УДК 378.147:51:656.072

Ковальчук О.Л.

Національний авіаційний університет

м. Київ

Комплексний підхід до професійної підготовки фахівців авіатранспортної інфраструктури

Транспорт – стратегічно важливий комплекс, що значною мірою визначає економічну міць будь – якої держави через те, що забезпечує потреби громадськості у перевезенні пасажирів та вантажів. Кожна держава будує свою транспортну політику в залежності від багатьох чинників насамперед, географічне положення. Другим важливим фактором розвитку транспорту є загальний стан економіки. В залежності від нього пріоритетно розвивається той чи інший вид транспорту. Наприклад, Монголія, Білорусія, Словаччина, Угорщина – держави в яких немає потреби розвивати морський транспорт, адже такі держави не мають безпосереднього виходу до моря чи океану. А державам, подібним до Афганістану чи Непалу, складно розвивати навіть залізничний транспорт. Є такі регіони, де єдиним доступним видом транспорту є авіація. На всіх етапах розвитку економіки транспорт забезпечує потребу її галузей та потребу населення у найшвидшому та економічно доцільному переміщенні пасажирів та вантажів [4].

Транспорт є важливою складовою виробничого процесу, перевозячи сировину, напівфабрикати, готову продукцію, що є обов’язковою умовою розвитку виробництва. Будь-який продукт тільки тоді готовий до використання, коли закінчилося його переміщення до місця споживання.

Але роль транспорту не визначається тільки переміщенням пасажирських чи вантажних потоків. Він активно впливає на весь процес виробництва, створення запасів продукції, цінову політику і загалом об’єднує в єдине ціле всі ланки галузі економіки. Недооцінка ролі транспорту в економіці призводить до відставання окремих галузей промислового виробництва, сільського господарства, значних втрат продукції й сировини, псування продуктів, значному подорожчанню у всіх сферах життя. В сучасних умовах жорсткого ринку особливо гостро постає питання виконання строків перевезення, задоволення потреб замовника. Основною особливістю транспорту є нематеріальний характер виробництва, по суті транспортно-обслуговуюча галузь економіки. Звідси і його специфічна роль у забезпеченні національного доходу, покращення роботи всіх галузей державної економіки, скорочення часу товарообороту. Транспорт одночасно є і споживачем, і роботодавцем, тому що, використовуючи паливо, енергоресурси, трудові ресурси, він надає робочі місця багатьом фахівцям. Транспортна галузь споживає 60%.....70% рідких нафтопродуктів, близько 20% сталі, 10%.....15% кольорових металів, 60% синтетичного каучуку, пластмас та інше, що відображено в діаграмі 1[4].

Діаграма 1. Споживання матеріалів транспортною галуззю

В транспортній галузі зайнято в середньому до 10% працюючих громадян держави. Таким чином, одним із показників рівня розвитку будь-якої держави є стан її транспорту. Розвиток цієї галузі сприяє розвитку міст, розбудові промисловості, покращення умов життя населення, на підставі вище зазначеного випливає, що транспорт – це:

- економічне - забезпечення розвитку, зв’язку, координації роботи всіх галузей економіки;

- політичне – сприяння монолітності держави, широкий маневр ресурсами, швидка реакція на надзвичайні ситуації;

- культурне – розповсюдження естетичних цінностей, підвищення культури та освіти, взаємообмін культурним надбанням між народами та етнічними групами;

- соціологічне - економія часу на перевезення, організації відпочинку та довкілля, зменшення трудових навантажень, підвищення ефективності праці;

- наукове – вдосконалення різновидів транспорту, зменшення кількості працюючих у цій галузі, підвищення безпеки та екології, зменшення енергоспоживання, розвиток новітніх технологій;

- військове – швидка передислокація військ та населення, військових вантажів, перебазування виробництва, тощо.

На відміну від інших видів транспорту, авіаційний транспорт, будучи універсальним, використовується переважно на середні та далекі відстані.

