Шевчук О.Д., Яременко В.В.

Вінницький національний аграрний університет

Державний фінансовий контроль: проблеми та напрямки удосконалення

Від стану державних фінансів, ступеня їх прозорості, ефективності  використання державної власності значною мірою залежать довіра до держави з боку власних громадян та зарубіжної спільноти, умови розвитку бізнесу, інвестиційний клімат. Значним фактором впливу на стан державних фінансів є чинна система державного фінансового контролю. Оскільки  становлення державного фінансового контролю в Україні відбувалося одночасно із процесом державотворення і переходом до ринкових відносин, то відсутність належної уваги при формуванні системи державного фінансового контролю призвела до виникнення необхідності її вдосконалення. Масштаби тіньового перерозподілу грошових потоків, в тому числі бюджетних, мізерність доходів від державної власності й обсяги вивезення капіталів за межі держави свідчать про те, що чинна система фінансового контролю далека від досконалої, хоча сукупний фіскально-фінансовий апарат  у демократичній Україні за чисельністю в багато разів перевищує аналогічні служби радянських часів. 

Система державного фінансового контролю, яка побудована в Україні, не повною мірою забезпечує на належному рівні фінансово-бюджетну дисципліну як в цілому в державі, так і на регіональному рівні зокрема. Це є наслідком низки проблем, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень.

В економічній літературі спостерігається єдність поглядів науковців щодо причин незадовільного стану фінансового контролю в Україні. Як правило, майже всі вони виділяють:

- відсутність єдиної концепції державного фінансового контролю в Україні;

- недосконалість нормативно-правового забезпечення діяльності суб’єктів контролю, що спричиняє недосконалість їх координації;

- відсутність єдиної інформаційної та методологічної бази контролю, що ускладнює досягнення його загальної мети;

- недосконалість організаційної структури контролю;

- недотримання принципу гласності контролю.

Основною метою діяльності державного фінансового контролю необхідно визначити забезпечення попередження та недопущення фінансово-бюджетних порушень. Проблема полягає в тому, що система державного фінансового контролю не відповідає основним сучасним європейським вимогам.

Виходячи з пріоритету державної політики України щодо вступу до ЄС, одним з важливих аспектів у цьому процесі є адаптація системи державного фінансового контролю до європейських вимог. Тому, необхідно у контексті реформи системи державного управління, що започаткована в Україні, взагалі змінити підходи щодо поняття «контроль» і наблизити його до європейських тлумачень. В Україні термін "контроль" традиційно трактують як інспектування, ревізії, перевірки та ін., тобто лише як виявляючі фіскальні заходи, водночас у країнах Євросоюзу під цим терміном розуміють частину функцій менеджменту. Кажучи «я контролюю», європейські керівники мають на увазі «я цілком володію ситуацією та здатен управляти процесом». Саме тому замість персональної відповідальності керівника та його зацікавленості у побудові надійної системи фінансового управління і контролю у нашій країні спостерігається відсторонення керівників від цієї діяльності та перекладання окремих функцій на головних бухгалтерів, ревізорів тощо [1].

Загальними рисами найоптимальнішої і такої, що відповідала б вимогам ЄС, моделі системи фінансового контролю на місцевому рівні (муніципального фінансового контролю) в Україні можуть бути:

1) зовнішній незалежний фінансовий контроль, у частині загального незалежного контролю за надходженнями до бюджетів усіх рівнів та витрачанням бюджетних коштів, у тому числі й місцевих бюджетів та трансфертів, повинен здійснюватися Рахунковою палатою, а також її регіональними представництвами;

2) внутрішній фінансовий контроль, у частині контролю за своєчасним та в повному обсязі надходженням податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів – Міністерством фінансів, зокрема Державною податковою адміністрацією, Митною службою України у складі міністерства, а також іншими уповноваженими органами влади;

3) внутрішній фінансовий контроль, у частині контролю за витрачанням коштів місцевих бюджетів та трансфертів з місцевих бюджетів, внутрішні служби контролю та аудиту у складі місцевих органів влади (муніципальні органи контролю) і аудитори у бюджетних установах; у частині контролю за використанням трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам – уповноважені представники (державні аудитори) Міністра фінансів [2].

Стабілізації фінансово-бюджетної дисципліни на регіональному і місцевому рівні можливо досягти за умов ефективної державної політики у сфері державного фінансового контролю та розробленого довгострокового плану дій з оздоровлення фінансово-бюджетної сфери, що доцільно викласти у відповідній стратегії розвитку.

Сподіваємось, що реалізація вищезазначених заходів сприятиме створенню єдиної системи державного фінансового контролю в Україні, удосконаленню законодавчих актів, що регламентують організацію контрольної діяльності, підвищенню якості його організаційного, методологічного та інформаційного забезпечення.

Література:

Плескач В.Л., Жадько К.С. Фінансовий контроль у контексті трансформаційних процесів економіки // Фінанси України. – 2009. – № 6. – с. 85 – 92;

Чупіс А.В. Пріоритетні напрямки удосконалення системи державного фінансового контролю // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит». – 2009. – № 2. – с. 34 – 38.