Страз О.А.

Національний університет «Львівська політехніка»,Україна

Вплив католицизму на формування інституту забезпечення прав людини

Глобалізаційні виклики сьогодення, процес побудови та функціонування демократичних суспільств змушують велику увагу приділяти основним правам людини: праву на життя, безпеку, свободу слова, свободу віросповідання і т.д. Тепер ці норми закріплені у міжнародних документах, конституціях держав. У даній роботі проаналізуємо важливість впливу однієї з течій християнства – католицизму на формування та розвиток інституту забезпечення прав людини та основоположних свобод.

В працях закордонних і вітчизняних вчених представленні окремі аспекти впливу католицького світогляду на формування принципів сучасного міжнародного права, виникнення християнської демократії та її функціонування, взаємодії релігійних організацій і ідей, в першу чергу християнських, і міжнародних політичних процесів. Авторами актуальних публікацій по цій тематиці є О. Мережко, Х. Чатрі, В. Козлов, Е. Жосул, Р. Кухарчук, С. Рабінович. Також важливими для даної роботи були праці в галузі забезпечення прав людини.

До окремої групи джерел дослідження цих питань віднесемо тексти офіційних документів, аналіз котрих дозволяє визначити ступінь впливу католицизму на інститут забезпечення прав людини. До таких джерел належать: Кодекс Канонічного Права, Катехизм Католицької Церкви, папські енцикліки та апостольські листи, які безпосередньо формують цінності та норми католицизму, а відповідно політику Святого Престолу на міжнародній арені.

Для реалізації поставленої проблеми необхідно розв’язати наступні завдання:

· визначити взаємозв’язок католицького світогляду з процесом формування інституту забезпечення прав людини;

· дослідити вплив папської політики на формування і процес прийняття політичних рішень, котрі стали визначальними для становлення норм захисту прав людини;

· визначити вплив норм канонічного права на формулювання сучасних міжнародних норм стосовно основоположних прав і свобод людини;

Процес становлення світового устрою тривав довгий період та піддавався впливу багатьох чинників, серед них своє місце знаходить і християнство. Ідея прав особи має давню історію. Ще в Святому Письмі закріплюється положення про цінність і недоторканість людського життя, ідея рівності. «У Євангелії ми знаходимо всеохоплюючу і послідовну декларацію прав людини» - казав Іван Павло ІІ. В період Античності, рівність між людьми відстоювалась на основі однакових умов їх походження. В період феодалізму, хоч і у викривленому сприйнятті, все ж побутувала ідея права «вільної» людини.

Найбільшої актуальності ідея прав людини набирає в період з XIV ст.., тобто в епоху Відродження, далі Гуманізму, Просвітництва, період великих географічних відкриттів. Підкорення Нового Світу надихнуло католицьких богословів опиратись на юридичні та моральні принципи у спілкуванні з корінними жителями нових територій. Одним із таких мислителів був домініканець о. Франциско де Віторія, відомий своїм формулюванням сучасного міжнародного права. Він виступав на захист принципу, що всі люди рівні і володіють однаковими правами на життя, культуру і власність. У своїх працях «Про громадську владу» (1528), «Про вбивство» (1530), «Про право війни» (1539), «Теологічні роздуми» (1557) він наводить богословське трактування права, моралі, людської природи і цінності людського життя. Віторія разом з домініканцем Бартоломе де лас Касас, відіграв важливу роль у захисті місцевого населення від колонізаторів, котрі не вважали аборигенів за людей. Іспанські монахи різними способами протистояли рабству і будь-якому недостойному ставленню до аборигенів [6]. Саме цей період характеризується утвердженням поняття права на життя і свободу.

Католицька традиція ґрунтується, насамперед, на теорії природного права, яка у свою чергу черпає свої формулювання з Декалогу, Послань св. Павла, праць Отців Церкви Августина Аврелія, Томи Аквінського, а також соціальної науки Церкви [3]. Саме теорія природного права знайшла своє відображення в нормативних актах держав Європи і світу.

