Бобров В.В. – головний лікар

Бут Л.І. – лікар-епідеміолог

Кіровська районна

санітарно-епідеміологічна станція

м. Дніпропетровська

Альтернативи вакцинації – не існує!

Минув рік з часу прийняття загальнодержавної програми імунопрофілактики до 2015 року . Головне завдання – виконати визначені в програмі заходи, завдяки яким можливо зниження вакцино-залежних інфекційних захворювань. Ефективність заходів залежить в повній мірі від взаємодії керівників усіх зацікавлених ланок та зміни їх ставлення до організації щеплювальної роботи з урахуванням сучасних тенденцій в суспільстві.

Важливо, щоб медичні працівники могли обґрунтовано та зрозуміло давати громадськості та батькам відповіді і пояснення питань пов’язаних з імунізацією. В цьому вчасно згадати, які труднощі довелось подолати людям, що набували перший досвід імунопрофілактики після геніального відкриття Е.Дженнером. Сучасна ж ситуація є результатом інформаційного голоду, недостатньою санітарно-освітньою роботою, чим іноді користуються комерційні структури.

Світовий досвід вакцинопрофілактики свідчить, що саме вакцинація (щеплення) є найбільш ефективним способом запобігання масовим інфекціям (це досвід ліквідації натуральної віспи, дифтерії, поліомієліту, кашлюку, правця та інших). Тільки створення колективного імунітету (не менше 95%) створює умови, коли інфекційні захворювання не передаються від однієї особи до іншої. Від дифтерії в період, коли ще не проводилась масова вакцинація, помирала кожна друга хвора людина. Вакцинація проти кашлюку дала змогу знизити захворюваність в 57 раз, а кору в 350 разів.

Основними законодавчими документами, які сьогодні регламентують проведення щеплень в Україні, є Закон України від 24.02.1994р. №4004-ХІІ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закон України від 06.04.2000р. №1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб", Закон України від 21.10.2009р. № 1658-VІ "Про затвердження загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки".

Наказом МОЗ України від 03.02.2006 р. № 48 "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні,контроль якості та обігу медичних імунобіологічних препаратів" затверджено "Календар профілактичних щеплень", який базується на рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров'я і належить до основних прерогатив національної безпеки. Згідно із ст..12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" профілактичні щеплення дітям до 15-ти років проводяться за згодою батьків. Згода батьків фіксується в "Інформованій згоді та оцінці стану здоров'я дитини на проведення щеплення" (ф. 063-2/0).

Для прийняття дитини до навчального закладу однією з необхідних умов згідно з цим законом є повнота проведення профілактичних щеплень за віком. Це необхідно для забезпечення епідемічного благополуччя в організованих дитячих колективах, бо нещеплена дитина несе загрозу занести в дитячий колектив небезпечну інфекцію. Крім того, нещеплені діти можуть стати джерелом бактеріоносійства (коли ознаки захворювання відсутні, але збудник інфекції міститься в організмі).

Необґрунтована антивакцинальна компанія в засобах масової інформації спонукає, провокує батьків без об’єктивних причин відмовлятися вакцинувати дитину, піддаючи її таким чином великому ризику захворіти на тяжке інфекційне захворювання, створюють проблеми з подальшим навчанням, працевлаштуванням. Згідно із міжнародними медико-санітарними правилами при виїзді на навчання чи на роботу до зарубіжних країн потрібно надавати документ про отримані щеплення.

В обґрунтування тези важливості щеплення, наприклад, доведено яку чималу небезпеку становлять такі крапельні інфекції: як кір, краснуха, епідемічний паротит. Вони характеризуються тяжкими ускладненнями в дитячому віці: корева пневмонія, ураження центральної нервової системи (енцефаліти, менінгоенцефаліти). Епідемічний паротит, який в народі називають "свинка" уражає слинні залози, як ускладнення – може призвести до глухоти, внаслідок ураження слухового нерву, ураження інших залозних органів, що може призвести до розвитку цукрового діабету чи безплідності у хлопчиків. Краснуха небезпечна для вагітних жінок, бо через пошкодження плоду на ранніх стадіях вагітності та розвитку вроджених вад, синдрому вродженої краснухи, який проявляється вродженими пороками серця, катарактою, сліпотою, глухотою, розумовою відсталістю новонароджених. Специфічного лікування проти кору, краснухи, паротиту не існує. Вакцинація – це єдиний засіб захисту!

Щодо побічних дій вакцин, то вони є у будь-якого лікарського препарату й у вакцин також. Основна частина побічних дій має характер індивідуальних реакцій. Окрім того, між вакцинацією та патологією, яка виявилась у післявакцинальний період, може бути лише видимість зв’язку, а фактично вони співпали у часі. Особливо це стосується загострення хронічних інфекцій: бронхіальна астма, гепатити, захворювання нирок та інші. Але після вакцинальних реакцій і по кількості, і по тяжкості значно менше, а ніж після перенесеного інфекційного захворювання. Застосування сучасних вакцин в рамках календаря профілактичних щеплень украй рідко супроводжуються тяжкими реакціями чи ускладненнями.

Разом з тим стан здоров'я населення (в т.ч. дітей) за останній час ускладнився. Хворобливість населення збільшилось до 5%. За останні 5-10 років виросла група захворювань на новоутворення, хвороб органів травлення, опорно-рухового апарату та нервової системи. Серед підлітків поширеність хвороб зросла на 15%. І це пов’язано не тільки з екологією, економікою, 50% негативного впливу на стан здоров’я створює не здоровий спосіб життя дітей і батьків, які чекають на дітей.

Виходячи з наведеного, медична комісія з питань щеплень дитячого лікувального закладу повинна особливо обґрунтовано підходити до підготовки дітей до проведення щеплень, і в першу чергу, дітей групи ризику. Такі діти підлягають лікуванню, спеціальній підготовці до щеплень, при необхідності щеплення проводиться в центрах дитячої імунології, алергології, в стаціонарі під наглядом лікарів.

Відомо, що переважна кількість щеплень припадає на перший рік життя і дитина постійно перебуває у післявакцинальному періоді. Саме в цей період найчастіше спостерігаються гострі інфекційні та неінфекційні захворювання. Їх розвиток може спостерігатися як у період розпалу вакцинального стану, так і до або після нього. У кожний такий стан у післявакцинальному періоді може бути розцінене як побічна дія на введення вакцини, при цьому слід звернути увагу на терміни виникнення захворювання.

З метою підвищення проінформованості населення з питань імунопрофілактики слід частіше практикувати тематичні вечори в організованих колективах, при проведенні батьківських зборів. На базі дитячих лікарень ефективно було б створити "Школи імунізації" для молодих мам та тат.

Отже, правильно розроблена тактика до наступної сезонної імунізації, кваліфікований медичний підхід є запорукою підвищення довіри населення до імунізації та збільшення показників охоплення щепленням. Як і в кожній справі, в імунізації існує досить нагальних проблем – це і якість вакцино препаратів, це і своєчасна забезпеченість ними медичних закладів, це і підвищення якості медичного обслуговування та інших. Але однозначно – в порівнянні із загрозою, що несуть в собі масові інфекції, на сучасному етапі альтернативи вакцинації в світі не існує.