Вороніна Д., Вакулик І.І.

НУБіП України

Літературне життя балади про Марусю Чурай

Нині фольклор вважають справжньою енциклопедією поетичних знань, оскільки саме народ віками виробляв свої естетичні поняття, створював свою художню мову, поетичну образність, засоби художньої типізації дійсності, що допомагало авторам шліфувати власний художній метод і стиль [2; 8; 9; 10].

Можна говорити про два аспекти олітературення народної балади: з одного боку, здійснювалась трансформацію сюжетна, з іншого – жанрова. Першою відомою літературною обробкою балади про отруєння Гриця вважають переспів Б.Зелєнського, одного з представників української школи у польській літературі, здійснений до 1820 р., коли поет навчався в уманській школі. Гриць тут має ім`я Archory, його кохані – MaKryna i Anela, дія перенесена з українських вечорниць на якісь «cudze niectory». Характерно, що MaKryna – отруйниця збирає чарівне зілля «rusalkowym sadzie», в якому воно «rosnie na ustroni», «bez lisci,bez woni».

В українській літературі матеріал народної пісні про Гриця вперше використав Л.Боровиковський у романтичній баладі «Чарівниця», написаній у 1831р. у Курську, а надрукованій через сто років у виданні А.Шамрая «Харківська школа романтиків». Сюжетна схема народної балади видозмінена, проте відчутний синтез елементів різних народних пісень, вірувань і повір`їв українського народу.

У 1848 р. з-під пера Т.Шевченка з’явилася балада «Коло гаю в чистім полі...», де поєднано мотив отруєння козака, який двох кохає, з іншим народнобаладним мотивом – перетворення дівчини на тополю. Пісня про Гриця, а також інші народні пісні згадувалися ще у ранніх творах митця («Катерина» (1838), «Перебендя» (1839), «До Основ`яненка» (1839), «Гайдамаки» (1841). Оригінальною є інтерпретація мотиву отруєння: сестри здійснюють помсту разом, причому свідомо.

Ще одну літературну модифікацію сюжету про отруєння парубка чарами на вечорницях дав С.Руданський («Розмай», 1854). Мотиви народної балади «Ой не ходи, Грицю...» автор сполучає з мотивами іншої популярної народної балади про навернення милого чарами, утворюючи переспів народних пісень. Художня варіація розмай – зілля має морально-дидактичну кінцівку.

Лише О.Кобилянська глибинно збагнула «гамлетизм» Гриця. По-перше, це повість поглибленого психологізму, по-друге – особливістю інтерпретації авторки є те, що героїня повісті отруює Гриця несвідомо: Тетяна хоче приспати те лихо, що заховалося у Грицеві, що його «здержує до неї вийти, що її щастя убило».

У ХХ ст. письменники знову повертаються до постаті Чураївни (драматична поема «Марина Чурай» І.Хоменка (1967), «Дівчина з легенди» Л.Забашти(1968), повість «Маруся Чурай» В.Черемша(1969), історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Л.Костенко (1979) тощо). Такий сплеск літературних зацікавлень був спричинений літературною дискусією наприкінці 60-х рр. про достовірність існування самої Марусі Чурай [1; 3; 5].

Олітературення легенди й балади у її симбіозі – оригінальне явище, яке свідчить про взаємовплив фольклору на літературу [4; 6; 7]. У фольклорі є образ криниці, що є символом єднання світів, родючості, краси, вірності, розлуки й суму [2, 255]. Такою невичерпною криницею виявились аналізовані легенда й балада.

Видатний етнограф та історик культури ХІХ ст. Е.Тайлор зазначав, що «Вивчення джерел і початкового розвитку цивілізації заслуговує старанної роботи не тільки як предмет зацікавлення, а й як досить важливе практичне керівництво для розуміння теперішнього і виснування на майбутнє» [8, 14].

Література:

1. Возняк М. Історія української літератури: У 2 кн. – Львів: Світ, 1994. – Кн. 2. – 560с.

2. Войтович В. Українська міфологія. – Вид. 2-е – К.: Либідь, 2005. – 664 с.

3. Дівчина з легенди. Маруся Чурай: Пісні / Л.С. Кауфман (упоряд., підгот. текстів та післямова) М.Стельмах (передм.). – К. : Просвіта, 2005. – 120с. – (Українська народна партія школярам Київщини).

4. Жуковська Г. М. Проблема історичної пам'яті у творчості Ліни Костенко: Дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. –235арк. – Бібліогр.: арк. 218-235.

5. Клочек Г. Д. Історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай»: Навч. посібник. – Кіровоград : Степова Еллада, 1998. – 52 с.

6. Пономаренко Л. Г. Пісні Марусі Чурай: текстологічний аспект: Дис... канд. філол. наук: 10.01.07 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут філології. – К., 2002. – 196 арк.

7. Яковець А. В.. Міфопоетичне мислення в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1998. – 17 с.

8. Тайлор Э. Б. Первобытная культура. – М.: Государственное изд-во политической литературы, 1989. – 576 с.