УДК 159.922:316.64:165. 242.2

Дмитрієнко Ю.М., канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

ПРИНЦИПИ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ

За визначення принципів становлення української правової свідомості ми виходимо з наших акцентів про те, що це є принципи видової правової природи, перш за все, за перехідного правостановлення. Вони є більшою мірою лінійними та підкорені, як правило, одній її формальній (конституційній) спадкоємності. Отже, спробуємо визначити їх тезово [1-2]:

1. Принципи становлення української правової свідомості як й будь-якої іншої як типово національної, - це принципи лінійного нетрансгресивного формування форми, смислу та сенсу української правової свідомості, виходячи з її нормативно-регулятивної природи. Як правило, домінують лінійні принципи розвитку за більшості випадків вітчизняного розвитку української правової свідомості (нормативна зміна циклу соціальної активності української правової свідомості, зміна національно-ментальної щільності української правової ідіоми, зміна форми, змісту правової свідомості та ін.).

2. Принципи становлення української правової свідомості – це принципи формування найголовнішого структурного її елементу – норми правової свідомості, норми культури та норми статичного права з першоджерелами просторових форм (зв'язків) первинної регулятивної норми суспільних відносин як відношеннєвого зв’язку правової свідомості з правовою та неправовою дійсністю, маргінально-свідомої нормативно-регулятивної реакції на різке або будь-яке помітне порушення ментальних прав первинних суб’єктів правової свідомості та культури (фізичні особи) вторинними та владними вторинними суб’єктами правової свідомості (юридичні особи).

3. Принципи становлення української правової свідомості можуть бути тількі лінійними або випадково різнолінійними та нелінійними, тобто принципи нормативного позитивного упорядкування норм правової свідомості, культури та статичного права у певне їх ієрархічне упорядкування.

3. Серед принципів становлення української правової свідомості, як правило, домінують більшою мірою лінійні (початок певного хронологічного періоду розвитку правової свідомості), меншою мірою,– різнолінійні (середина певного хронологічного періоду розвитку правової свідомості), та випадковою мірою –нелінійні (закінчення певного хронологічного періоду розвитку правової свідомості).

4. Принципи становлення на початку певного хронологічного періоду розвитку правової свідомості презентують та характеризують структурно-кризовий правовий стан трансформацій норм правової свідомості, культури, права, суспільства та держави, їх функцій, властивостей та детермінант. За такої правової ситуації механізмом правового регулювання є сама правова свідомість (норми правової культури, права відсутні або дизфункціональні), коли її норми (норми правової свідомості) є, як й норми Конституції, нормами правової дії (це так звані «закони військового, революційного часу», коли вироки здійснюють не судді, а здійснюють одноосібно, або колегіально (як правило, трійки, п’ятірки, але більш оприлюнено, неситуативно та, скоріш за все, законодавчо обрунтовано за вимогами оприлюднених вузькокорпоративної формами правової а державно-правової свідомості, але не конкретні владні персони, чиновники, а судові органи влади).

5. Принципи становлення української правової свідомості – це лінійні принципи рівномірного її формування, коли разом з прямим розвитковим збільшеннями циклів соціальної активності правової свідомості автентично збільшуються процеси її розвитку, а саме цикли соціальної активності законодавчої свідомості та культури теж збільшуються (середина певного хронологічного періоду розвитку правової свідомості), що може бути тільки, щонайбільш, за рівномірного паралельного, або, щонайменш, перманентного паралельного розвитку правової свідомості, культури, законодавчої свідомості та культури та тільки за природних шляхів її розвитку.

6. Принципи становлення української правової свідомості - це більшою мірою лінійні, меншою мірою – різнолінійні та випадковою мірою - нелінійні принципи рівномірного її зворотного формування (або зворотного розвитку), коли разом з розвитковим збільшеннями циклів соціальної активності правової свідомості протилежно зменшуються процеси її становлення, а саме цикли соціальної активності законодавчої свідомості та культури теж зменшуються (середина певного хронологічного періоду розвитку правової свідомості), що може бути тільки, щонайбільш, за різконерівномірного паралельного, або, щонайменш, перманентного нерівномірного зменшення розвитку правової свідомості, культури, законодавчої свідомості та культури та тільки за неприродних шляхів її розвитку. Це можуть бути також неспрогнозовані та об’єктивно неконтрольовані ситуативні зміни векторів та практик, перш за все, зворотного розвитку за новими првовими знаннями, вміннями, навичками та звичками правової свідомості та культури, як не є істинними або не відповідають природним шляхам становлення правової свідомості.

