Філологічні науки/1. Методика викладання мови і літератури

Гузій Т.М., Лашук Н.М.

Чернігівський інститут економіки і управління, Україна

До проблеми врахування полімодальності сприймання студентів I курсу під час навчання іноземної мови

Суспільство, вимагаючи творчих, інтелектуальних, освічених працівників, орієнтує вищі навчальні заклади не лише на збагачення студента змістовними знаннями, а й на розвиток його особистості, формування прийомів розумової діяльності, соціокультурної компетентності, на виявлення людей з цінними задатками.

Успішність засвоєння навчального матеріалу, темп оволодіння ним, міцність збереження та рівень осмисленості знань залежать не лише від діяльності педагога, але й від пізнавальних можливостей і здібностей студентів, обумовлених багатьма чинниками: особливостями сприймання, пам’яті, мислительної діяльності, а також фізичним розвитком тощо.

Психологи (Л.О Венгер, М.І Гез) стверджують, що сприймання як діяльність взаємопов’язана і взаємозалежна від будь-якої іншої діяльності людини, в тому числі навчальної.

Актуальність проблеми, що розглядається у статті зумовлена тим, що, з одного боку, успішність вивчення іноземної мови залежить від особливостей перцептивної діяльності студентів, а з іншого, - ця проблема недостатньо розроблена в методиці навчання іноземних мов у вищій школі.

Питання диференційованого навчання іноземних мов з урахуванням психологічних особливостей учнів розглядається в методичній та психолого-педагогічній літературі. Зокрема, розроблені анкети для визначення домінуючої модальності та домінуючого каналу сприймання[2], визначені стратегії для успішного полімодального навчання та методика ОЗТ(ознайомлення. закріплення. тестування)[3]. Проте у цих роботах не йдеться конкретно про технології навчання іноземної мови студентів з врахуванням їх модальностей сприймання.

Метою статті є надати характеристику модальностям сприймання та визначити ефективні прийоми роботи для навчання іноземної мови студентів I курсу у відповідності з їхніми психологічними особливостями (полімодальний підхід).

У літературі з психології полімодальність розглядається як психологічне утворення, що відображає структурність сприймання. Зокрема, Барабанщиков В.О. вважає, що найбільш близько полімодальність пов’язана з цілісністю сприймання, тобто будь-який об’єкт сприймається як стійке системне ціле. Цілісність і полімодальність єдині, проте не тотожні. Їх єдність проявляється в тому, що цілісність і полімодальність можна розглядати як відображення цілісності, яка об’єктивно притаманна тому, що сприймається. Різниця в тому, що полімодальність сприяє створенню цілісного образу за окремими властивостями об’єкта у відповідності з домінуванням певних модальностей, тобто полімодальність індивідуальна і суб’єктивна .

О.М. Леонтьєв [4] розглядає полімодальність перцепції як чуттєву тканину образу світу, яка являє собою цілісну систему уявлень індивіда про оточуючу дійсність, про себе, власну активність і діяльність. На наш погляд, полімодальність сприймання структурує реальність у всіх модальностях сенсорно-перцептивного досвіду.

Полімодальність сприймання характеризується індивідуальністю ієрархій модальностей сприймання, тобто домінуванням одних каналів перцепції і ресурсністю інших, а також наявністю домінуючого способу сприймання, мірою цілеспрямованої усвідомленої інформації, яка надходить за допомогою різних модальностей або їх інтегрованої діяльності, що обумовлює значні відмінності у сприйманні одних і тих самих предметів і явищ різними людьми або однією людиною в різних станах. Полімодальність сприймання як психологічне утворення також характеризується внутрішньоструктурною рухливістю і мінливістю: взаємовпливом домінуючих і ресурсних модальностей, їх залежністю від ситуації, установок, виду і змісту діяльності. Внаслідок цього всередині структури можна спостерігати якісні і кількісні зміни, що дозволяє вважати її динамічною структурою, що розвивається спонтанно. Ці зміни структури сприймання можуть вплинути на хід і результат діяльності студента, роблячи її більш або менш ефективною. Разом з тим, динаміка полімодальної структури пов’язана з психофізичними, індивідуально-психологічними особливостями особистості. Наявний традиційний (на основі сенсорних систем) підхід до класифікації модальностей перцепції (зорова, слухова, нюхова, дотикова, смакова) є вихідним для дослідників (Бандурка Т.М., Венгер Л.О) під час розгляду впливу чуттєвого сприймання на навчальну діяльність. Практично всі психолого-педагогічні дослідження в цьому напрямку підтвердждують той факт, що будь-яке навчання ефективніше тоді, коли здійснюється з опорою на домінантну модальність сприймання людини. Для навчання важливе не тільки переважання у сприйманні, пам’яті, мисленні тієї чи іншої модальності, але й рівень її організації. У зв’язку з цим виникає проблема розвитку в студентів ресурсних модальностей і полімодальності з врахуванням домінуючого типу сприймання, так як для успішной навчальної діяльності часто буває важливий не тільки або не стільки тип сприймання, скільки рівень володіння ним, обумовлений, перш за все, рівнем загального розумового розвитку людини. Таким чином, під час навчання доцільно використовувати не один сенсорний аналізатор, а всі аналізатори в однаковій мірі з опорою на аналізатор, який представляє домінантну модальність того або іншого студента.

