Миколаївський
міжрегіональний інститут розвитку
людини
ВНЗ
ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна
Сутність поняття «криза підприємства», дослідження причин і наслідків її
виникнення
Формування теоретичних основ антикризової
складової управління передбачає перш за все: визначення поняття «криза
підприємства», виокремлення типів і видів криз, дослідження причин і наслідків
їх виникнення.
Кризою у науковій літературі називають складний загострений
стан, різкий перелом або занепад. К. Балдін вважає кризу «широкомасштабною,
непередбаченою подією, яка веде до потенційно негативних результатів. Ця подія
та її наслідки можуть завдавати серйозної шкоди усій організації: працівникам,
продукції, зв’язкам, фінансам та репутації» [1, с.2]. Ми згодні, що криза – є непередбаченою
подією, яка супроводжується різким переходом від стабільності до
розбалансованості всього ланцюга відтворення та можливою втратою контролю над
ситуацією. Світовий досвід свідчить, що криза – це природний стан економічної
організації будь-якого рівня. Вона настає через різні проміжки часу, має різні
масштаби, глибину та форми протікання.
На думку Василенка О.В., кризова ситуація –
переломний момент у функціонуванні будь – якої системи, у процесі якого вона
піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає якісно нового реагування з
боку цієї системи [2, с.298].
Заслуговує на увагу підхід до кризового явища
російського вченого
А. Крутика. Він підходить до розуміння цього явища,, орієнтуючись на
первинне визначення кризи. У перекладі з грецької “crisis” означає «перелом»,
тобто будь-яка якісна зміна процесу, перехід від існуючого положення до іншого,
істотно відмінного за основними параметрами [6]. Дійсно, у цьому значенні
перехід від стабільності до погіршення – це кризова ситуація у розвитку
системи.
Отже, на нашу думку, криза – це широкомасштабна,
непередбачена, переломна подія, яка призводить як до негативних наслідків у
господарській діяльності (що зумовлюють розбалансування системи підприємства),
так і до позитивних наслідків, які підвищують ефективність діяльності
підприємства, приводячи в дію трансформаційні сили, сприяючі його еволюції.
На нашу думку, важливе значення для розвитку
теорії кризових ситуацій є визначення передумов поширення кризи, з метою
розробки антикризових програм заходів. Варто зазначити, що причини виникнення
криз бувають дуже різні.
Зовнішні причини кризових
ситуацій пов’язані з впливом на підприємство тенденцій і стратегій макроекономічного
розвитку чи розвитку світової економіки, конкуренції, політичної ситуації в
країні. Вони можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори
формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку
провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної
торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного
капіталу тощо. До національних причин відносять: зміна внутрішньополітичного
клімату, недоліки інституційного розвитку, погіршення загальної економічної
кон’юнктури, зміна економічної ситуації в країні, недостатній рівень знань про
можливості запобігання та подолання імовірної кризи, промислове шпигунство та
витік інформації, що є комерційною таємницею підприємства, дії засобів масової
інформації та поширення компрометуючих слухів, інформації й інших матеріалів,
що підривають імідж підприємства тощо [3, с.150].
·
Внутрішні фактори, що зумовлюють появу кризових явищ, доволі різноманітні.
Первинним внутрішнім фактором, який є головною першопричиною розвитку кризи, ми
вважаємо недосконале управління та відсутність команди, яка б своєчасно
реагувала на несприятливі зовнішні фактори та застосовувала дії, які б сприяли
подоланню кризи. Крім того, внутрішні причини безпосередньо мають витоки в
середовищі підприємства та пов’язані з ризикованою стратегією маркетингу,
внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю
інноваційної й інвестиційної політики.
Світова практика банкрутства показала, що загроза
фінансової нестабільності підприємств виникає у середньому на 25 – 30 % через
зовнішні фактори та на 70 – 75 % через внутрішні, пов’язані з помилками в
управлінні. При цьому в розвинутих зарубіжних країнах ці співвідношення мають
такі значення: зовнішні фактори складають 10 – 15 %, внутрішні – 85 – 90 %, у
Росії зовнішні та внутрішні фактори складають приблизно по 50% [4, с.24]. Деякі
фахівці вважають, що зовнішні фактори є більш вагомими, якщо не переважними [5,
с.49]. На нашу думку, незважаючи на те, що цей висновок досить суб’єктивний,
враховуючи макроекономічну ситуацію останнього десятиріччя, певною мірою з ним
можна погодитись.
На нашу думку, для повноти
розкриття передумов антикризового управління та їх систематизації слід
розглядати не лише причини виникнення криз, а й визначати які ж саме наслідки
мають ці кризові ситуації для господарської діяльності підприємств.
Кризова ситуація може привести до таких негативних
наслідків (особливо у випадку ліквідації підприємств):
·
до втрати клієнтів і покупців готової продукції, зменшення кількості
замовлень і контрактів із продажу продукції;
·
до неритмічності виробництва;
·
до збільшення собівартості та різкого зниження продуктивності праці;
·
до постійного зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання
виторгу від реалізації продукції;
·
до втрати працівниками робочих місць і загострення у цьому зв’язку
соціальної напруженості в суспільстві;
·
до втрати кредиторами підприємства (банками, інвестиційними компаніями,
фондами, державним бюджетом тощо) значних засобів, вкладених у підприємство;
·
до розпилення й омертвіння неліквідного майна, через те, що іноді
ліквідатори не можуть знайти йому покупців [3, с.151].
Таким чином, для того, щоб розпізнати кризу,
необхідно своєчасно виявити симптоми, визначити фактори, які свідчать про
можливість настання кризи, та виявити її причини. Засобами виявлення можливості
настання кризової ситуації на підприємстві служать інтуїція та досвід, аналіз і
діагностика стану. Їх необхідно застосовувати на всіх етапах існування
підприємства, адже може виникнути ситуація, коли підприємство може війти в
глибоку кризу на найбільш високій точці свого розвитку або занадто сприятливої
зовнішньої економічної ситуації.
Література:
1.
Балдин К.В. Антикризисное управление: макро- и микроуровень: учебное
пособие / К.В. Балдин, О.Ф. Быстров, А.В. Рукосуев – М.: Издательско-торговая
корпорация «Дашков и Ко», 2005. – 316 с.
2.
Василенко О.В. Антикризове управління підприємством: [навч. посібник] / О. В. Василенко; [вид. 2-ге]. –
Київ: Центр навчальної літератури, 2005. –
504 с.
3.
Єлець О.П. Організаційно-економічні передумови антикризового
управління / О.П. Єлець // Вісник
Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2007.– Том 2, №
4. – С.148 – 152.
4.
Жарковская Е.П. Антикризисное управление: учебник / Е.П. Жарковская, Б.Е. Бродский. – [2 – е изд.,
испр. и доп.]. – М.: Омега – Л, 2005. – 357 с.
5.
Іванюта С.М. Антикризове управління: [навчальний посібник] / С.М. Іванюта.
– К.: Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.
6.
Крутик А.Б. Антикризисный менеджмент / А.Б. Крутик, А.И. Муравьев. – СПб.:
Питер, 2001. – 432 с.