідження являється обґрунтування використання досягнень конституціональної економічної теорії (КЕТ) як методологічної основи для забезпечення гармонійного розвитку співвідношення між економікою, політикою і правом, що потребує введення відповідних змін в правила поведінки всіх суб’єктів господарювання і державної влади, що дозволить прийняти адекватні міри по подоланню наслідків сучасної економічної кризи, денітізації економіки та її криміналізації. Взаємозв'язок між економікою, політикою і правом державі необхідно регулювати з метою забезпечення ефективного розвитку економіки, зростання рівня якої стане можливо використовувати в якості критерію оптимальності даного співвідношення. КЕТ обґрунтовує необхідність формування конституційної економіки, яка покликана забезпечувати на практиці таке співвідношення. Існування диспропорції між політикою, економікою і правом в умовах сучасної економічної кризи необхідно усунути шляхом проведення змін у правилах й процедурах функціонування кожного з них.

Дослідження перспективних питань розвитку економіки, її інститутів в умовах подолання світової кризи й формування шляхів забезпечення подальшого соціально-економічного зростання свідчить про вимоги здійснення системного реформування структури економіки та соціальної сфери. Питання ефективного впровадження структурно-інноваційних зрушень в економіку України на протязі 20 років її незалежного національного розвитку також набувають особливої актуальності, з’являються нові аспекти їх комплексного дослідження в контексті забезпечення економічної безпеки країни. При цьому важливо нарешті приділити увагу розробці нової загальнодержавної програми структурно-інноваційних зрушень в економіці країни, позитивні наслідки від практичної реалізації якої, дозволять зробити обґрунтований висновок про завершення перехідного періоду в Україні.

Сучасний поза кризовий стан економіки світу також потребує відповідних змін в структурі економічних відносин власності у напрямку досягнення найбільш раціонального співвідношення всіх їх форм та видів, що створює можливість суб’єктам господарювання діяти адекватно потребам подолання наслідків фінансової та економічної кризи, приділити увагу перерозподілу ресурсів на розвиток реального сектору економіки.

Пізнання причин кризи виступає в якості необхідної основи для розробки урядами та міжнародними інституціями антикризових програм з підвищенням уваги до формування протидії негативним внутрішнім факторам, більш ефективної нейтралізації впливу зовнішнього середовища.

Практика виходу країн із світової економічної кризи свідчить про її затяжний характер і обґрунтовує необхідність подальшого дослідження причин сучасної кризи та особливостей формування планетарного й національного механізмів подолання кризових наслідків, які в багатьох країнах охопили всі сторони життя населення, що гостро реагує на спробу реалізації антикризових мір переважно за їх кошт. Тому цілями дослідження є подальший аналіз характерних рис сучасної планетарної економічної кризи та її ролі в становленні нових умов функціонування української економіки. Світова економічна криза загострює вимоги у проведенні модернізації реального господарського та соціального життя, внутрішньої і міжнародної політики держави. Модернізація залишається найефективнішим шляхом для подолання наслідків кризи та створення умов для формування системи захисту людського розвитку. Тому актуальним є подальше дослідження проблеми модернізації економіки, яка повинна бути націлена на вирішення нових завдань, що виникають перед економічними системами усіх країн.

В країнах із перехідною економікою важливо забезпечити становлення нової постіндустріальної економічної системи, яка розвивається відповідно механізму інноваційно-інвестиційної моделі, що потребує впровадити модернізацію як системного процесу, здатного обновити структуру економіки, зробити конкурентоспроможну продукцію підприємств пріоритетних галузей реальної економіки.

Важливо об’єднати процеси інноваційного економічного розвитку, інвестування, розповсюдження системи ринкових відносин, ефективного державного регулювання із соціалізацією усіх цих сторін, реалізацією прав людини. Державні інституції повинні докладати зусиль до зростання національного виробництва продуктів і послуг індивідуального і суспільного споживання, організовувати і провадити внутрішню і зовнішню політику, спрямовану на поліпшення життя населення, захист прав споживачів.

Але продовжується дія тенденції пригнічення споживчого попиту, зубожіння населення країни і його розчарування, перетворення ринкової структури на ринок для бідних і багатих. Внаслідок зростання цін збільшується доля продовольчих продуктів у структурі споживання населення при зменшенні обсягів товарообігу в його натуральному вираженні, що породжує новий виток зниження платоспроможності споживачів, рівня їх життя.

Важливо також виділяти загальні риси економічної відсталості країни та особливі, які пов’язані з неефективним використанням двох типів економічних систем – адміністративно-командної й ринкової. В перехідній економіці поєднання обох цих систем породжує суперечливі процеси: загострення кризових явищ і темпів зростання; неможливість збалансованого розвитку макроекономічних пропорцій і показників кінцевих результатів; деформації соціально-економічної і політичної сфер, які знаходять своє вираження в особливих рисах економічної відсталості як негативного явища в країні. Так, продовжується політика “економії ” на соціальних витратах, зниження рівня життя більшості населення країни заради задоволення інтересів “нової еліти ,” представників кримінального капіталу, здійснюється економічне зростання шляхом підвищення цін, відсутністю його якісних рис та наслідків. Загальними рисами економічної відсталості виступає: низька доля валового внутрішнього продукту на душу населення; нерівномірність розподілу доходів серед населення; незрілість ринкових відносин; висока доля виробництва продукції сільського господарства, ручної мало продуктивної праці, проміжної порівняно з кінцевою продукції в усіх галузях національної економіки. Подолання економічної відсталості, неконституційних дій є шлях до рішення існуючих соціальних проблем, забезпечення поліпшення соціального розвитку країни, досягнення ЕБД.