Міжбюджетні відносини: проблеми та напрямки їх удосконалення

Левицька В.В.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Поняття “міжбюджетні відносини” пройшло еволюцію від визначення його як “відносини між бюджетами” до тлумачення поняття як складової системи фінансових відносин між інститутами публічної влади в країні, а також воно має свої історичні корені [2].

Проблема відносин між центральними та місцевими органами влади у сфері розподілу відповідальності за виконання тих чи інших функцій та їх фінансування постала ще з часів виникнення правової держави наприкінці ХVІІІ - ХІХ століття. Розподіл відповідальності між державою та органами місцевого самоврядування обумовив необхідність їх взаємодії між собою, розподілу функцій, сфер відповідальності, повноважень, а також визначення способів фінансування суспільних потреб [3].

Відмінності в організації міжбюджетних відносин обумовлюють різні їх моделі: у федеративних країнах – бюджетний федералізм, у межах якого виділяють конкуруючий (США, Канада) і співпрацюючий (Німеччина, Австрія), в унітарних – бюджетний унітаризм. В Європі вирізняють південноєвропейську (Іспанія, Італія, Франція) і північноєвропейську моделі (Швеція, Норвегія, Данія, Великобританія) [4].

Самостійність місцевих бюджетів в Україні гарантується власними і закріпленими за ними на стабільній основі частками загальнодержавних доходів, правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів. Однак регіональні органи влади мають досить низький ступінь незалежності щодо розпорядження власними надходженнями, тому регіони не можуть забезпечити соціально-економічний розвиток за рахунок власних надходжень. Місцева влада може використовувати податки і збори тільки в межах конституційних функцій. Податкова автономія обмежується лише правом запровадження місцевих податків і зборів згідно встановленого законодавством переліку і в межах, визначених Верховною Радою, а також користуванням місцевими пільгами.

Подальше реформування міжбюджетних відносин повинне бути націлене саме на оптимізацію доходної частини місцевих бюджетів, ставити в паритетні умови функціонування держави та місцевого самоврядування, а також стати запорукою :

1. Ефективності внутрішнього ринку.

2. Національної рівністі.

3.Ефективнішого адміністрування податків.

4.Чіткості визначень фінансових потреб.

Тому, для досягнення оптимальної системи міжбюджетних відносин в Україні як однієї з засад зміцнення доходної частини місцевих бюджетів, потрібно зробити наступне:

1. Визначення додаткових дохідних джерел, розширення дохідної бази бюджетів. Податкова політика має бути заснована на ефективному використанні всіх можливостей оподаткування для розвитку економіки не тільки місцевих органів влади, а також для всього регіону.

2. Подолання недостатності місцевих дохідних джерел, яке можливе через надання владним структурам регіонів права самостійно вводити територіальні надбавки до місцевих податків, виходячи з особливостей структури виробництва конкретного регіону.

3. Запровадження фонду „комунального страхування”, як одного з фондів цільового призначення у складі доходів місцевих бюджетів. Дохідні джерела фонду визначити як амортизаційні нарахування на житлову площу власників квартир (не менше 1% від квартирної плати ), а відповідно видатки з фонду повинні бути строго цільового призначення, а саме на житлово-комунальне господарство місцевих органів влади.

4. Стійкість при розмежуванні повноважень і відповідальності, що не може бути порушено в односторонньому порядку.

5. Заміна дотацій вирівнювання субвенціями на виконання конкретних інвестиційних проектів, на розвиток тих галузей, які б дозволяли виходити регіонам з розряду слаборозвинених.

6. Створення на регіональному рівні Інвестиційного банку розвитку регіонів, який дозволить на рівні регіонів вирішувати нагальні питання, шляхом залучення коштів, як на внутрішньому ринку позичкового капіталу, так і на зовнішньому.

Втілення зазначених вище заходів посилить фінансову самостійність місцевих бюджетів, надасть змогу місцевим органам влади самостійно визначати свої витрати, зміцнить економічне становище місцевих органів влади, а тим самим і держави в цілому, дозволить задовольняти потреби громадян у кожній місцевості на високому рівні у відповідності із світовими стандартами.

Список літератури:

1. Бюджетний кодекс України.

2. Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / О.Я. Лилик; Наук.-дослід. фінанс. ін-т при М-ві фінансів України. — К., 2002. — 16 с. — укp.

3. І. Бураковський Реформа місцевих фінансів та міжбюджетних відносин в Україні: вісім проблемних питань // Економічні реформи сьогодні - №3. – 2010// http://www.ucipr.kiev.ua.

4. В. Романюк Форми і методи децентралізації // http://romanyuk.com /2007/03/post_2.html.

5. Каун О.Б. Концептуальні засади формування механізму міжбюджетних відносин в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 6. - С. 31-38.