К. е. н., доцент Янчук Г.В., магістр Ратушняк А.А.

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ДЕБІТОРСЬКОЇ

ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Питання заборгованості бюджетних установ на сучасному етапі розвитку ринкових відносин займає особливу увагу. Заборгованість, як дебіторська, так і кредиторська, є негативним чинником у роботі установ. Характерною особливістю фінансово-господарської діяльності бюджетних установ є те, що всі вони, як правило, фінансуються за рахунок коштів різних бюджетів. Витрати, необхідні для здійснення статутної діяльності бюджетних установ, фіксуються у кошторисі, що є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій досягнення цілей.

Розглядом проблеми методики та організації обліку дебіторської та кредиторської заборгованості в бюджетних установах займалося незначне коло науковців: Р. Т. Джога, Л. В. Панкевич, С. В. Свірко, В. І. Крисюк та інші [1].

Загальновідомо, що організація обліку у бюджетних установах не регламентується діючими Стандартами (Положеннями) бухгалтерського обліку. Тому, при розгляді сучасного стану бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості чи кредиторської слід керуватися нормативними актами, що регламентують засади облікової політики у бюджетних установах.

Одним з основних нормативів щодо формування та обліку дебіторської заборгованості є Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 р. за № 242. Вона передбачає єдині вимоги до порядку ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку руху коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах ДКУ, розрахунків з дебіторами та інших активів.

У обліку виникнення зобов’язань однієї сторони перед іншою відображається після здійснення однією із сторін дій, передбачених у договорі. Виникнення заборгованості пов’язане з тим, що майже ніколи не збігаються моменти виконання зустрічних зобов’язань. Як наслідок, в однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої — зобов’язання погасити цю заборгованість перед кредитором.

Поширеною причиною утворення дебіторської заборгованості в бюджетних установах є несвоєчасна оплата за надані установою платні послуги [2].

Крім того, до зростання дебіторської заборгованості призводять значні суми крадіжок та нестач внаслідок послабленого контролю за збереженням державного майна та недостатнього рівня претензійно-позовної роботи з повернення бюджетних коштів з боку керівників установ.

Найбільш поширеними причинами утворення кредиторської заборгованості є неповне фінансування установ, а також прийняття зобов’язань в обсягах, які перевищують доведені бюджетні призначення.

Водночас утворення кожного виду заборгованостей мало і свої особливості. Зокрема, вирішальними факторами зростання дебіторської заборгованості, у тому числі простроченої, були недисциплінованість постачальників та поблажливість до боржників з боку керівників бюджетних установ.

З метою встановлення єдиних вимог до порядку складання у 2010 р. і місячної фінансової звітності установами, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів, Державне казначейство України повідомило, щомісячні фінансові звіти у 2010 р. розпорядники та одержувачі бюджетних коштів складають та подають до органів ДКУ за такими формами: «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» (№ 7д, № 7м); «Звіт про заборгованість за окремими програмами» (№ 7д.1, № 7м.1). У цих формах звітності наводяться суми заборгованостей, які склалися в установі на початок року [1].

У бухгалтерському обліку списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, відображається такою кореспонденцією субрахунків: за коштами загального фонду: Дебет 675 Кредит 431; за коштами спеціального фонду: Дебет 675 Кредит 432.

Облік стану розрахунків з різними дебіторами ведуть за рахунком 36 «Розрахунки з різними дебіторами», який розподіляється за субрахунками. Слід зауважити і те, що всі ці субрахунки за своєю будовою є активно-пасивними.

У разі списання дебіторської заборгованості, яка виникла під час виконання кошторису доходів і видатків проводиться запис: за загальним фондом: Дебет 431 Кредит 364; за спеціальним фондом: Дебет 432 Кредит 364 [3].

Зауважимо, що досягненню максимальної ефективності витрачання бюджетних коштів не сприяє тенденція росту будь-якої заборгованості, що в умовах дефіциту бюджетних фінансових ресурсів спричиняє відволікання значних обсягів бюджетних коштів та негативно впливає на якість використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм.

З метою зменшення дебіторської й кредиторської заборгованостей, поліпшення фінансового стану бюджетних установ та підвищення ефективності використання бюджетних коштів ми пропонуємо: розглянути доцільність затвердження для бюджетних установ форми звітності про стан претензійно-позовної роботи з погашення дебіторської заборгованості з метою здійснення подальшого аналізу, звітності усіх видів заборгованостей на предмет відповідності сучасним вимогам нормативно-правових документів та забезпечити доведення необхідних роз’яснень до всіх бюджетних установ;

З метою посилення рівня претензійно-позовної роботи та погашення простроченої дебіторської заборгованості головним розпорядникам бюджетних коштів, розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня організувати проведення інвентаризації розрахунків бюджетними установами, за результатами якої бухгалтерським службам надати керівництву установ повну інформацію про стан простроченої дебіторської заборгованості, пропозиції щодо її погашення.

Література:

1. Прохорова О.С. Деякі питання обліку дебіторської та кредиторської заборгованості бюджетних установ / Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу – 2009. ‑ № 3(7). – С. 100-104.

2. Гуцайлюк Л., Хорунжак Н. До питання обліку дебіторської заборгованості у бюджетних установах / Галицький економічний вісник. — 2009. — № 1. — С. 152-155.

3. Сушко Н. Сучасний стан бухгалтерського обліку у державному секторі та перспективи його реформування / Бухгалтерський облік та аудит. — 2009. — № 11. — С. 28.