7. Типовим принципом становлення української правової свідомості та культури є принцип формування пріоритету ідеологічних і політичних прав вторинних суб’єктів правової свідомості (вони ж, первинні суб’єкти законодавчої свідомості та культури) над ментальними правами первинних суб’єктів правової свідомості (вони ж вторинні суб’єкти законодавчої свідомості та культури) або принцип формування асиметрії або тотожності законодавчої свідомості та правової свідомості за природних шляхів трансформації української правової свідомості, та принцип формування тотальної асиметрії ідеологічних і політичних прав вторинних суб’єктів правової свідомості над ментальними правами первинних суб’єктів правової свідомості за неприродних шляхів трансформації української правової свідомості.

8. Принципом становлення української правової свідомості є принцип вільного нормативно-регулятивного збільшення національно-ментальної щільності до 100 % та більше україноцентричної складової пропорції української правової ідіоми-норми права-правової свідомості-культури та поступове контрольоване засобами правової науки, законодавчої техніки та технології зменшення нормативної щільності інших складових пропорцій та їх регулятивну асиміляцію в україноцентричній пропорції за природних шляхів трансформації української правової свідомості.

9. Принципом становлення української правової свідомості є принцип, як правило, але не обов’язково конфліктного, не контрольованого засобами правової науки, законодавчої техніки та технології збільшення кількості складових пропорцій формули української правової ідіоми та поступового розвитку інших складових до пропорцій формули української правової ідіоми за неприродних шляхів трансформації української правової свідомості з метою створення конкурентного середовища майбутньої їх опозиції за майбутнього зворотного її розвитку за сприятливих (негативно-ментальних) обставин.

10. Нелінійним принципом становлення як випадковим або штучно створеним як неприродним є принцип корпоративного, локального та неконтрольованого вироблення ідейно-світоглядної та нормативно-регулятивної правової матерії принципового і непринципового формування структурно-системних елементів, компонентів і складових частин правової свідомості (правової психології та ідеології, з домінантою останньої) за неприродних шляхів її трансформації.

11. Лінійним принципом становлення української правової свідомості та культури є принцип колегіального, суспільно репрезентативного та законодавчо-технічного і технологічного вироблення ідейно-світоглядної та нормативно-регулятивної правової матерії принципового формування структурно-системних елементів, компонентів і складових частин правової свідомості (правової психології та ідеології за рівно змістовною їх домінантою) за природних шляхів її трансформації.

12. Принцип узгодженої, технічно врегульованої та неконфліктної нормативно-регулятивної асиміляції укрїноцетричною складовою пропорцією неукраїноцентричних складових пропорцій української правової ідіоми за природного розвитку.

13. Принцип структурно неузгодженої, технічно неврегульованої та конфліктної асиміляції укрїноцетричною складовою пропорцією неукраїноцентричних складових пропорцій української правової ідіоми за неприродного розвитку.

14. Принцип домінанти лінійних форм спадкоємності в українській правовій свідомості (з випадковою можливістю повторного неконтрольованого повернення, перш за все, до тих чи інших колишніх формальних спадкоємностей, можлива їх випадкова нормативно-правова реанімація, випадкове повернення тих чи інших колишніх форм домінанти державно-правової свідомості та культури, колишньої правової традиції, ідіоми та ідеї доти, доки суспільно не виробиться адекватна модель формування природної структурної спадкоємності правової свідомості за неприродних шляхів трансформації української правової свідомості.

15. Принцип домінанти нелінійних форм спадкоємності в українській правовій свідомості (з частковою можливістю повторного неконтрольованого повернення, перш за все, до тих чи інших істотно розвинених колишніх формальних спадкоємностей, частково неможлива їх нормативно-правова реанімація, частково можливе повернення тих чи інших колишніх форм домінанти державно-правової свідомості та культури, колишньої правової традиції, ідіоми та ідеї за природних шляхів трансформації української правової свідомості.

16. Принцип паралельного, одномірного становлення соціальної активності правової свідомості, законодавчої свідомості та правової культури і законодавчої культури, коли цикли їх функціонування або співпадають, або цикли соціальної активності законодавчої свідомості «на подих» (Ж.Дерріда) формуються раніше циклів соціальної активності правової свідомості та культури за природних шляхів трансформації правової свідомості.

