Яковишина Н. А., Пилипенко О. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості відображення інформації про основні засоби у фінансовій звітності

У теперішній час фінансовий облік, фінансова звітність та фінансовий аналіз діяльності підприємств, які своєю нормативною основою мають Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, можна вважати першими кроками впровадження в Україні досвіду управління фінансовою діяльністю підприємств країн з розвинутою ринковою економікою.

Однією з важливих проблем, що стоять перед системою управління підприємством є створення на підприємстві дієвої системи управління його майном. Тому одним з найважливіших завдань, що має ставитися при побудові системи ефективного та раціонального використання майна суб’єктів господарювання є формування на підприємстві достовірної інформації про рівень забезпеченості та ефективність використання основних засобів. Визначальне місце в такій системі належить фінансовій звітності.

Теорії та методології відображення інформації про основні засоби у фінансовій звітності присвячені праці відомих вітчизняних вчених : Ф.Ф. Бутинця, П.І. Гайдуцького, В.М. Жука, Г.Г. Кірейцева. М. Ф. Огійчука та інших.

Метою даної статті є розгляд методики відображення інформації про основні засоби підприємства у фінансовій звітності.

Підприємство має розкривати у фінансовій звітності таку інформацію щодо кожного класу основних засобів:

ü базу, використану для визначення валової балансової вартості;

ü методи амортизації, що використовуються;

ü період корисної експлуатації або норми амортизації, що застосовуються;

ü валову балансову вартість і суму накопиченої амортизації на початок і кінець звітного періоду;

ü узгодження балансової вартості на початок і кінець звітного періоду.

Узгодження балансової вартості основних засобів на початок і кінець звітного періоду забезпечується відображенням їх зміни внаслідок: надходження; визнання активами, які утримуються для продажу (або включення до ліквідаційної групи, яку утримують для продажу); придбання в результаті об’єднання підприємств; збільшення або зменшення внаслідок переоцінки; зниження вартості внаслідок зменшення корисності та його сторнування; амортизації; чистої курсової різниці, то виникла внаслідок переведення фінансової звітності із закордонних компаній; інших змін.

Така інформація звичайно наводиться в примітках до річних фінансових звітів. Фінансова звітність має також містити таку інформацію: наявність і суми обмежень щодо прав власності, а також основні засоби, передані для забезпечення зобов'язання; облікова політика щодо витрат, пов'язаних із відновленням основних засобів; сума незавершеного будівництва; сума угод, пов'язаних із придбанням основних засобів. Крім того, у разі суттєвих змін в облікових оцінках слід розкривати характер і вплив змін, що стосуються: сум ліквідаційної вартості; прогнозованих витрат на демонтаж, переміщення чи відновлення об'єктів основних засобів; термінів корисної експлуатації; методу амортизації.

У разі переоцінки основних засобів у фінансовій звітності слід розкривати таку інформацію: база для переоцінки; дата, починаючи з якої переоцінка має чинність; чи був залучений незалежний експерт; природа індексів, що були використані для визначення відновлюваної вартості; балансова вартість кожного класу основних засобів, яка має бути включена до фінансової звітності у разі відображення основних засобів за собівартістю за вирахуванням зносу; зміна суми резерву переоцінки протягом звітного періоду та будь-які обмеження щодо розподілу його сальдо між акціонерами. Якщо для оцінки основних засобів застосовували кілька баз оцінки, треба розкривати валову балансову вартість за кожною базою за відповідними категоріями основних засобів.

Міжнародна практика бухгалтерського обліку також заохочує розкриття наступної інформації, яка може бути доречною для користувачів фінансової звітності:

· балансову вартість основних засобів, які тимчасово не використовуються;

· валову балансову вартість основних засобів, які повністю амортизовані, але все ще перебувають у процесі експлуатації;

· балансову вартість основних засобів, які виведені з експлуатації та не класифіковані я к утримані для продажу;

· справедливу вартість основних засобів, якщо вона суттєво відрізняється від їхньої балансової вартості.

Не можна не погодитися з тим, що для користувача фінансовою звітністю така інформація вкрай важлива. Адже яка користь від основних засобів, якщо ваше право власності на них обмежено або коли ви точно знаєте, і це відповідає вашій обліковій політиці, що в найближчого часу вам належить здійснити значні витрати на наявні у вас об’єкти основних засобів, щоб підтримати їх у робочому стані.

