Право/2.Административное и финансовое право

Глинянська О.В.

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Деякі зміни повноважень податкових органів у зв’язку з прийняттям Податкового Кодексу

Деякі норми Податкового кодексу невиправдано розширюють можливості фіскальних органів і грубо порушують права платників податків і громадян країни.

Одіозною нормою є можливість арешту майна без рішення суду, а це - пряме посилення адміністративного тиску на суб'єктів господарювання. Згідно зі ст..94 Податкового кодексу, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: а) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; в) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; г) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; д) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; е) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; є)платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Звертаємо увагу, що до майна, яке підлягає арешту відноситься не тільки нерухомість, а й товари, навіть, якщо вони знаходяться у виробництві. Треба виключити те, що є оперативним майном підприємства для того, щоб податкова через цей механізм - арешту без рішення суду - не могла розорити підприємство.

Заслуговує на увагу і норма, згідно з якою рішення про проведення документальної виїзної позапланової перевірки приймає орган податкової служби за своїм розсудом. Кодексом дозволяється проведення позачергової документально позапланової перевірки податкових органів, зокрема, у разі, якщо платник податків не надав у встановлений термін податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подача передбачена законом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податку.

Документальна випроба перевіряє своєчасність, достовірність і повноту нарахування та сплати усіх передбачених кодексом податків та зборів. Також ця процедура перевіряє дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Окрім цього, за цією нормою Податкова зможе перевіряти дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У свою чергу, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби, проте проводиться за наявності обставин, які визначає документ.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платник

Фактичні перевірки дозволяють перевіряти не тільки документи, але й інші предмети. Власне кажучи, всі інші юридичні факти це питання оперативно-розшукової діяльності. А Податкова має займатися документами. Тому, необхідно внести відповідні зміні, які стосуються саме предмету перевірки.

Отже, з прийняттям Податкового Кодексу повноваження працівників органів державної податкової служби невиправдано розширені і посягають на повноваження інших органів державної влади. Тож, аби уникнути протиріч необхідно внести зміни до Податкового Кодексу України.