Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Фінічева В.В., Шакула І.В.

Науковий керівник: аспірант Гузенко О. П.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”

Окремі аспекти проблематики мінімізації інвестиційних ризиків відповідно сучасному стану реалізації проектів

Найважливішим аспектом розроблення і впровадження інвестиційних рішень є ідентифікація, оцінка і управління різного роду інвестиційними ризиками. З існуючої, на сьогоднішній день практики, стає зрозумілим, що економісти різних країн віддають перевагу різним методам управління ризиками. Наявність певних уподобань зумовлена перш за все рівнем та характером економічного розвитку держави і як наслідок – групою очікуваних ризиків. Практика доводить, що оптимальна політика управління ризиками має бути такою, щоб максимальні затрати на реалізацію цієї політики відповідали максимальній корисності від її застосування.

Дослідженнями доведено, що більшість науковців зміст понять "зниження ризику" та "управління ризиком" ототожнюють, оскільки розкривають зміст цих понять через методи усунення або мінімізації інвестиційних ризиків. Достатньо активно проблема зниження рівня ризику інвестиційного проекту відображена в працях таких науковців як: Г.В. Чернова [1], В.В. Лук’янова, Т.В. Головач [2], Н.І. Машина [3] та інші. У своїх наукових доробках автори відстоюють позицію щодо удосконалення методологічних аспектів оцінювання ризику та активного пошуку шляхів його зниження, особливо в умовах трансформаційних економічних змін.

До цього слід додати, що вчені пропонують мінімізацію ризику інвестиційного проекту розглядати як групу заходів, котрі використовує ініціатор інвестиційного проекту з метою зменшення окремих видів проектних ризиків, а також уникнення їх небажаних наслідків. Практика доводить дієвість зазначеної тези, яку можна доповнити наступними існуючими методами в контексті зниження інвестиційного ризику (рис. 1).

Рис. 1. Схема ключових наукових методичних підходів до зниження ризику інвестиційного проекту

Слід також додати, що більшість практиків і науковців звертаються до методології страхування інвестиційних ризиків. У своїй праці С.В. Валдайцев [4] визначаючи страхування ризику як сукупність використовуваних спеціалізованих видів послуг комерційного страхування, які надають страхові компанії, поділяє їх можливі методи на:

– по-перше, методи страхування: купівля загального (генерального) страхового полісу від усіх ризиків на суму можливих втрат від конкретних інноваційних ризиків; придбання спеціалізованих страховок за типовими ризиками, які виділяються об'єктами страхування; оформлення особливих страховок за індивідуально сформульованими (нетиповими) ризиками в договірних умовах страхування;

– по-друге, методи самострахування, до яких включає: резервування коштів і ресурсів, адекватних очікуваним ризикам; резервування у виробничих, комерційних і фінансових планах за проектом часу на операції, які пов'язані з підвищеними ризиками.

Науковці вважають, що перевагою запропонованої С.В. Валдайцевим класифікації методів управління інвестиційним ризиком є розподілення їх за ступенем можливого впливу інвестора на рівень ризику. Однак певна група методів управління ризиком, які використовуються при реалізації інвестицій, автором необґрунтовано не висвітлені.

Звісно, основним принципом дії механізму по зниженню інвестиційного ризику є комплексний характер та економічна доцільність його дії. Результати аналізу та оцінки ризиків дозволили науковцям [1-4] розробити основні заходи, спрямовані на їх зниження, а саме: розподіл ризиків між учасниками проекту (покладання частини ризиків на співвиконавців); резервування коштів на покриття не передбачуваних витрат; зниження ризиків фінансування; страхування промислових ризиків; страхування інвестиційного проекту та пакет гарантій, до якого входять гарантії держави, банку, інвестиційної компанії тощо.

Вище наведене дозволяє зробити висновок проте, що проблематика зниження інвестиційного ризику не втрачає своєї актуальності та потребує постійного вивчення та пошуку оптимальних шляхів її вирішення. Вказаний напрямок дослідження є достатньо актуальним і сучасним.

Література:

1. Чернова Г.В. Практика управления рисками на уровне предприятия: [учебное пособие] / Г.В. Чернова. – СПБ.: Пикер, 2000. – 176 с.

2. Лук’янова В.В. Економічний ризик: [навчальний посібник] / В.В. Лук’янова, Т.В. Головач. – К.: Академ. видав., 2007. – 464 с.

3. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання: [навчальний посібник] / Н.І. Машина. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 188 с.

4. Валдайцев С.В. Антикризисное управление на основе инноваций: [учебник] / С.В. Валдайцев. – М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2005. – 312 с.