І. Ясіновська, к.е.н.

Львівська державна фінансова академія

Актуальні проблеми забезпечення фінансової стійкості суб’єктів малого підприємництва

Мале підприємництво є особливою формою ведення бізнесу, що здатна бути вагомим чинником зростання добробуту населення. Розвиток малого бізнесу сприяє створенню нових робочих місць, прискоренню структурної перебудови економіки. Малі форми господарювання в сучасних умовах є засобом виживання значної частини населення країни.

Вони вносять певний вклад в загальне виробництво продукції, сприяють формуванню конкурентного середовища. Перевагами суб’єктів малого підприємництва є їх здатність швидко адаптуватись до змінних економічних умов, готовність до ризику, гнучкість в управлінні, цілеспрямованість, наполегливість.

Актуальність проблеми розвитку малого підприємництва в Україні привертає значну увагу, як уже відомих, так і молодих, вчених економістів. В останні роки над цим питанням працювали: Буряк П., Варналій З., Ващаєв С., Громяк Л., Дзісь Г., Дрига С., Завгородній А., Клименко С., Кузьмін О., Манцуров І., Неделько І., Піскунова О., Рудченко О. та інші.

Складні завдання постали перед приватним сектором економіки в сучасних фінансово-економічних умовах. Значно вплинула на діяльність суб’єктів малого бізнесу фінансово-економічна криза, яка ускладнила процес економічного відтворення та й загалом виживання.

Щоб побачити, яка ж ситуація у малому бізнесі нашої країни, зупинимось на аналізі ситуації, що склалась на Львівщині. У цьому реґіоні простежується чітка динаміка зростання кількості малих підприємств з розрахунку на 10 тис.осіб наявного населення. Значення даного показника у 2009 р. становило 79 підприємств, в той час у середньому в країні – 75 підприємств.

Водночас, спостерігається тенденція скорочення кількості зайнятих та найманих працівників у секторі малого бізнесу області. Скорочення кількості працівників спостерігалось у більшості видів економічної діяльності, крім сільського господарства, мисливства та лісового господарства, фінансової діяльності, операцій з нерухомим майном, освіти. Зменшується і середня кількість працюючих на одному малому підприємстві.

Впродовж останніх років спостерігається зниження обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) підприємствами даного сектору економіки. Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізації підприємств-суб’єктів підприємництва області теж зменшується та у 2009 р. становила тільки 18,8%.

Лідером у малому бізнесі області з-поміж видів економічної діяльності є торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (59% від загального обсягу реалізації малих підприємств). Малі підприємства промисловості реалізували 13% обсягу реалізації малого бізнесу, будівництва – 9%.

У 2009 р. на одну гривню реалізованої продукції малими підприємствами припадало 101,6 коп. операційних витрат, в той час, як на підприємствах-суб’єктах підприємницької діяльності – 97,6 коп. операційних витрат. Збитковою була діяльність малих підприємств у сфері сільського господарства, мисливства, лісового господарства, готельно–ресторанного бізнесу, транспорту та зв'язку, охорони здоров’я, торгівлі, будівництва.

Фінансовий результат діяльності малих підприємств є негативним. Від’ємне сальдо склалось у підприємств практично усіх видів діяльності, крім добувної промисловості та освіти. Значна кількість малих підприємств є збитковими і частка їх зростає.

Складними є відносини суб’єктів малого підприємництва у фінансово-кредитній сфері, оскільки жорстких вимог банків до забезпеченості повернення кредитів і висока процентна ставка за ними для суб’єктів малого бізнесу є відповіддю банків на значний ступінь ризику. Це обмежує доступ малих підприємств до позикового капіталу, що породжує проблему забезпечення необхідного рівня стартового капіталу. Проблемним аспектом економічних відносин малих підприємств з банками є також короткий період кредитування, оскільки довгострокові кредити малий бізнес в більшості випадків не здатен забезпечити заставою.

Від того, як працюють підприємства малого і середнього бізнесу значною мірою залежить економіка держави, структура валового національного продукту, його якість. Так, у високорозвинених країнах підприємства малого і середнього бізнесу створюють близько 60-70 % валового національного продукту.

Без ефективної підтримки держави малі господарства не зможуть існувати та розвиватися. Вони не зможуть протистояти монопольному положенню постачальників ресурсів, а також посередників, що встановлюють повний контроль над ринком. В Україні державне регулювання діяльності малих форм господарювання зосереджене, значною мірою, на контролюючих функціях, які виконуються багатьма органами. Державна підтримка малих форм господарювання є недостатньою.

Негативний вплив на розвиток малих форм господарювання має фіскальна спрямованість податкової політики, яка в свою чергу сприяє розвитку тіньової економіки; відсутність кредитної підтримки малих форм господарювання, негативне відношення до дрібних підприємців серед певних верств населення. Тому політика держави повинна бути направлена на подолання перешкод розвитку малого бізнесу і створення сприятливого середовища його функціонування.

Здійснюючи свою виробничу діяльність, малі підприємства дедалі більше стають залежними від позикового капіталу, що негативно впливає на їх фінансову стійкість. Так, у 2009 р. частка власного капіталу у структурі майна склала лише 28,7% і зменшилась порівняно з початком року на 1,7 відсоткового пункта. Більше половини вартості пасивів становили поточні зобов’язання (14,8 млрд.грн. або 51,9%).

Основою стимулювання розвитку малого підприємництва мало б стати зниження ризику діяльності малих суб’єктів господарювання та збільшення їх основних засобів. Це дало б можливість певною мірою забезпечити фінансову стійкість їх діяльності, а також збільшити

роль малого бізнесу в забезпеченні сталого розвитку економіки країни загалом.