Економічні науки/Математичні методи в економіці

 

Доц. каф. економічної інформатики та статистики Юрченко К. А., Токарєва А. С.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОБЛЕМ В УМОВАХ КРИЗИ В УКРАЇНІ

 

Демографічна ситуація, яка склалася в Україні протягом останніх років потребує організованого, спланованого та систематичного державного регулювання як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Визначальним чинником, який на сьогодні впливатиме на вибір тактики і засобів державного впливу на демографічну ситуацію, їх результативність як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях буде, з одного боку, необхідність концентрації зусиль на ліквідації наслідків економічної кризи, зниженню рівня безробіття, забезпеченню мінімальних соціальних стандартів, з іншого – існуюча тривалий час обмеженість фінансових та економічних можливостей для реалізації ефективної демографічної політики.

Характерними ознаками сучасної демографічної ситуації в Україні, які потребують державного моніторингу та запровадження заходів державного впливу, залишаються:

-       депопуляція та зниження потенціалу для відтворення населення (за останні 16 років чисельність населення за рахунок депопуляції зменшилася більше ніж на 5 млн. осіб, за експертними оцінками за умови збереження негативних демографічних тенденцій населення України до 2040-2050 рр. може становити лише 34-36 млн. осіб, серед країн СНД Україна має найвищі темпи скорочення населення);

-      високий рівень смертності та збереження тенденції до його зростання (серед країн Європи та СНД Україна має найвищий рівень смертності -16,4‰);

-      невисока середня тривалість життя (серед країн Європи Україна має найменшу середню тривалість життя – 67,1 роки);

-      старіння населення за рахунок збільшення частки осіб пенсійного віку та формування регресивної вікової структури (частка осіб пенсійного віку становить зараз у середньому в країні майже 24 % в загальній структурі населення);

-      високий рівень дитячої смертності у віці до 1 року (цей показник є одним із найвищих в Європі й становить 11,1 ‰, тоді як у середньому в країнах Західної Європи (3,6-5,1 ‰) і США (6,7 ‰));

-      формування тенденції зростання рівня народжуваності, яка все ж таки у найближчій перспективі не зможе суттєво впливати на процеси природного зменшення населення.

Соціально-економічні умови залишаються основним чинником впливу на демографічну поведінку населення, тому в умовах економічної кризи можна прогнозувати загальне погіршення демографічної ситуації, зокрема, збереження тенденції зростання рівня смертності, закладення підґрунтя для зниження народжуваності за умови відмови держави від виплати допомоги при народжені дитини та тривалого збереження негативних тенденцій у розвитку економіки.

Аналіз сучасної демографічної ситуації на регіональному рівні дає підстави констатувати існування суттєвих відмінностей між регіонами за основними демографічними характеристиками, за інтенсивністю та направленістю демографічних процесів та визначає необхідність врахування специфіки конкретних регіонів при розробці державних та регіональних цільових програм відтворення демографічного потенціалу, вирішення конкретних проблем у демографічній сфері.

Завданням держави на даному етапі в умовах економічної кризи є збереження та підтримання сформованих протягом попереднього часу позитивних тенденцій щодо збільшення рівня народжуваності та забезпечення збереження існуючих стандартів якості життя населення. В умовах необхідності обмеження соціальних видатків найважливішим заходом державного впливу на демографічну ситуацію має залишитися збереження існуючої системи виплати допомоги при народжені дитини при всіх її недоліках та великих затратах.

Актуальним та економічно обґрунтованим є запровадження практики диференційованого підходу на рівні окремих регіонів, районів, міст при визначенні заходів демографічної політики в рамках існуючих загальнодержавних концепцій та програм розвитку демографічного потенціалу. Такий підхід передбачає ведення постійного моніторингу демографічної та міграційної ситуації в регіонах для визначення пріоритетності проблем та заходів щодо їх вирішення, встановлення практики запровадження порівняльної оцінки основних демографічних показників на рівні районів у межах областей, на рівні областей та АР Крим. На майбутнє потребує перегляду практика надання грошової допомоги при народжені дитини та системи адресної допомоги з метою більш ефективного використання коштів.

У той же час важливим напрямом діяльності для визначення шляхів ефективного відтворення демографічного потенціалу має стати стратегічне планування та прогнозування перспективного соціально-економічного розвитку країни та її окремих регіонів на основі оцінки їх відповідності сучасним вимогам забезпечення більш високих стандартів якості життя населення.

Існуюча система державного управління у демографічній та міграційній сферах є малоефективною та потребує оптимізації шляхом принципової реорганізації та реалізації реформ у сфері соціального, медичного забезпечення, оплати праці та зайнятості у структурі державного та регіонального управління.

 

Література:

1. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посібн. / Н.І. Єсінова. – К.: Вид-во "Кондор", 2004. – 432 с.

2. "Державне управління регіональним розвитком України". Монографія. [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу: URL: http://www.niss.gov.ua/articles/191/