Повітряний транспорт у системі галузі транспорту держави займає особливе місце через його специфіку:

- висока швидкість перевезень пасажирів та вантажів (300….600 км/год на місцевих авіалініях, 800….950 км/год на далеких відстанях);

- великі відстані польотів (до 10000 км);

- найкоротший шлях маршруту;

- висока оперативність при організації нових маршрутів, можливість швидкої передислокації авіапарку при зміні пасажирських та вантажопотоків;

- значна економія часу;

- великі можливості перевезень (у ряді країн Європи, Азії та Америки до 80 мільйонів пасажирів за рік з одного аеропорту);

- відносно невеликі фінансово – матеріальні затрати при розбудові нових аеропортів (у 30 разів менші, ніж на залізниці на таку ж відстань);

- можливість виконання термінових специфічних перевезень: ліки, вантажі, фахівці по ліквідації надзвичайних ситуацій, гуманітарна допомога постраждалим, продукти, що швидко псуються, термінова пошта та інше;

- можливість монтажу та демонтажу будівельних споруд за допомогою гелікоптерів в умовах, де іншу техніку використовувати неможливо чи нераціонально;

- інспекційні роботи по контролю за станом сільськогосподарських угідь, нафто – газових магістралей, автомагістралей, морського шельфу, лісових насаджень;

- аварійно – рятувальні роботи, пожежогасіння, пошук постраждалих;

- сільськогосподарські роботи, аерофотозйомка, геологорозвідка, швидка медична допомога у важкодоступних районах.

Не зважаючи на переваги, авіація має такі недоліки:

- висока собівартість перевезень;

- залежність від погодно – кліматичних умов;

- залежність від стану та розмірів злітно – посадкових смуг аеропортів;

- висока вартість авіаційної техніки, систем обслуговування, необхідність залучення фахівців високої кваліфікації;

- значні відстані від міст до аеропортів (10…..50 км).

На сучасному етапі і в подальшій перспективі – створення більш сучасних, всепогодних економічних повітряних суден, дасть ще більші переваги авіації, перед іншими видами транспортної галузі [2].

Організація авіаційних перевезень є відносно новою галуззю науки, яка ставить собі за мету розробку оптимальних технологій виробничих процесів обслуговування пасажирських та вантажних перевезень. Задачі, які повинна вирішувати ця організація, складні та багатогранні:

- організація та технологія продажу авіаційних перевезень;

- організація та технологія обслуговування пасажирів в агентствах, аеропортах та в польоті;

- організація та технологія вантажних перевезень, складського зберігання та обслуговування вантажів;

- координація взаємодій різних організацій і служб для чіткої та безперервної роботи;

- вибір оптимального складу авіапарку літаків та гелікоптерів для ефективного виконання виробничих завдань перевезень;

- координація взаємодії засобів комплексної механізації та автоматизації, які обслуговують технологічні операції перевезень пасажирів та вантажів;

- пошук та втілення нових форм обслуговування пасажирів та вантажів;

- розробка теорії та проведення досліджень у сфері масового обслуговування вантажних та пасажирських перевезень;

- втілення міжнародного досвіду стосовно подальшого забезпечення надійності та безпеки польотів;

- запровадження новітніх засобів зв’язку, обчислення та інформації у системі авіаційних перевезень;

- підготовка та перепідготовка фахівців з урахуванням новітніх досягнень науки, техніки та технологій обслуговування;

- постійна та активна робота по зменшенню вартості послуг авіаційних перевезень [4].

У зв’язку з тим, що по своїй виробничій діяльності авіаційні перевезення, за деяким винятком, є типовими об’єктами масового обслуговування пасажирів, пошти, вантажів, то для формалізованого опису функціонування таких підприємств широко застосовується математичний апарат теорії дослідження ряду операцій і, зокрема, теорії масового обслуговування.

Теорія у певній мірі об’єднує різні види транспортної сфери, однак є ціла низка істотних відмінностей. Це ускладнює підготовку та перепідготовку фахівців по єдиним стандартним програмам. Тому кожна транспортна галузь готує майбутніх фахівців з урахуванням своєї специфіки.

