К. політ. н., доцент Скомаровський В.О.

Європейський університет Уманська філія

МИНУВШИНА, ТЕПЕРІШНЄ І МАЙБУТНЄ В КОНТЕКСТІ ОЛІГАРХІЧНОГО ДОСВІДУ

Під минувшиною я розумію живу пам'ять народу, яка формується не з офіційних підручників, наукових і колективних монографій, урядових настанов з тих, чи інших історичних проблем, а з безпосереднього досвіду конкретних людей набуття якого, передається із покоління в покоління. Історія світу, країни, суспільства, району, області на відміну від минувшини наповнюється науковими матеріалами, статтями, книжками у яких наперед ставиться мета, предмет і об’єкт дослідження підготовленими фахівцями. Тому зміст минувшини, у певних критичних моментах історії народу, буває набагато вагоміший, ніж історичні і наукові досягнення, які скоріше працюють на перспективу, а не на теперішній час.

Минувшина, як людський досвід корисна, якщо вона мислиться, для удосконалення теперішнього суспільного життя, здатного еволюціонувати у більш досконале майбутнє. Майбутнє усвідомлюється тільки через розумне теперішнє, яке пробивається через минулий досвід, де свідомо відбувається усунення відживших, але ще впливових чинників. Теперішнє, може бути згубним для майбутнього де пережитки, що позбавлені будь-якої перспективи, візьмуть гору над здоровим глуздом і будуть нав’язуватися теперішньому заскорузлим ретроспективним змістом. Якщо минувшина спрямована виправдовуватись і консервуватись в теперішньому часі в тому, що підлягає переосмисленню, така минувшина шкідлива, а політичні сили, які наполягають на її реалізації в нових історичних умовах виступають реакціонерами, незацікавленими, з певних особистих причин у суспільному оновленню. Така минувшина може надавати багатьом речам хибного значення, а їхня цінність буде фальшивою. З такої минувшини треба безжально розривати будь-які зв’язки, маски лицемірства і брехливості, позбавляти її маніпулятивної привабливості.

Консерватизм у суспільстві в цілому позитивна річ при умові, якщо він не використовується зацікавленими особами в муніпуляційних цілях для спотворення суспільної свідомості, підсилюючи явне шахрайство силовими структурами. В таких умовах правові й моральні норми починають набувати лише ритуальний зміст, а корупція, відданість вищому керівництву, стає домінуючою нормою. Звичайно, абсолютне ігнорування правових і моральних норм неможливе, але вони мають переважно корпоративну спрямованість, тобто, виконавча, законодавча і судова гілки влади працюють не на загальну користь, а на догоду груповим (олігархічним) інтересам основна мета яких, завдяки використанню високих державних посад – власне збагачення. Несправедливому надається хаотичний ідеологічний зміст у якому олігарх, скоробагатько у засобах масової інформації та публічних виступах починає оживляти мотлох минувшини, свідомо спираючись на життєстійкість стереотипів, якими так насичена минувшина. В таких умовах частина суспільства втрачає орієнтири всезагальної справедливості і готова піти за будь-ким, хто оживляє дух минувшини на спекулятивній і стереотипній основі. Все це робиться для того, щоб власний олігархічний егоїзм і корпоративність інтересів приховати за високопарними фразами минувшини, непридатної для суспільного розвитку в теперішніх умовах, але такої близької і зрозумілої для широкого загалу, який ще остаточно не розпрощався з минувшиною. Незважаючи на те, що багато людей позитивно сприймають цінності сучасних демократичних суспільств, в реальному житті і далі керуються нормами суспільного ладу, що суперечить сучасним обновам суспільства: злодійство, корупція, хабарництво сприймаються на рівні масової свідомості як необхідні способи власного виживання.

Минувшина, зміст якої довгий час будувався на державному свавіллі, нехтуваннями прав і свобод громадян, ідеологічно звеличуючи безправну людину, перетворює її на об’єкт недобросовісного управління. Така людина не розуміє ані власних, ані національних, ані державних інтересів. Минувшина просто так не зникає. Вона використовується реакційними силами свідомо, щоб гальмувати розвиток суспільства. Відживші явища абсолютизуються, окреме, яке доживає в пам’яті набуває, через маніпулятивний тиск, «гіперболізованої величі», а політично незріле суспільство позбувається основи власного розвитку. Стратегів негативної минувшини цікавить не теперішній стан речей, а облудливе майбутнє, де можна ще деякій час в омані тримати обдурених громадян, а привабливі обіцянки не можливо перевірити. Демагогія замішана на схоластичній минувшині бере гору. Суспільство, замість руху вперед топчеться на місці. Воно дезорієнтоване.

В умовах відвертого хаосу важко говорити взагалі про будь-яке удосконалення. Політична система спотворено впливає на суспільну свідомість. Державний механізм підпорядкований апетитам можновладців, за яким суспільство не бачить власного майбутнього. Політична доцільність, фальшиві гасла підміняють реальний стан речей з наростаючими життєвими проблемами для переважної частини суспільства, а її безперспективність породжують почуття безсилля і масу розчарувань, одночасно, створюючи вибухонебезпечну напругу. А олігархічна влада подає всю цю суміш як «велике досягнення». Натомість минулу і сучасну дійсність вона намагається нав’язати власними конструкціями, послуговуючись переважно ідеями, які віджили у боротьбі проти національної гідності і самосвідомості народу.

На останок, хочу навести цитату відомого англійського мислителя ХІХ століття Томаса Карлейля який писав, що «передбачення Майбутнього, управління Теперішнім, не було б так неможливе, якщо б з Минулим не творили святотатство, якщо б його так не оббріхували і що ще гірше, його так цинічно не спотворювали» [1; 273].

1. Карлейль Т. Теперь и прежде. – М.: Республика, 1994. – 415 с.