Мосорик А. О.

Буковинська державна фінансова академія.

Наук. кер. Дранович М. П.

м Чернівці

Методологічні аспекти сучасних досліджень історії економічної думки України

Постановка проблеми. Протягом останнього десятиріччя серед економістів спостерігається потужна тенденція відродження наукового інтересу до історії економічної думки України. Розширення сфери аналізу вчених відбувається у різних напрямках: і з позицій історіографії досліджень, і за рахунок більш широкого спектра досліджуваних проблем, і на основі змін у ідеологічних акцентах досліджень.

Із галузі науки, якою на початку XX ст. цікавилося вузьке коло фахівців, історія економічної теорії поступово перетворюється в сферу знань, науково привабливу сьогодні не тільки для економістів, але й для соціологів, філософів, істориків, правознавців, представників природничих наук.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуалізація історико-економічних досліджень пов'язана насамперед з парадигмальними зрушеннями, необхідністю перегляду методологічних підходів до аналізу економічних процесів. На цей зв'язок неодноразово звертали увагу відомі українські вчені С. Злупко. Л. Горкіна, А. Гриценко, Л. Корнійчук, П. Леоненко [3, 5]. І хоча завдяки їхнім працям зроблено певні кроки по формуванню нових концепційних засад до вивчення вітчизняної економічної думки, проблема розробки сучасних методологічних підходів до історико-економічних досліджень залишається важливим напрямком наукового пошуку дослідників.

Мета статті. Тому метою статті є визначення і обґрунтування методологічних аспектів дослідження історії економічної думки України.

Виклад основного матеріалу. З позицій нових методологічних підходів важливість економічної думки відзначали вітчизняні науковці (С. Злупко, В. Сікора, А. Гриценко, Л. Горкіна, Л. Корнійчук, П. Леоненко, Е. Лортикян, С. Мочерний та ін.). Протягом останніх десяти років українська економічна наука поступово відходила від марксистсько-ленінської методології, долаючи класову обмеженість досліджень та матеріалістичний детермінізм, намагаючись з новітніх, наукових позицій проаналізувати історію економічної думки України.

В загальнотеоретичному аспекті проблема необхідності нових методологічних підходів до економічного аналізу вперше була поставлена відомими дослідниками А. Гриценком і С. Мочерним [6, 334], хоча в поняття новітньої методології кожен з них вкладав своє бачення. Що стосується історико-економічного аналізу, то однією з найбільш вдалих спроб висвітлення проблем важливої ролі методології, критеріїв, згідно з якими оцінюються економічні доктрини, особливостей застосування наукових моделей до вивчення світової та української економічної думки, є монографія відомого фахівця в галузі історико-економічних досліджень та методології економічної теорії П. Леоненка [5, 15].

Виходячи з новітніх методологічних підходів до історико-економічних досліджень, цей автор вважає, що в історії економічної думки особливе місце має посісти вивчення тих ідей і теорій, які найбільш значущі для її поступального розвитку і котрі знайшли наукове та практичне підтвердження в еволюції сучасної економічної системи, зокрема, її ринкових аспектів. При цьому парадигмальні зрушення в методології досліджень, актуалізуючи історико-економічну тематику, стають підґрунтям більш глибокого аналізу не тільки історико-економічних проблем, а й актуальних питань сучасного економічного розвитку.

Українська економічна думка, будучи невід'ємною складовою світової економічної теорії і розвиваючись у її руслі, певним чином віддзеркалювала тенденції і процеси, характерні для світової економічної науки. П. Леоненко в цілому поділяє існуючу в сучасній соціально-економічній літературі усталену думку фахівців щодо періодів піднесення та застою у розвитку економічної думки України протягом двадцятого сторіччя [5, 18]. Стосовно даного дослідження, а також методологічних засад вирішення піднятих проблем особливо продуктивними, на нашу думку, виявилися двадцяті роки, коли спостерігалося піднесення історико-економічних досліджень, започатковане національним відродженням доби Української Народної Республіки, та дев'яності роки двадцятого сторіччя - в період становлення України як незалежної держави.