Провівши аналіз національних та міжнародних документів з прав людини можна виявити наявність спільних рис. Основоположним принципом американської Декларації незалежності 1776 р. є наступний: «Ми вважаємо самоочевидною істиною, що всі люди створені рівними, що вони наділені Творцем певними невід'ємними правами, серед яких право на життя, свободу та прагнення до щастя». А проаналізувавши також текст французької Декларації прав людини і громадянина 1789 р. та Загальної Декларації прав людини 1948 р. можна прослідкувати вплив католицького світогляду, який на основі моральних категорій обґрунтовує концепцію прав людини, принципово відрізняючись від формально-юридичних уявлень [1].

Період становлення сучасних законодавчих норм захисту прав людини припадає на міжвоєнний період ХХ ст.. Католицький мислитель Жак Марітен власне в цей період почав працювати над роботами Арістотеля та деякими середньовічними доктринами природного права, зводячи їх до сучасних начерків концепції прав людини в дусі неотомізму [5]. Марітен відстоював позицію, що християни, посилаючись на Декалог, повинні перш за все діяти як громадяни. Він став одним із укладачів Загальної Декларації прав людини 1948р.

Соціальна доктрина Католицької Церкви акцентує свою увагу на людині, розглядаючи її як «образ Бога». Катехизм Католицької Церкви проголошує: «Гідність людської особи коріниться в її створенні на образ і подобу Божу; вона здійснюється у її покликанні до Божого блаженства» [2].

Дослідник О. Мережко у своїх працях зазначає, що «католицька концепція схильна ставити на перше місце в міжнародних стосунках не державу, а людину. Крім того, важливими суб’єктами міжнародного права є також народи та світова спільнота народів» [3].

Документи ІІ Ватиканського собору, а зокрема «Декларація про християнське виховання» [13], «Про апостольство мирян» [14] та Пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі [15], закріпили церковну позицію стосовно буття і призначення людини відповідно до викликів сучасності. Енцикліки папи Івана Павла ІІ Redemptor hominis («Спаситель світу») [7], Dives in misericordia («Багатий милосердям») [8] та Centesimus Annus(«Сотий рік») [9] висвітлюють позицію церкви стосовно концепції прав людини, її захисту та забезпечення необхідними благами, проблеми несправедливості. Цю лінію у власній інтерпретації продовжує також теперішній папа Бенедикт XVI. В енцикліці «Caritas in Veritate» («Милосердя в істині») [10] папа говорить про людину виходячи з сучасних проблем «споживацтва». Проблема несправедливості та порушення прав бідніших теж піднімається і в енцикліках «Deus Caritas Est» («Бог є Любов’ю» ) [11] та «Spe Salvi» («Надією спасенні») [12].

Варто зазначити, що католицизм, як релігійна течія, глибоко закорінений в європейській традиції, а тому був і є спроможний впливати на забезпечення реалізації концепції прав людини. Він має не лише світоглядний, але й інституційний вигляд досить впливового міжнародного актора – Ватикану, який маючи статус суб’єкта міжнародного права, брав активну участь у розробці та прийнятті міжнародних документів у сфері захисту прав людини.

На сьогоднішній день постає ряд питань, які викликають колізію між нормами католицизму та міжнародним правом, наприклад правові норми закріплюють право на життя з моменту народження. Натомість католицька доктрина відстоює іншу позицію – захищати життя з моменту зачаття, звідси і заклики до скасування норм, як у внутрішньодержавному праві країн, так і на міжнародному рівні, що легітимізують аборти. Інколи християнська позиція змушена відстоювати власну позицію у протистоянні із секуляризованим уявленням про гуманізм, що часто суперечить євангельському посланню [4].

