О. В. Пастухов
Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ «Україна»
Підвідомчість українським та російським судам звернень
заявників в сфері підприємництва з публічних та адміністративних спорів.
Тісні економічні взаємини України і
Росії породжують необхідність вирішення спірних питань в сфері господарювання однак в російській та українській судовій системах по різному вибудовується
підвідомчість і предметна підсудність спорів пов’язаних з публічними і адміністративними
правовідносинами в аспекті підприємництва.
Дане питання висвітлюється в роботах Куйбіди Р.О., Калюжного А. Т., Крашенинникова П.В., Пасенюка О.М.,. Харитонової О.І..
В даній статті основна увага
приділена проблемі порівняння українського і російського законодавства, щодо підсудності звернень юридичних осіб (приватного прва) ,
ФО СПД, органів державної влади та інших держаних органі, органів місцевого
самоврядування в сфері підприємництва та економічної діяльності. Такі спори
виходячи із переліку суб’єктів носять публічний та адміністративний характер і
пов’язані із здійсненням господарювання.
При відпрацюванні
нормативно-правового матеріалу та
наукової періодики автор звертає увагу
на наступні аспекти: 1)особливості розгляду публічних та адміністративних справ
господарськими судами; 2) порівняння предметної підсудності окремих категорій
справ відповідним судам в російській та українській судовій системах.
Відповідно до АПК РФ ст. 40, 45 [1] та коментаря [2] заявники
звертаються в арбітражний суд
з заявами по не позивним видам провадження одним з яких є справи, що
виникають з адміністративних та інших публічних правовідносин.
Такі справи можна поділити на три групи:
1)
ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 198 АПК РФ визначає, що в арбітражний суд можуть
звертатися громадяни, організації та інші особи по справах: «об оспаривании
нормативных правовых актов, ненормативных правовых актов, решений и действий
(бездействия) государственных органов, органов местного самоуправления, иных
органов, должностных лиц». Базовим критерієм звернення заявників саме в
арбітражний суд є порушення їх прав та законних інтересів в сфері
підприємництва та іншої економічної діяльності.
2)
ч. 1
ст. 202 АПК РФ встановлює, що «органы и должностные лица, уполномоченные в
соответствии с законом составлять протоколы об административных
правонарушениях» мають право звернутися в суд з вимогою притягнення осіб, що
здійснюють підприємницьку та іншу економічну
діяльність до адміністративної відповідальності. З іншого боку відповідно до ч. 2 ст. 207 АПК
РФ «юридические лица и индивидуальные предприниматели, привлеченные к
административной ответственности в связи с осуществлением предпринимательской и
иной экономической деятельности» мають право оспорювання рішень про притягнення до адміністративної
відповідальності.
3)
ч. 2
ст. 212 АПК РФ визначає: «государственные
органы, органы местного самоуправления, иные органы, осуществляющие контрольные
функции» звертаються в суд в справах: «о взыскании обязательных платежей и
санкций».
Питання підвідомчості адміністративних та публічних судових спорів, що мають господарсько-правове коріння в українському законодавстві віднесено до відання різних судів відповідно до їх спеціалізації. В даному питанні прослідковується деяка колізійність. Так в ст. 12 п. 1 ч. 5 ГПКУ [3] прямо передбачено: «Господарським судам підвідомчі:1 спори…крім:… спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів» але ст.1 і 2 підкреслюють, що «…У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Це підтверджується в п. 3 ст. 12 де вказано, що господарський суд приймає заяви «органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції» при цьому в ч.2 ст. 15 наголошується «справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом…», а в ч. 4 ст. 16 зазначається «Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації» віднесені до підсудності господарських судів.
Під публічним правом розуміють систему правових норм, що врегульовують відносини між державними органами, а також між державою та особою і суспільством, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади [4]
Отже господарським судам підвідомчі і підсудні публічно правові спори з окремих питань.
Розглянемо правову логіку такої підвідомчості.
З 1 вересня 2005 р. публічно-правові спори в Україні розглядаються адміністративними судами відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України змінами на N 2756-VI від 02.12.2010.
З цього приводу Вищим господарським судом України було сформульвано інформаційний лист від 12 липня 2002 р. № 01-8/822 "Про рішення Конституційного Суду України зі справи № 1-8/2002 про оспорювання актів у господарському суді" [5]. Цей лист стосувався підвідомчості господарським судам справ у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Із змісту листа витікає, що господарським судам підвідомчі справи:
1) про визнання недійсними чинних як нормативних, так і ненормативних актів незалежно від дати їх прийняття;
2) лише актів (рішень) державних та інших органів, підприємств та організацій;
3) якщо ці акти (рішення) не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.