У якості основного принципу розвитку полімодального сприймання в результаті виникає принцип багатосенсорного (полімодального) навчання. «Полімодальне навчання – це система методик , що ґрунтуються на знанні і вмілому використанні особливостей сприймання і обробки інформації різними сенсорними каналами і різними півкулями мозку», - так визначає це поняття Ігнатова О.О.[3:16]

Задача педагога під час такого навчання – створювати оптимальні умови для людей всіх сенсорних типів: аудіалів, візуалів і кінестетиків. Щоб організувати ефективну взаємодію, педагогу необхідно «приєднатися» по черзі до кожної групи студентів, тобто один і той матеріал давати 3 рази, але в різних «сенсорних модальностях».

Необхідно надати характеристику модальностям сприймання й виділити основні прийоми роботи з матеріалом під час орієнтації на полімодальне сприймання дійсності студентами.

1. Словесно-мовленнєвий тип (ведучий слуховий канал). При домінуванні слухової модальності сприймання студент звертає увагу перш за все на інформацію, представлену у вигляді звукового подразника, на звуки: шумові, мовленнєві, музикальні. Добре запам’ятовує, що чує; уважно слухає викладача. Для такого студента краще почути, ніж побачити. У нього особлива чутливість до звуків мовлення. Рекомендовані прийоми роботи зі студентами з такою модальністю :

ü використання аудіо-матеріалів для ознайомлення з навчальним матеріалом; приговорювання вголос;

ü під час виконання завдань проблемного характеру поетапне приговорювання вголос способів вирішення;

ü перевірку завдань рекомендується здійснювати в усній формі;

ü імітація тону, висоти, тембру голосу; робота з музичним матеріалом,

ü проведення дискусій, круглих столів;

ü засвоєння правил та граматичних конструкцій;

ü завдання на пошук помилок; логічні завдання;

ü написання творів-роздумів;

ü індивідуальні режими роботи; навчання інших.

2. Візуальний тип(домінування візуального каналу). Зорове сприймання дає численну і різноманітну інформацію, що сприяє найбільш глибокому і досконалому сприйманню об’єктів оточуючого світу:

ü використання наочності, роздавального матеріалу для ознайомлення з навчальним матеріалом;

ü представлення граматичних правил у вигляді символів чи серії картинок;складання діаграм і таблиць;

ü конспектування матеріалу за викладачем; створення карт пам’яті;

ü виділення ключових слів або основної думки кольоровим маркером;

ü переважання індивідуальних режимів роботи;

ü зорові диктанти; написання творів-описів;

ü виконання завдань за зразком, завдань на правопис;

ü інсценування.

3. Предметно-практичний тип (домінування тактильно-кінестетичного каналу). При домінуванні цього каналу студент звертає увагу на свою рухову активність. Зовнішній і внутрішній світ, вербалізацію сенсорно-перцептивного досвіду він досягає через шкірно-м’язеві відчуття і рухи власного тіла. На заняттях він часто підхоплюється зі свого місця, в руках завжди щось крутить, любить жестикулювати:

ü засвоєння навчального матеріалу за допомогою переміщення у просторі;

ü робота в групах; приговорювання вголос;

ü написання творів-асоціацій; рольові ігри та театральні постановки;

ü завдання на виправлення помилок;творчі завдання;

ü відпрацювання матеріалу з використанням фізичних і мімічних вправ.;

ü рольові ігри та театральні постановки.

4. Сенсорно-емоційний тип може бути задоволений використанням всіх вище перерахованих прийомів за умови створення позитивної емоційної атмосфери.

5. Поряд з традиційними модальностями Бандурка Т.М. виділяє вісцеральну. Особливість учня з домінуючою вісцеральною модальністю сприймання пов’язана з зосередженістю на своїх внутрішніх відчуттях. Він обов’язково помітить зміни в діяльності своїх внутрішніх органів – для нього вони важливіші, ніж об’єкти оточуючого світу. Для такої людини важливо відчувати внутрішній комфорт. Студент розповідає про своє самопочуття, говорить не про факти і події, а про своє відношення до них. Переважно говорить про своє особисте відношення до подій: про те, чи йому радісно чи сумно. Рекомендовані прийоми роботи зі студентами з такою модальністю:

ü створення на занятті емоційної атмосфери; використання викладачем спеціальних предикатів;

ü використання навчального матеріалу, який «зачіпає за серце»,може схвилювати студентів;

ü перевірка завдань у формі висловлювання ставлення до даної проблеми, які почуття вона в них викликає.

