Економіка/3. Фінансові відносини

Попадюк С.В.

Науковий керівник: Глазко Н. Д.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ ТА ЗБОРУ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

 

На сьогодні в Україні були внесені зміни до Закону України  «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.99 і № 1261 від 11.08. 2000 зі змінами та доповненнями, збір за забруднення навколишнього природного середовища було замінено на екологічний податок (ПКУ Розділ VIII). Екологічний податок розглядається як один з головних економічних стимулів для того, щоб природокористувачі, діяльність яких пов'язана з впливом на навколишнє середовище, самі здійснювали заходи щодо зменшення забруднення довкілля згідно з вимогами законодавства. Великі розміри оподаткування за надмірне забруднення спонукають природокористувачів забезпечувати високу ефективність роботи діючих очисних споруд або ж удосконалювати технологію виробництва, значний ефект по зниженню рівнів забруднення довкілля може досягатися природокористувачами за рахунок підвищення вимогливості до працівників і забезпечення дотримання трудової і технологічної дисципліни.

Екологічний податок — це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року [2].

Головним нововведенням є те, що у осіб, які використовують пересувні джерела забруднення (різні види транспортних за­собів), а отже і паливо, з'являться податкові агенти. Також у пункті 240.2 Податкового кодексу визначено перелічених осіб, а також громадян України, іноземців та осіб без громадянства, платниками екологічного податку ще і в тому випадку, якщо вони здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення в разі використання ними палива, але утримувати і перераховувати такий податок до бюджету під час реалізації такого палива, подавати відповідну звітність контролюючому органу, а також нести відповідальність за певні порушення в останньому випадку доведеться податковим агентам, а не платникам податку в попередньому випадку. Щодо суб'єктів, які здійснюють викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище зі стаціонарних джерел забруднення та/або розміщують відходи, то вони будуть платниками екологічного податку, який будуть обчислювати самостійно і подаватимуть відповідну звітність до органів податкової служби.  Суми податку обчислюються платниками податків (у всіх випадках, крім здійснення викидів в атмосферу пересувними джерелами забруднення) та податковими агентами самостійно щокварталу. Звітність має подаватися до органів Державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Сплата податку відбувається, як і раніше, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Звітність з екологічного податку і його сплата відбуваються залежно від виду джерела забруднення, а саме:

— за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об'єктах — за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, спеціально відведених для цього місць або об'єктів;

— за паливо, реалізоване податковими агентами, — за місцезнаходженням пунктів продажу палива;

— за створення радіоактивних відходів і тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк — за місцем перебування платника на податковому обліку в органах державної податкової

служби [3].

Проаналізувавши пункт 2 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу податкові зобов'язаннями з екологічного податку будуть наступні:

— з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно, ставки податку становлять 50 % від ставок, передбачених ст. 243 — 246 цього Кодексу,

— з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно, ставки податку складають 75 % від ставок, передбачених ст. 243 — 246 цього Кодексу,

— з 1 січня 2014 року ставки податку дорівнюють 100 % ставок, передбачених ст. 243 — 246 цього Кодексу. Платники отримали  підвищення ставок  порівняно з проіндексованими ставками збору за забруднення, що діяли в минулому році [2].

Надходження від екологічного податку направлятимуться на здійснення природоохоронних заходів, тобто на очистку водойм, засадження парків та скверів, захист та утримання безпритульних тварин. Запровадження цього податку дасть можливість вирішити саме ті побутові проблеми, які на сьогодні місцеві бюджети не мають можливості профінансувати.

 

Список використаних джерел:

1. Лист ДПА України від 24.1.2009 № 1246/7/15-0817 Про особливості адміністрування збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2009 році (витяг)

2. Податковий кодекс України (із змінами, внесеними згідно із Законом N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010) Розділ 8 Екологічний податок
3. Хелемський І. Екологічний податок // Податки та бухгалтерський облік. - №102(1391). -  2011. -  С. 46-49