Висновки:

Отже, католицизм, як християнська течія, став одним із чинників, що вплинули на формування інституту забезпечення прав людини. Ця концепція бере свій початок ще з біблійних рядків. Католицизм, як релігійна течія, досить глибоко закорінений в європейській традиції на культурному і світоглядному рівнях. Він виступає своєрідною системою етико-моральних імперативів, які ґрунтуються на вірі та посилаються на Святе Письмо. Праці ряду католицьких мислителів, монахів, пап, їх активна участь у громадському житті дали можливість закріплювати християнські цінності у культурі та світогляді громадян. Саме існування та політика Ватикану, як суб’єкта міжнародних відносин, що дотримується і відстоює позиції католицизму сприяли закріпленню християнських цінностей у міжнародних документах, що стосуються забезпечення прав особи та захисту її гідності.

Література:

1. Добрянський С. До характеристики філософських засад прав людини // Вісник львівського університету_cерія юридична – ред. А.М. Габрук . – 2007. – Випуск 44. – 354 с.

2. Катехизм Католицької Церкви. – Синод УГКЦ, 2002. – 772 с.

3. Мережко О. Внесок Івана Павла II в розвиток католицької концепції міжнародного права [Електронний ресурс] // юридичний журнал ЮСТИНІАН – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3362

4. Остащук І. Католицька антропологія: контекст третього тисячоліття // Вісник Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника. – 2008. – 11. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vpnu/filos_psihol/2008_11/19.pdf

5. Пасічний Р. Християнська демократія в Європі та Україні [Електронний ресурс] // Збірник наукових праць:Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку – 2009. - випуск 21. – С.151-155 – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/Unir/2009_21/31.pdf

6. Woods Th. How the Catholic Church built Western Civilization // Regnery Publishing, Washington. – 2005.

7. Енцикліка Івана Павла ІІ Спаситель світу: 4.03.1979 (Ioannes Paulus PP. II Redemptor hominis) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Ватикану – Режим доступу: http://www.vatican.va/holy_father/john_paul_ii/encyclicals/documents/hf_jp-ii_enc_04031979_redemptor-hominis_en.html

8. Енцикліка Івана Павла ІІ Багатий милосердям: 30.11. 1980 (Ioannes Paulus PP. II Dives in misericordia) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Ватикану - Режим доступу: http://www.vatican.va/holy_father/john_paul_ii/encyclicals/documents/hf_jp-ii_enc_30111980_dives-in-misericordia_en.html

9. Енцикліка Івана Павла ІІ Сотий рік: 01.05.1991 (Ioannes Paulus PP. II Centesimus Annus) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Ватикану – Режим доступу: http://www.vatican.va/holy_father/john_paul_ii/encyclicals/documents/hf_jp-ii_enc_01051991_centesimus-annus_en.html

10. Енцикліка Бенедикта XVI Милосердя в істині: 29.06.2009 (Benedict XVI Caritas in Veritate) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Ватикану – Режим доступу: http://www.vatican.va/holy_father/benedict_xvi/encyclicals/documents/hf_ben-xvi_enc_20090629_caritas-in-veritate_en.html

11. Енцикліка Бенедикта XVI Бог є любов : 25.12.2005 (Benedict XVI Deus Caritas Est) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Ватикану – Режим доступу: http://www.vatican.va/holy_father/benedict_xvi/encyclicals/documents/hf_ben-xvi_enc_20051225_deus-caritas-est_en.html

12. Енцикліка Бенедикта XVI Надією спасенні: 30.11.2007 (Benedict XVI Spe Salvi) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Ватикану – Режим доступу: http://www.vatican.va/holy_father/benedict_xvi/encyclicals/documents/hf_ben-xvi_enc_20051225_deus-caritas-est_en.html

13. ІІ Ватиканский Собор. Декларация о христианском воспитании [Електронний ресурс] // Библиотека Якова Кротова – режим доступу: http://krotov.info/acts/20/2vatican/dcmnt201.html#В

14. ІІ Ватиканский Собор. Декларация об апостольстве мирян [Електронний ресурс] // Библиотека Якова Кротова – Режим доступу: http://krotov.info/acts/20/2vatican/dcmnt253.html

15. ІІ Ватиканский Собор. Конституция о Церкви в современном мире (Lumen Gentium) [Електронний ресурс] // Библиотека Якова Кротова – Режим доступу: http://krotov.info/acts/20/2vatican/dcmnt063.html