Шийка М. Ю.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Підвищення прибутковості банку

 

Прибуток – це виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик виконання підприємницької діяльності і є різницею між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі виконання цієї діяльності. Прибуток, як економічна категорія виконує такі основні функції: оцінну, стимулюючу, функція інструменту розподілу чистого доходу суспільства, функція основного джерела доходів держави. На формування прибутку банку впливає ряд факторів, що можна поділити на внутрішні (соціальні та економічні) і зовнішні (ринкові та адміністративні). Управління прибутком – це комплекс взаємопов'язаних управлінських рішень щодо процесу його формування, розподілу та використання.[1]

Головною метою комерційного банку є отримання прибутку, який використовується для створення фондів банку та виплати дивідендів. Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами. Для комерційних банків забезпечення прибутковості - це першорядна задача, яку ставить перед собою вище керівництво. 

Щоб максимізувати прибуток, необхідно збільшувати доходи та зменшувати витрати банку. В зв’язку з цим можна запропонувати основні напрямки зростання доходів комерційного банку:

·                        збільшити групи активів, що приносять процентний дохід, для чого банк повинен, по-перше, залучати більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан, по-друге, нарощувати свій кредитний потенціал за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються. Це можливо при проведені зваженої маркетингової та процентної політики;

·                        змінити питому вагу доходних активів в сукупних активах, для чого необхідно звести "непрацюючі" активи до мінімуму, проте у межах, що забезпечують ліквідність банку;

·                        підвищити загальний рівень процентної ставки по активних операціях банку. Теоретично більш високий рівень процентної ставки повинен принести банку якомога більший дохід. Проте, в сучасних умовах банки рідко удаються до таких дій. В умовах конкурентної боротьби вони найчастіше знижують ставку з метою залучення якомога більшої кількості позичальників. Зниження середньозваженої ставки проценту по Україні є свідоцтвом цього;

·                        змінити структуру портфелю доходних активів. Відомо, чим вищий дохід, тим більший ризик в сфері банківської діяльності. Тому головне завдання банку − визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику.[3]

·                        нарощувати власні кошти банку, що сприятиме зростан­ню ресурсної бази банку і відповідно їх інвестиційного потенціалу; буде од­нією з передумов залучення іноземних інвестицій; стимулюватиме інтеграцій­ні процеси; забезпечить незалежність банку і створить умови для виживання банківської системи України в період посиленої конкуренції з боку іноземних банків;

·                        слід раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпе­чення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбави­тися суперечностей між ліквідністю, надійністю та прибутковістю комерцій­ного банку;

·                        одним з резервів збільшення прибутку і раціонального його використання є фінансове планування. Багато витрат несуть банки внаслідок неузгоджених дій різних управлінь між собою. Фінансовий план дозволяє спрогнозувати доходи, витрати і прибуток банку на рік. І хоча в умовах, які склалися в нашій країні, через нестабільність, інфляцію реальні дані можуть суттєво відрізнятися від запланованих але пропорції залишаються практично незмінними. Банківська установа повинна реально бачити перспективи свого розвитку і цілі на поточний рік;

·                        сформувати достатні страхові резерви та резервні фонди. Оскільки ос­новна причина банківських банкрутств − неповернення раніше виданих кре­дитів, то формування цих фондів сприятиме зміцненню надійності й стабіль­ності банку, а отже, і банківської системи України, зменшенню можливих фі­нансових ризиків у кредитній діяльності. Створення цих резервів гарантувати­ме покриття рахунків у діяльності банку, сприятиме підтримці його ліквіднос­ті на необхідному рівні;

·                        застосовувати такі інструменти в банківській діяльності, які дозволяють як планувати, так і одержувати додатковий прибуток. Мова йде про ф’ючерси, опціони, форвардні операції з валютою ті інші форми діяльності, які відповідають умовам ринкових відносин;

·                        систематично і всебічно вивчати кредитні ризикі, приймати заходи по їх пониженню. З цією метою необхідно організовувати відділи управління кредитними ризиками;

·                        покращувати рівень професіоналізму − від політики банка, майстерності, грамотної побудови управлінських і функціональних структур.[2]

Хоча завдання максимізації банківських прибутків розглядається як ключовий напрям роботи керівництва банку, проте сфера управління прибутковістю не автономна. Тож рішення щодо максимізації прибутків мають прийматися у взаємозв’язку з допустимими рівнями ризиків.

Література:

1.Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін. / За ред. А.М. Герасимовича. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 600 с.

2.Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін. / За ред. д-ра екон. наук А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000.−384с.

3.Гладких Д. Доходи й витрати як складові ціни банківських послуг // Вісник НБУ. - № 3. – с. 24 – 29