Шафієва С. Г.

Науковий керівник: Польова О. Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Принципи регулювання облікової ставки Національним банком України

Регулювання відсоткових ставок грошового ринку є важливою складовою державної економічної політики. Відсоток та відсоткова ставка є основним параметром, навколо якого побудований механізм грошового ринку. У найбільш широкому сенсі відсоткова ставка є ціною грошових послуг. Державне регулювання відсоткової ставки грошового ринку має теоретичне та практичне значення. Відсоткові ставки у сучасних грошових системах є об'єктом державного регулювання, також інструментом державного регулювання, а також інструментом впливу на економічну кон'юнктуру.

Найбільш вагоме місце у структурі відсоткових ставок грошового ринку має облікова ставка  центральних банків. Центральні банки визначають розмір облікової ставки згідно з грошово-кредитною політикою. Функція кредитора останньої надії, яку виконують центральні банки, дає змогу використовувати регулювання облікової ставки для впливу на всю систему відсоткових ставок грошового ринку [1].

Облікова ставка - один  з  монетарних інструментів,  за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів   грошово-кредитного   ринку   орієнтир   щодо  вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, і є основною   процентною  ставкою,  яка  залежить  від  процесів,  що відбуваються  в   макроекономічній,   бюджетній   сферах   та   на грошово-кредитному ринку.

Облікова відсоткова ставка через механізм грошового ринку забезпечує

регулювання короткострокової пропозиції грошей. Облікова відсоткова ставка виконує роль офіційної ставки-орієнтира, на базі якої використовуються всі інші відсоткові ставки грошового ринку.

Облікова ставка визначає відсоткові ставки міжбанківського грошового ринку. На міжбанківському ринку переважно банки з високою репутацією отримують незабезпечені короткострокові позики для балансування поточної ліквідності і розширення своїх кредитних можливостей під більш високі відсотки. На основі міжбанківської відсоткової ставки комерційні банки встановлюють власну базову відсоткову ставку [2].

Методика визначення облікової ставки НБУ базується на п'яти основних принципах:

ü забезпечення позитивного реального рівня ставки відносно інфляції;

ü встановлення у межах коридору ринкових відсоткових ставок комерційних банків за кредитами та депозитами;

ü наближення до рівня міжбанківських відсоткових ставок у стабільній ситуації на грошово-кредитному ринку;

ü урахування інших чинників (обмінний курс, ліквідність банківських установ, попит на кредит у кінцевих споживачів тощо);

ü відповідність поточній політиці НБУ щодо регулювання грошово-кредитного ринку [3].

Облікова ставка має підтримуватися на позитивному рівні щодо прогнозного рівня інфляції, який визначається схваленими Кабінетом Міністрів України основними прогнозними макроекономічними показниками на відповідний рік та враховується під час складання державного бюджету з наступними змінами. Облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок, за якими Національний банк може підтримати ліквідність банків.

Процентна політика Національного банку України в 2009 році проводилася адекватно до макроекономічної ситуації і спрямовувалася на утримання вартості грошей на позитивному рівні щодо інфляції з метою стимулювання повернення вкладів у банківську систему, нівелювання девальваційного тиску та інфляційних ризиків.

З огляду на тенденції до зниження інфляційного тиску протягом останніх місяців Національний банк України відповідним чином коригував ставки за своїми активними та пасивними операціями.

З метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку, підвищення стимулів для покращення ситуації в реальному секторі економіки та враховуючи рекомендації Ради Національного банку України, Національний банк України протягом червня – серпня двічі знижував облікову ставку: з 15.06.2009 її розмір знижено з 12% до 11%, а з 12.08.2009 – до 10,25% [4].

Таким чином, використання інструментів процентної політики на сьогодні не дає змоги істотним чином впливати на стан грошово-кредитного ринку, що зумовлено відсутністю ефективного фондового ринку, який є ключовою ланкою трансмісії сигналів від зміни ставок центральним банком до реальних змін в економічній поведінці учасників ринку. На сьогодні фондовий ринок (як первинний, так і вторинний) не формує справедливої ціни фінансових активів (у т.ч. це стосується вартості державних цінних паперів), унаслідок чого застосування процентних важелів монетарної політики значно ускладнене. За таких умов Національний банк України під час виконання покладених на нього функцій із забезпечення стабільності гривні наразі більшою мірою орієнтується на кількісні параметри грошової пропозиції, а не на показники вартості грошей.

Література:

1. Мороз А.М. Національний банк та грошово-кредитна політика. Підручник - К: КНЕУ, 2008.

2. Гриньова В. М. Гроші і кредит: Навчальний посібник. - Х.: Видавничий дім "ІНЖЕК", 2003.

3. Шаров О. Центральний банк у ХХІ сторіччі: виклики та рішення / О. Шаров // Вісник Національного банку України. - 2008. - N 7. - C.18-29.

4. Інтерне-ресурси: http://www.nbu.gov.ua