Нагальним питанням є відображення у фінансовій звітності інформації про основні засоби консервовані. Консервація — комплекс заходів, спрямованих на тривале зберігання основних виробничих фондів у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю у майбутньому відновлення їх функціонування. Консервація основних засобів здійснюється у тому разі, коли у певний період часу їх використання у виробничому процесі є недоцільним, проте підприємство не виключає можливості їх використання згодом у власній господарській діяльності. Об’єкти основних фондів, які тимчасово виводяться з експлуатації, не втрачають статусу основних засобів (фондів) і тим більше не відчужуються підприємством, тобто не змінюють власника.

Виведення з експлуатації об’єкта основних засобів у зв’язку з консервацією відображається у бухгалтерському обліку відповідним записом: або шляхом відкриття додаткових субрахунків другого порядку до субрахунків 103 — 106, або відображенням таких основних засобів на відповідних рівнях аналітичного обліку субрахунків 103 — 106. У Балансі підприємства, згідно з п. 16 П(С)БО 2 «Баланс», вартість таких об’єктів наводиться у статті «Основні засоби» (форма №1, ряд. 030, 031, 032).

А в Примітках до річної фінансової звітності, відповідно до пп. 37.5 П(С)БО 7 «Основні засоби», окремо вказується залишкова вартість (первісна «мінус» знос) ОЗ, що перебувають на консервації (форма №5, ряд. 263). Вартість самих основних засобів, що перебувають на консервації, вноситься до рядків 210 — 250 форми №5 у складі основних засобів підприємства. Нарахування амортизації, згідно з п. 23 П(С)БО 7, припиняється на весь період консервації (що не скажеш про зарубіжний облік, в якому нарахування амортизації на час консервації не приривають).

Враховуючи той факт, що під час консервації, обслуговування основних засобів у законсервованому стані та їх розконсервації усі роботи спрямовані на забезпечення збереження цих об’єктів, витрати підприємства відповідно до п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» включають до складу витрат, що здійснюються для підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані. Отже, витрати, пов’язані з консервацією основних засобів, повинні обліковуватися згідно з п. 29 і п. 7 (абзац 2) П(С)БО 16 «Витрати» у складі інших витрат. Згідно з порядком і призначенням рахунків, встановлених Інструкцією №291, для узагальнення інформації про такі витрати слід застосовувати субрахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

Відповідно, у фінансовій звітності такі витрати будуть відображені у складі витрат, що виникли у процесі звичайної діяльності, але не пов’язаної з операційною діяльністю, згідно з п. 31 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» (форма №2, рядок 160), а також в Примітках до річної фінансової звітності, згідно з Наказом №302 (форма №5, рядок 630 «Інші доходи і витрати», колонка «Витрати»).

Тобто при складанні фінансової звітності витрати підприємства повинні бути подані у суворій відповідності до вимог законодавства, щоб власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності мали змогу оцінити вплив таких витрат на фінансовий результат діяльності підприємства загалом і, відповідно, приймали рішення про доцільність утримання таких засобів.

Таким чином, інформація про основні засоби є досить важливою для суб’єктів господарювання. Одним з інформаційних ресурсів є фінансова звітність. Для того, щоб сформулювати правдиву фінансову інформацію про основні засоби, слід досить детально розкривати описову інформацію про такі необоротні активи в примітках до фінансової звітності. Саме порушення цієї вимоги українськими підприємствами призводить до обмеженості інформації для користувачів фінансової звітності.

Користувачі фінансової звітності повинні отримувати повну інформацію як про основні засоби, що використовуються в певний момент часу підприємством, так і про ті, що перебувають у консервації. Докладний опис обліку об’єктів основних засобів робиться для того, щоб правильно визначити порядок організації обліку витрат, безпосередньо пов’язаних з консервацією.

Література:

1. П(С)БО 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92.

2. Вареник О. Ф. Облік необоротних активів, утриманих для продажу // Бухгалтерський облік, аналіз і аудит. - №1(9) – 2010. – с.116-120

3. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами : приклади та коментарі. Практичний посібник.-К.:Лібра,2006.-840с

4. Максименко А.В. Проблемні питання обліку основних засобів // Фінаси, облік і аудит: Збірник наукових праць – 2009 р.