В дискусіях 20-х рр. минулого століття вченими (В. Гриневецький, Б. Бруцкус, Л. Юровський, П. Струве, А. Ступель; О. Фінн-Єнотаєвський, П. Фомін) була здійснена спроба комплексного висвітлення низки основоположних проблем теорії і практики формування ринкових відносин і інститутів в період непу, можливостей і напрямків їх сумісництва з новим суспільним ладом. Базуючись на методологічних підходах дореволюційної школи економістів, досягненнях світової економічної теорії, зокрема неокласики та інституціоналізму, були зроблені перспективні висновки щодо необхідності збереження ринкових відносин, використання потужного потенціалу ринкової економіки в перехідну епоху та при соціалізмі (за умови ефективних регулюючих дій з боку держави).

Науково-теоретичні розробки проблем розвитку ринкового господарства в цілому доповнювалися працями в сфері прикладних досліджень, зокрема економічної кон'юнктури (Є. Слуцький, В. Тимошенко, І. Дашковський, Я. Діманштейн, П. Фомін, В. Зейлінгер, А. Шмідт), демографії і статистики (К. Воблий, В. Косин ський, М. Птуха), проблем формування бюджету (Л. Яснопольський, Р. Орженцький), розвитку окремих галузей промисловості (К. Воблий, П. Кованько, П. Ля щенко) та сільського господарства (В. Бажаєв, Є. Сташевський, А. Ярошевич).

Характерною рисою досліджень українських науковців зазначеного періоду було широке використання світового досвіду аналізу ринкових процесів, а також надбань у цій царині провідних вітчизняних економістів останньої третини XIX ст., використання багатства їхнього методологічного інструментарію до вивчення згаданих проблем і на цій основі — дійсно наукового аналізу еволюції ринкових процесів протягом другої половини XIX ст., особливостей економічного розвитку України у 20-ті рр. XX ст. тощо.

Певне нетривале пожвавлення історико-економічних досліджень в Україні, як зазначалося вище, спостерігалося в середині 50-х рр. XX ст., коли були опубліковані праці А Богаченко, Д. Вірника, Є. Голубовської, В. Жученка, С. Злупка, Л. Корнійчук, І. Мешка. Незважаючи на марксистську методологію (єдиноможливу за тих умов), завдяки розробкам згаданих авторів у персоніфікованому викладі було представлено еволюцію економічних поглядів М. Зібера, С. Подолинського, І. Франка. Ці дослідження, а також дві книги нарисів (1956 р., 1961 р.), підготовлені науковцями Інституту економіки АН України, стали солідним доробком в галузі вивчення історії української економічної думки, в тому числі і щодо висвітлення проблем становлення ринкових відносин в Україні в другій половині XIX ст. [2, 3].

Але, безумовно, особливе місце в історико-економічних працях ринкова тематика посіла в період системної трансформації економіки України, починаючи з 90-х рр. XX ст. Труднощі перших етапів ринкової перебудови суспільства обумовили необхідність не тільки критичного переосмислення сучасних моделей неокласики, монетаризму, неолібералізму в контексті використання їхніх теоретичних постулатів в процесах ринкової переорієнтації національної економіки, але й глибокого оволодіння сучасними методами аналізу економічних проблем, а також збагачення нинішніх вітчизняних досліджень висновками і положеннями праць представників української економічної думки періоду генезису ринкових відносин (друга половина XIX — початок XX ст.).

Сьогодні економічна наука в Україні поступово повертається до загально визнаного світовою економічною теорією розуміння закономірностей функціонування ринкової економіки, її надзвичайно важливої ролі в системі соціально-політичних відносин.

