Канд. пед. наук Осова О.О.

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, Україна

Порівняльний аналіз фразеологічних одиниць з номінативним компонентом «одяг» у сучасній німецькій та українській мовах

(структурно-синтаксичний аспект)

Різниця структурно-синтаксичних схем німецької та української фразеології в значній мірі виявляється в наборі, семантиці і вживаності окремих елементів структурних схем – лексико-граматичних класів слів у певних морфологічних формах. Як відомо, наряду з загальною тотожністю, системи частин мови та їх морфологічних категорій у мовах, що досліджуються, існує і значна розбіжність.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що в українській мові більш чітко виражений кордон між прикметниками та прислівниками; особливі морфологічні форми утворюють дієприслівники; специфічна відносно німецької мови морфологічна категорія дієслівного виду; українська система відмінків включає на дві відмінкові форми більше, ніж німецька. В німецькій мові, на відміну від української, іменник має спеціальний граматичний супровідник – артикль; в більшій частині структурних позицій іменник виступає з прийменником; німецьке дієслово має більш диференційовану систему часових форм. Виявлено, що відмінкова семантика українського родового відмінку різноманітніша, ніж німецький Genitiv; з іншого боку, німецький Nominativ, Dativ і Akkusativ мають більш широку сферу використання, ніж відповідні українські відмінки.

У ході дослідження з’ясовано, що іншим істотним фактором міжмовних структурно-синтаксичних відмінностей є розбіжності в наборі, семантиці, використанні і значущості засобів синтаксису – службових слів, порядку слідування елементів схеми, інтонації, які беруть участь у формуванні структурно-синтаксичних схем. Наприклад, специфічне для української мови відносно вільне варіювання порядку слів в атрибутивному словосполученні. В німецькій мові є своя специфіка: жорстокий порядок слідування елементів в атрибутивних словосполученнях, дієслівні конструкції sein + zu + Infinitiv I, haben + zu + Infinitiv I, конструкції з безособовим і формальним es.

Відхід від загальномовного синтаксичного стандарту може співпадати в фразеологічних системах і складати їх універсальну особливість, але може і проявлятися лише в одній з мов, ускладнюючи тим самим структурно-синтаксичну специфіку. Так, для української фразеології не є типовими сполучення дієслова з прислівником (високо літати, бачити наскрізь), а в німецькій мові фразеологічні одиниці такої структури широко розповсюджені (schwarz malen, schief geladen haben).

У ході наукового пошуку виявлено й значну тотожність наборів структурно-синтаксичних схем фразеологічних одиниць (ФО) в німецькій та українській мовах. Зокрема, в класах підрядних та сурядних ФО декілька міжмовних відмінностей в структурно-синтаксичних схемах взагалі не спостерігається. Відмітимо лише деякі окремі особливості структурно-синтаксичних схем і їх морфологічного оформлення у підрядних ФО. Так, в німецькій мові специфічні дієслівні конструкції sein + zu + Infinitiv (nicht totzukriegen sein); дієслівні сполучення з формальним займенником (es ist Jacke wie Hose); генитивні конструкції з семантикою обставини (an mutters Schürze hängen); прислівникові конструкції, які включають два прийменника: nach und nach. В українській мові – дієприслівникові звороти, наприклад: спустивши рукава; субстантивні сполучення з прислівником.

Структурно бідніші в німецькій мові сурядні ФО, де повністю відсутні одиниці з безсполучниковим зв’язком: шики-брики на високих каблуках. При цьому німецькі сурядні ФО ширше розвинені в кількісному та функціонально-стильовому відношеннях.

У компаративних ФО відмінності є в окремих найбільш частотних структурних групах: в німецькій мові більш різноманітні субстантивні порівняльні звороти, наприклад: wie sein Hemd, es ist Jacke wie Hose. В українській мові більш різноманітні дієслівні звороти, наприклад: як порваний чобіт; міняти, мов рукавички; як свої старі чоботи знати.

Двоскладні предикативні ФО в обох мовах демонструють в основному структурну тотожність, хоча набір німецьких ФО більш різноманітний, наприклад: j-m eins auf die Mütze geben; j-m auf den Pelz rücken.

Тільки для української мови характерні двоскладні бездієслівні предикативні ФО, наприклад: по Савці свитка; з хати по нитці; по панові й шапка; чоботи не до ноги; не до шуби рукав.

Односкладні предикативні ФО складають специфіку української мови. Найбільш типові наступні структури: дієслівно-безособові, (рукава не обмочиш, кожуха не пошиєш, не ускочиш вище халяв, лежі не справиш одежі, на чужий роток не накинеш платок); іменні-субстантивані (та ж свита, та не так пошита; б’є по кишені; зніме останню сорочку; не в ті чоботи взувся.

Підкреслимо, що у фразеологічному складі обох мов є дуже невелика кількість ФО, які побудовані за нестандартними структурно-синтаксичними схемами.

Таким чином, відмінності в структурно-синтаксичній організації між німецькою та українською фразеологією найбільш помітні на рівні речення. Вони відповідають загальномовним характеристикам і особливо підвищеній двоскладності та дієслівності німецького речення у порівнянні з українським.

Лексичний і структурно-синтаксичний аспекти ФО знаходяться у складному взаємовідношенні. Лексико-семантична автономність компонентів, яка спостерігається в багатьох комплексах і пов’язана з самостійним використанням цих компонентів, веде до неповної структурно-синтаксичної стійкості і навпаки.