6. Поведінка людей, у яких домінує гаптичне сприймання, відрізняється особливостями, пов’язаними з активним дотиком. Такі студенти, перш за все, звертають увагу на інформацію, яку отримали за допомогою дотику; їм подобається під час розмови торкатися руки, ґудзиків та інших деталей одягу своїх співрозмовників. Навчальний матеріал необхідно організовувати так,щоб до нового можна було доторкнутися.

7. Якщо домінує смакова модальність сприйняття, людина звертає увагу на смак їжі. Для нього смакові відчуття найважливіші у сенсорно- перцептивному досвіді. Педагогу, у цьому випадку, необхідно розробити такі вправи, щоб якимсь чином задіяти смакові відчуття.

8. Якщо людина звертає особливу увагу на запахи, добре їх розрізняє і пам’ятає, у неї домінує нюхова модальність сприймання. Вона краще сприймає слова і словосполучення, які відносяться до нюху і запахів. Такий учень обов’язково помітить запахи в приміщенні: причому одні будуть стимулювати розумову діяльність, створювати комфортну атмосферу на занятті, інші – дратувати і заважати процесу навчання. Рекомендовані прийоми роботи: викладачу необхідно пред’являти такі вправи, де були б задіяні запахи і нюх.

У кожної людини різні модальності сприймання інформації поєднуються своєрідно. Найбільш характерною ознакою поєднанням модальностей у полімодальному сприйманні є віддання переваги одним і недомінування інших. Кожний студент має свій індивідуальний тип пізнання, якому повинен відповідати свій стиль навчання.

Так, Т.М. Бандурка вважає, що правильне виявлення ведучих модальностей сприймання і врахування їх під час навчання сприяє також збереженню здоров’я людей, які навчаються[1].

Якщо модальність викладача і студента не співпадають, М.І. Хромов зазначає, що «отмечается настоящая потребность, особенно на начальном этапе обучения, совместить восприятие учителя с восприятием обучающихся»[5:11].

Таким чином, під час навчання іноземної мови студентів I курсу необхідно:

1) своєчасне проведення психолого-педагогічної діагностики, яка дозволяє здійснювати контроль за особливостями зміни полімодальної структури сприймання і своєчасно проводити корекцію методичних підходів у відповідності до індивідуальних психофізичних і перцептивних можливостей студентів;

2) організація процесу навчальної, виховної і розвиваючої діяльності у відповідності до особливостей сенсорно-перцептивної організації студентів, а саме, опори на домінантну модальність студента і розвиток ресурсних механізмів.

Все це, у свою чергу, відкриє нові обрії студентам у навчанні, підвищить рівень розуміння навчальних дій, орієнтації у власній особистості, допоможе визначити свої сильні і слабкі сторони, а також підвищити рівень досягнень у навчанні.

Стосовно викладача врахування зазначеної інформації у навчальному процесі сприяє вдосконаленню соціально-психологічних особливостей викладача та оптимізації засобів педагогічного впливу. Перш за все, викладачі визначать навчальні стилі студентів та, зважаючи на них, складатимуть такий план заняття, який дасть змогу “дійти” до кожного студента. Знання навчальних стилів учнів та співвіднесення їх із власним стилем викладання виступає необхідною передумовою адекватного вибору відповідних прийомів роботи у групі, визначення та організацію видів діяльності, які максимально наближені до природних можливостей студентів.

Література:

1. Бандурка Т.Н. Полимодальность восприятия в обучении. Как раздвинуть границы познания: монография/ Т.Н. Бандурка. – Иркутск: Изд-во «Оттиск», 2005.-204 с.

2. Білоножко Н.Є., Бражник Н.О. Навчальні стилі учнів як компонент змісту їхньої стратегічної компетенції.//Іноземні мови №3.- 2009.- С. 6-11

3. Игнатова О.А. Учет психологических особенностей учащихся на уроке английского языка (Полимодальный подход в преподавании иностранного языка)/ О.А.Игнатова//АЯШ – 2008. – С. 16-28.

4. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики/ А.Н. Леонтьев. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 584с.

5. Хромов Н.И. Методы обучения детей с различными типами обучаемости: практ. пособие/ Н.И. Хромов.- М.: Айрис-пресс, 2008. – 128 с.