Методологічною основою сучасних історико-економічних досліджень ринкового господарства стає цивілізаційна парадигма суспільного розвитку, яка, не відкидаючи формаційного підходу, значно розширює дослідницьку базу наукового пошуку. Цивілізаційна парадигма передбачає врахування впливу на економіку не лише продуктивних сил, соціально-економічних та техніко-економічних відносин, а також політичної, культурної, соціальної, релігійної та інших сфер суспільного життя. В центрі аналізу стає людина з її індивідуальним світом, причому наголошується на первинність соціогенезу у формуванні людини, її світоглядних позицій і поведінки.

В межах цивілізаційної парадигми стає можливим вивчення економічних процесів у динаміці, що особливо важливо для історико-економічних дисциплін. Пізнання економічних явиш та інститутів через аналіз їхнього генезису і розвитку, дослідження їхньої структури і функціонування дає можливість більш повно і глибоко розкрити економічну сутність зазначених явиш та інститутів.

На основі зазначених методологічних підходів стає можливим цілісний аналіз ринкових уявлень дослідників пореформеної доби, з'ясування сутності окремих складових ринкової системи, способів їхньої взаємодії та закономірностей розвитку.

Особливий наголос ставиться на інституціональних аспектах вищезазначених проблем. В українській економічній думці на основі методології німецької історичної школи дослідження сутоекономічних чинників ринкової економіки доповнювалися вивченням правових, етичних, культурно-історичних аспектів ринкових відносин. Українські економісти обґрунтовували необхідність соціальних реформ, доцільність, напрями та межі регуляторного впливу державних інститутів на економічні процеси.

Висновки. Як бачимо, є багато спільних рис у підходах до вивчення економічних процесів сучасними представниками інституціональної течії економічної науки і українськими дослідниками пореформеного періоду, хоча останні і не піднялися до виокремлення інституціоналізму як самостійного напряму економічної думки. Проте однозначно можна стверджувати, що задовго до виникнення інституціоналізму як альтернативного (до неокласики) напряму західної економічної теорії в українській економічній думці були започатковані елементи інституціонального аналізу, які широко використовувалися вітчизняними дослідниками.

Українська економічна думка кінця XIX ст., яка розвивалася в руслі світової економічної теорії, широко використовувала методи аналізу передових її шкіл та течій, доповнюючи і розвиваючи їх таким чином, що дослідження вітчизняних науковців з окремих проблем випереджали аналогічні напрацювання в світовій економічній теорії (проблеми циклічності та економічної кон'юнктури, змішаної економіки тощо).

Методологічний плюралізм, макроекономічний підхід до аналізу економічної дійсності, позитивне ставлення до ідеї активної ролі держави у регулюванні економічної системи вирізняють дослідження багатьох українських вчених (О. Білимович, М. Бунге, К. Воблий, В. Левитський, М. Соболєв, Г. Симоненко, Є. Слуцький, П. Фомін, М. Туган-Барановський). Зазначені методологічні підходи обумовили ґрунтовний науковий аналіз проблем генезису ринкової економічної системи, її сутності та закономірностей розвитку в українській економічній літературі другої половини XIX — початку XX ст. Вони залишаються важливою складовою сучасного методологічного інструментарію як світової, так і вітчизняної економічної науки.

Література

1. Витанович І. Стан дослідів над народним господарством України // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. - К., 1995. — с. 1028—1032.

2. Гриценко А. А. Зміст і основні напрямки еволюції сучасної парадигми економічної теорії // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття. — К., 2000. — Ч.1.

3. З історії економічної думки на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1961.

4. Злупко С. М. Основи історії економічної теорії: Навч. пос. — Львів: ЛНУ їм. І. Франка, 2001.

5. Леоненко Петро Михайлович. Методологічні аспекти історії економічної теорії в контексті її розвитку: дис... д-ра екон. наук: 08.01.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004. - 34 с.

6. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження. — Львів: Світ, 2001.

7. Петровська Н. А. Економічна думка українського зарубіжжя // Історія економічної думки Ук раїни: Навч. пос. / Р. X . Васильєва та ін. - К.: Либідь, 1993. - С. 254-265.