Однак складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників) акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), а також інші матеріали документальних перевірок (довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо), не можуть розглядатись як акти у розумінні частини четвертої статті 5 ГПК і отже не можуть бути предметом спору у господарському суді.
Вищезазначене положення діє до моменту створення окружних адміністративних судів, яким підвідомчі зазначені справи відповідно до п. 6 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. [6]
На сьогоднішній день формування окружних адміністративних судив завершується і згідно п. 2 ст. 18 КАСУ «Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи
службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом…», але відповідно до п. 2 ст. 2 «До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження».
Так відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» ст. 60 «Оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України» п. 1 зазначає: «Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду…»
Отже на відміну від російського законодавства, яке зводить оспорювання рішень, дій та бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, посадових осіб до арбітражного суду на підставі порушень прав заявників у сфері підприємництва, українське законодавство навпаки розподіляє вирішення аналогічних справ між загальними та спеціалізованими судами.
Прикладом тут може служити звернення юридичної особи та ФО СПД до системи судів загальної юрисдикції про оспорювання (визнання
недійсним) акту (рішення) органу місцевого самоврядування.
Розгляд таких спорів підсудний різним судам. Зокрема відповідно до ч. 4 ст. 16 ГПКУ спори у яких відповідачем є Верховна Рада АРК та Рада Міністрів АРК, Київська та Севастопольська міські ради підсудні господарським судам, а спори з обласними радами відповідно до п.2 ст.18 КАСУ є компетенцією окружних адміністративних судів. Як що відповідачем в адміністративному спорі є орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада) то відповідно до пп.1 п.1 ст. 18 КАСУ предметна підсудність покладена на місцевий загальний суд як адміністративний суд.
Суттєва відмінність між російським та українським законодавством з приводу підвідомчості судам справ за зверненням органів державної влади і місцевого самоврядування про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні проступки в сфері підприємництва . Як що ч. 1 ст. 202 АПК РФ надає право розглядати спори зазначеного характеру арбітражним судам то п. 2 ст. 22 закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначає «місцеві загальні суди розглядають…справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом». КАСУ в пп. 2 п. 1 ст. 18 надає право місцевим загальним судам як адміністративним судам розглядати спори про адміністративні справи з приводу рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про
притягнення до адміністративної відповідальності. П. 4 ст. 213 КУпАП зазначає, що судовими органи уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення є районний, районний у місті, міський чи міськрайонний судами, а у випадках, передбачених цим Кодексом (ст.185-3), місцевими адміністративними та господарськими судами. Оскільки ст. 185-3 стосується неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача то фактично всі судові справи про притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення розглядають місцеві суди [7].
Арбітражним судам Росії підсудні спори зазначені в ч. 2 ст. 212 АПК РФ. В українському законодавстві зазначене в ч. 2 ст. 212 належить до підсудності адміністративних та господарських судів. Що стосується звернення в суд у справах про стягнення податкового боргу з платників податків (в російському законодавстві відповідає «о взыскании обязательных платежем») то відповідно до лита Вищого адміністративного суду України від 24.12. 2010р. № 1843/11/13-10 встановлюється відповідні строки оскарження податкових повідомлень-рішень про стягнення податкового боргу та зазначається, що для звернення в адміністративний суд податкових органів із вимогою про стягнення податкового боргу з платників податків КАСУ спеціальних строків не передбачено [8]. З приводу стягнення штрафів (в російському законодавстві відповідає «о взыскании санкцій») то в ГПКУ ч. 3 ст. 5 зазначено, що досудове врегулювання спору не поширюється на спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків [9].
Підводячи підсумки потрібно наголосити на наступному російська система судів загальної юрисдикції набагато ефективніше за українську концентрує адміністративні та публічні спори на основі господарювання оскільки в Росії такі спори розглядають арбітражні суду, а в Україні господарські, адміністративні та загальні.
Література:
1. Арбитражно-процессуального кодекса
РФ:кодекс от 24.07 2002,
N 95-ФЗ< http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=LAW;n=103291
3. Господарський процесуальний кодекс України: кодекс від 06.11.1991, № 1798-XII
5. Харитонова О.І.
Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. –
К.; Істина, 2008. – 282с.
6.
Кодекс адмiнiстративного
судочинства України.Науково-практичний коментар.За заг. ред. Пасенюка О.М. Видавництво : К.: Юрінком-Інтер, 2009 — 562 с.
7. Кодекс
України про адміністративні правопорушення : Науково- практичний коментар / Р.
А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін.; - К. : Всеукраїнська
асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 781 с.
8. Головам апеляційних адміністративних судів України: лист, 27.09.2010, N 1343/11/1310 <http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html