17. Принцип непаралельного, різномірного становлення соціальної активності правової свідомості, законодавчої свідомості та правової культури і законодавчої культури, коли цикли їх функціонування не співпадають, а навпаки, цикли соціальної активності правової свідомості набагато більше, «ніж на подих» збільшуються, а цикли соціальної активності правової свідомості неадекватно зменшуються або вона відсутня у зв’язку з кризовим становленням статичної правової системи за неприродного розвитку правової свідомості.

18 Принцип становлення української правової свідомості - це принцип збільшення самостійності законодавчої свідомості від кризового та низького до абсолютного (паралельного збільшення циклу соціальної активності правової свідомості), коли правова свідомість (разом з законодавчою свідомістю) стає повним механізмом правового регулювання будь-яких суспільних відносин (закони нереволюційного, невійськового часу) з найголовнішим функціональним домінантним структурним елементом - нормою правової свідомості (початок періоду становлення правової свідомості) – нормою правової культури (приблизно з середини періоду становлення правової свідомості), - норми статичного права (приблизно з середини - останньої чверті періоду становлення правової свідомості). найголовніший структурний елемент співпадає водночас з законодавчим найголовнішим (за найголовнішим структурним елементом майбутньої нової або сучасної Конституції України – її ті норми, що презентують її ідейно-світоглядну суть), що має форму правової (водночас законодавчої) практики, яка на початку періоду становлення правосвідомості виконує нормативно-регулятивні функції, котрі поступово еволюціонують у норми різногалузевого писаного статичного права з поступовою трансформацією законодавчої свідомості як якісної частини правової свідомості та у єдиному повному механізмі регулювання суспільних відносин за посткризового правостановлення (за нереволюційних, невійськових, непосттоталітарних зокрема, часів) – за природної трансформації правової свідомості.

19. Принцип становлення української правової свідомості - це принцип збільшення самостійності правової свідомості від відносної до абсолютної (але паралельного збільшення циклу соціальної активності законодавчої свідомості), коли правова свідомість (що конкурує з природним збільшенням циклу соціальної активності законодавчої свідомості) стає неповним, але конкурентним механізмом правового регулювання кризових суспільних відносин (закони нереволюційного, невійськового часу, але здійснюються маргінально та неповно) з найголовнішим функціональним структурним елементом – нормою правової свідомості, культури та права правовою ідеєю (вони водночас співпадають з законодавчою структурною ідеєю, що є найголовнішим структурним елементом – нормативно-правовою ідеєю майбутньої нової Конституції країни), що має форму законодавчої (але не правової) практики, яка на початку періоду становлення правосвідомості виконує нормативно-регулятивні функції, а найголовніший системний елемент – ідейно-світоглядні функції, котрі природним чином конфліктно не еволюціонують у норми різногалузевого писаного статичного права з поступовою трансформацією законодавчої свідомості як єдиного неповного механізму регулювання суспільних відносин за некризового правостановлення (за нереволюційних, невійськових, непосттоталітарних зокрема, часів) у основу або стержневий елемент нового, більш повного механізму правового регулювання за некризового правостановлення з моменту з’явлення нової Конституції Країни, а таке становлення відбувається досить структурно кризово, з частою підміною найголовнішого структурного елементу – норми правосвідомості (початок періоду становлення), норми правової культури (середина періоду становлення), різногалузеві норми статичного позитивного права (з середини періоду становлення правової свідомості) – найчастіше, нормами ідеологічної та політичної свідомості, що призводить до численного дроблення зазначеного періоду становлення української правової свідомості, перманентної зміни на період становлення, знову на період розвитку та таке інше, з можливістю переутворитися остаточно, решта-врешт, у модель типового маргінально-правового та неправового становлення законодавчої свідомості, за правового видимого як типово маргінально-законодавчого її руху - за типово неприродної трансформації правової свідомості.

20. Принципом становлення української правової свідомості є також принцип лінійного формування функціонального ядра законодавчої свідомості (законодавча свідомість зменшує цикл соціальної активності з найвищого до низького та кризового, але самостійність збільшує), та правосвідомості (при чому правосвідомість збільшує цикл соціальної активності, але самостійність зменшує), куди входять правова свідомість, самосвідомість, самоправосвідомість, правова та законодавча культура їх істотними матеріальними, процесуальними та духовними артефактами та архетипами, як той нормативно-правовой компендіум, де формується нова структурна база виникнення нового конкретно-історичного Основого закону – Нової Конституції країни, соціальним субстратом котрої є нетрадиційне суспільство – за природного розвитку української правової свідомості.

