Филологические науки/1.Методика преподавания языка и литературы

Черниш К. В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Проблема усвідомлення себе україномовною особистістю учнями 6–7 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Проблема формування україномовної особистості залишається актуальною для нашого суспільства, незважаючи на тривалий перiод iснування України як незалежної держави і проголошення української мови державною. Існування пасивного російського середовища, мовна традиція, поширеність російської мови у містах України, загальні екстралінгвістичні причини однобічно вплинули на формування україномовної особистості.

Формування мовної особистостi передбачає прищеплення їй уважного ставлення до українського слова; збагачення активного словникового запасу; побудову власних висловлювань українознавчої тематики різних жанрів, типів і стилів мовлення; дотримання правил українського мовленнєвого етикету при звертанні; побудову власних діалогічних і монологічних висловлювань; вживання у своєму мовленні власне українських слів відповідно до їх лексичного значення і ситуації спілкування; вміння доречно вживати у мовленні українські народні прислів'я, приказки, загадки, фразеологічні звороти тощо; виражати особисту позицію патріота і громадянина щодо певних життєвих явищ; орiєнтуватися у довiдковiй лiтературi. У процесi формування україномовної особистостi школяра вчитель повинен формувати патрiотичнi почуття та переконання, усвiдомлення лiтературної мови як елемента культури народу.

Формування мовної компетенції передбачає здобуття учнями ряду комунікативних умінь: правильності мовлення, її точності, виразності, багатства використовуваних виражальних засобів, володіння лексичними, граматичними, фразеологічними структурами мови; визначення теми й головної думки висловлювання, з’ясування жанрово-стилістичної приналежності тексту, виявлення маркерів стилю та емоційно-екпресивних домінант, добору адекватних україномовних засобів, з’ясування їх комунікативної доцільності.

Для створення умов, що забезпечують успішне оволодіння учнями високим рівнем культури мови, умінням текстотворення, вважаємо необхідним, першочергово, проаналізувати мовну і мовленнєву підготовку школярів середньої школи, рівень володіння рідною мовою, мотиви, якими керуються учні під час вивчення мови в школі.

Було запропоновано анкету на виявлення в учнів середньої школи рівня їхньої мовної компетентності, усвідомлення ними себе як україномовної особистості.

Завданнями анкетування були:

- визначити мотиви, якими керуються учні при вивченні української мови в школі;

- виявити сфери вживання української мови учнями 6–7 класів;

- визначити рівень володіння учнями та вчителями українською мовою за їхніми особистими спостереженнями;

- проаналізувати знання учнів про культуру мови і мовлення, розуміння ними поняття україномовна особистість.

Висновок: українська мова не забезпечує особистісних інтересів дітей, більшість дітей мотивує потребу у вивченні рідної мови як забезпечення можливості відмінно скласти ЗНО, вступити до вищого навчального закладу, аргументуючи свою думку тим, що мова знадобиться їм у майбутньому. З іншого боку, школярі обґрунтовують опанування українською мовою як потребу у спілкуванні (усному і писемному); поповнення словникового запасу. Деякі учні пояснюють мотиви вивчення рідної мови тим, що вони – українці, живуть на Україні, українська мова є рідною для них, і тому вони повинні знати літературну українську мову, користуватися нею у всіх сферах її функціонування. Є й такі, котрі наголошують на тому, що вивчають українську мову, тому що їх змушують.

Щодо питання користування українською мовою, то можемо з впевненістю зауважити, що більшість використовує її в усіх сферах життя, питанням залишається, яка це мова – українська чи суржик? Багато хто з учнів усвідомлює те, що вони розмовляють суржиком удома, під час навчання, з однокласниками та друзями, тим самим паплюжачи мову. Засоби масової інформації (газети, журнали, телебачення, радіо, Інтернет) негативно впливають на формування україномовної особистості, оскільки більшість дітей віддають перевагу російськомовним газетам, журналам, програмам, а українська мова ЗМІ перебуває у надзвичайно низькому, занедбаному стані. Оскільки учні переглядають молодіжні програми, де рівень володіння українською мовою дикторами занадто низький, до того ж мова насичена кальками, жаргонізмами, сленгом, лайливою лексикою, тому з екрану телевізора, матеріалів газет молодь не чує чистої літературної мови.

Майже всі учні визначили особистий рівень володіння українською мовою як середній, рівень володіння мовою вчителів був оцінений як добрий, а інколи високий. На нашу думку, це пояснюється тим, що авторитет учителя відіграв свою роль у цьому оцінюванні, оскільки у свідомості учнів закладено, що вчитель більш ерудований, досвідчений і розумний.

Аналізуючи анкети ми виявили, що учні усвідомлюють визначення культури мови і мовлення, але більшість дітей не розуміє значення такого поняття як україномовна особистість. Багато хто розуміє культуру мови і мовлення як культуру спілкування, правильне формулювання речень, висловлювань, правильна вимова слів, неможливість використання лайливої лексики, вживання слів мовленнєвого етикету. Під поняттям україномовної особистості учні розуміють людину, яка досконало володіє українською мовою, навіть якщо не живе на Україні, послуговується українською мовою в усіх сферах її функціонування.

Керуючись отриманими даними анкетування, наголошуємо, що формування мовної компетенції школярів є одним з головних освітніх завдань, що уможливлює формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка досконально володіє рідною мовою, орієнтується у певній життєвій ситуації, адекватно застосовує мову у всіх сферах життєдіяльності.

Учні мають бути підготовлені до сучасного життя, до швидкоплинності подій у світі, економічного, суспільного та політичного розвитку. Тому методика навчання української мови потребує удосконалення: перегляду та доповнення підручників з української мови, застосування нових методів і прийомів навчання, використання інноваційних технологій, спрямованих на формування україномовної особистості, що буде адаптована до конкретних соціальних умов, до комунікації на найвищому рівні розвитку суспільства, до адекватної реакції на події та розв’язання питань в усіх сферах життя.

1. Мацько Л. Програмнi засади навчання української мови учнiв старшої школи. Укр. мова i л-ра в шк.- 2007.- № 3.- С. 2 - 8.

2. Пометун О. Компетентісний підхід – найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти. Рідна школа. – 2005. - № 1. – С. 65-71.

3. Лешенко Г. Комунікативна україномовна компетенція школярів у контексті сучасної мовної освіти // Українська мова і література в школі. – 2003. - № 1. – С. 5-8.

4. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред. М. І. Пентилюк: Підручник для студентів-філологів. – К.: Ленсвіт, 2000. – 264с.

5. Методика вивчення української мови в школі / О. М. Бєляєв, В. Я. Мельничайко, М. І. Пентилюк ат ін.: Посібник для вчителів. – К.: Рад. шк. – 1987. - 246 с.