Специфіка професійної підготовки майбутніх фахівців авіаційних перевезень в Криворізькому авіаційному коледжі Національного авіаційного університету полягає у тому, що ринкові відношення сьогодення вимагають інтеграції професійно – практичних знань різних галузей: економіки, маркетингу, менеджменту, логістики, іноземних мов, міжнародного та транспортного права, екології, митного контролю, конструкції та технології використання наземної та льотної авіаційної техніки, технологію складського зберігання вантажів, організації вантажних та пасажирських потоків та інше.

Для ринкових відносин гнучкість, тобто швидка реакція на зміни що виникають, дуже важлива, бо немає часу на перенавчання, на прийняття рішення, тому майбутні фахівці з авіаційних перевезень повинні бути підготовлені таким чином, щоб в умовах дефіциту часу вміли обчислити різні сторони проблем, які виникають та вчасно приймати правильні рішення з подальшою їх реалізацією.

В останні десятиліття важливою проблемою транспорту є екологія. Транспорт є одним з найважливіших джерел забруднення атмосфери. Раніше,15-20 років тому, авіацію не відносили до забруднювачів повітря, однак у даний час положення змінилося, тому що темпи розвитку її різко зросли. Авіація викликає шумове забруднення та змінює газову структуру атмосфери [3;5].

Баланс викидів транспорту наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Баланс викидів транспорту

№ п/п	Вид транспорту	Забруднення атмосфери, %
1.	Автомобільний	80
2.	Сільськогосподарський	9
3.	Авіаційний	7
4.	Водний	4

Однак зменшення кількості шкідливих викидів може бути досягнуте при підвищенні економічності двигунів, як головних забруднювачів довкілля. Скорочення витрат палива, а отже, і викидів шкідливих речовин досягається також удосконаленням методів експлуатації літаків, покращенням аеродинамічних якостей, ваговою віддачею повітряних суден, впровадженням нових двигунів та більш «екологічно чистих» палив.

Важливе значення має Конституція України, яка заклала принципи діяльності держави для стимулювання ефективного природокористування, охорони довкілля та дотримання екологічної безпеки. Важливим природоохоронним заходом, спрямованим на забезпечення екологічної безпеки, є екологічний контроль. На даному етапі починають діяти економічні механізми природокористування – плата за використання природних ресурсів, завданий екологічний збиток і, можливо екологічне страхування. Крім цього, Конституція України передбачає права громадян на вільний доступ до екологічної інформації та можливість впливати на стан екології через громадські організації [1].

Отже, виходячи з вищесказаного, автор дійшов висновку, що розглянуті комплексні проблеми транспортної інфраструктури і, зокрема авіатранспортної галузі є важливі та різносторонні. Специфіка підготовки фахівців авіаційних перевезень полягає у тому, що ринкові відношення сьогодення вимагають інтеграції знань різних галузей: економіки, маркетингу, менеджменту, логістики, іноземних мов, міжнародного та транспортного права, екології, митного контролю, конструкції та технології використання наземної та льотної авіаційної техніки, технологію складського зберігання вантажів, організації вантажних та пасажирських потоків і інше.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Документ 254к/96-вр, остання редакція від 01.01.2006 на підставі 2222-15, чинний.

2. Русинов И. Организацияавиационных перевозок. Учебноепособие / Русинов И.Я., Инюшин В.П., Цеханович Л.А., Подшипков В.А., Букин Г.А., Башкирова А.В. – М.: «Транспорт», 1976. – 180с.

3. Сафранов Т. Екологічні основи природокористування. Підручник/ Сафранов Т.А. – Л.: «Новий Світ-2000», 2003. – 248с.

4. Троицкая Н. Единаятранспортная система. Учебник / Троицкая Н.А., Чубуков А.Б. – М.: ACADEMA, 2004. – 238с.

5. Франчук Г. Урбоекологія і техноекологія. Навчально-методичний посібник/ Франчук Г.М., Ісаєнко В.М., Запорожець О.І. – К.: НАУ 2007. – 198с.