21. Принципом становлення української правової свідомості є також принцип нелінійного формування функціонального ядра правової свідомості (правова свідомість підвищує цикл соціальної активності з кризового до найвищого, але самостійність зменшує), та законосвідомості водночас (а законосвідомість зменшує цикл та функціональну самостійність) , куди входять правова свідомість, самосвідомість, самоправосвідомість, правова та законодавча культура їх істотними матеріальними, процесуальними та духовними артефактами та архетипами, як той ідейно-світоглядний компендіум, де формується, можливо повторно, зайво нова ідейна, системна база виникнення нового конкретно-історичного Основого закону за умов вкрай потрібної нової структурної бази Нової Конституції країни, соціальним субстратом котрої є нетрадиційне суспільство – за неприродного розвитку української правової свідомості.

22. Принцип природного формування формальної, ідеологічно, політично та у інший спосіб структурованої спадкоємності правової свідомості, культури та принцип формування формальної спадкоємності правової свідомості та культури – це принцип становлення ядра української правової свідомості за природних шляхів її трансформації.

23. Принцип неприродного формування неформальної, ментально структурованої спадкоємності правової свідомості та культури та принцип формування неприродної неформальної спадкоємності правової свідомості та культури – це принцип становлення ядра української правової свідомості за неприродних шляхів її трансформації.

24. Принципи становлення правової свідомості можуть бути або керованими, або некерованими.

25. Керованими принципами становлення української правової свідомості та культури вважаємо такі принципи їх становлення, котрі формуються сучасною світовою, національною та регіональною правовою наукою на засадах загальнодемократичних міжнародно-правових законодавчих цінностей, положень, вимог і потреб, коли ці цінності, положення, вимоги та потреби вітчизняною владною та законотворчою українською національною елітою не тільки сприймаються як такі на рівні правового знання про них та на рівні їх цитування, а коли ці законодавчі знання втілюються у тіло чинного українського права дієво у вигляді істотних правових реформ та ці реформи відкрито обговорюються міжнародною, національною та регіональною спільнотою з метою їх можливої кореляції та внесення поправок, та вони змінюють кризовий розвиток сучасної девіантної української законодавчої свідомості, права та дійсності цивілізаційним чином. При цьому формується злагода у суспільстві, права первинних і вторинних суб’єктів не порушуються, збільшується народжуваність, заробітна платня, пенсії, збільшується рівень життя у плані матеріальної, духовної та інтелектуальної забезпеченості всіх суб’єктів української правової свідомості та українського права засобами чинного українського та світового законодавчого поля.

26. Некерованими принципами становлення української правової свідомості та культури вважаємо такі принципи їх законодавчого становлення або некерованого зворотного розвитку, котрі формуються не сучасною світовою, національною та регіональною правовою наукою на не на засадах загальнодемократичних міжнародно-правових законодавчих цінностей, положень, вимог і потреб, а, як правило, або одноосібно (монарх), або колегіально (владна та правова еліта), але без врахування світових правових цінностей, національних вимог і потреб. Світові законодавчі цінності, положення, вимоги та потреби, норми міжнародного права вітчизняною владною та правовою українською національною елітою тільки сприймаються як такі на рівні правового знання про них та на рівні їх голослівного цитування, ці законодавчі знання не втілюються у тіло чинного українського закону дієво через проведення істотних законодавчих реформ та ці реформи відкрито не обговорюються міжнародною, національною та регіональною спільнотою з метою їх можливої кореляції та внесення поправок, та вони не змінюють кризовий розвиток сучасної девіантної української законодавчої свідомості, права та дійсності цивілізаційним чином.

Cписок використаних джерел:

1. Дмитрієнко Ю. М. Норми правової свідомості-культури-права: історико-правовий стан становлення та розвитку в методологічно-правовій співвіднесеності та перспективі / Ю. М. Дмитрієнко // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 77–82 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10djmctp.pdf

2. Дмитрієнко Ю. М. Норми правової культури як якісної частини механізму правового регулювання / Ю. М. Дмитрієнко, І. В. Дмитрієнко // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 83–91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ FP/2010-3/10djmmpr.pdf