ПРИНЦИП ОБМЕЖЕННЯ СФЕРИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИНАМИ НАЙМАНОЇ ПРАЦІ: ПРОБЛЕМИ ЗАКРІПЛЕННЯ СФЕРИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ НОВОГО ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Лавріненко О. В., кандидат юридичних наук, доцент, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка

Принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці: проблеми закріплення сфери реалізації норм нового Трудового кодексу України

У сучасних умовах соціалізації права [1-3] спостерігається наростаюча тенденція диверсифікації (розширення меж, змісту) предмета галузі трудового права [4], що є цілком природним явищем у контексті сучасної трансформації як національної правової системи [3, с. 174-259; 5-6], так і масштабних світових глобалізаційних процесів. Означена тенденція безпосередньо «торкається» системи принципів трудового права й насамперед – галузевого принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці [7-10; 11, с. 18-63], а тому не могла залишитися осторонь під час розробки проекту нового Трудового кодексу України (далі – ТКУ). Так, у ст. 2 «Відносини, що регулюються Трудовим кодексом України» розробниками ТКУ здійснена спроба закріпити сферу дії (предмет правового регулювання) норм цього Кодексу, зрештою, і самої галузі трудового права.[1]

Віддаючи належне докладеним зусиллям розробників ТКУ, наразі слід звернути увагу на наявну очевидну структурно-логічну й термінологічну суперечливість перелічених у ст. 2 ТКУ різновидів суспільних відносин, що мають регулюватися новим кодексом. Узагалі важко погодитися з тим, що термінізація тих чи інших видів (груп) суспільних відносин у Основному Законі трудового права – трудовому кодексі може здійснюватися шляхом вказівки, наприклад, на «відносини щодо… умов праці» і водночас «відносини щодо… забезпечення договірного регулювання умов праці», або застосування таких доволі близьких за суттю, практично ідентичних за своїм змістом формулювань, як-от «вирішення трудових спорів» та «розв’язання індивідуальних і колективних трудових спорів» чи, скажімо, зазначення при цьому на те, що даний акт «регулює відносини щодо… інших питань, визначених цим Кодексом». Такий підхід значно ускладнить правозастосовну діяльність та потенційно, на наше переконання, призведе до зниження рівня правових гарантій найманого працівника, можливості «маніпулювати» нормами ТКУ на користь більш «сильнішої» сторони трудових відносин – роботодавця. Усе це є категоричне неприйнятними явищами й майбутній ТКУ має попереджати, а не спонукати в означений вище спосіб виникнення таких негативних явищ на практиці.

Не є вдалим, з огляду на змістовну «розмитість» і концептуальну хибність, і використання розробниками проекту в ст. 2 ТКУ вказівки на те, що «цей Кодекс регулює відносини щодо: реалізації права на працю…». Законотворці наразі формально керувалися приписами ст. 43 Конституції України, де проголошено, що «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується», а на державу покладено обов’язок «створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю…». Утім, як на нас, то проголошене в Конституції України та ст. 2 чинного КЗпП України (від 10.12.1971) право на працю в сучасних умовах, у силу передусім наявних у країні масштабів і структури безробіття, доволі високого рівня бідності населення, неналежного стану захисту соціально-економічних прав людини, у тому числі й у сфері найманої праці, уже тривалий період належним чином не гарантується державою й, крім того, таке право за своєю природою не «стикується» із багатьма засадами ринкової економіки, що нині розбудовується в Україні. Надто зауважимо, право особи на працю, у силу розмаїття видів трудової діяльності людини, може бути реалізоване в найрізноманітніших формах і сферах, як-от: трудова діяльність самозайнятих осіб, проходження «напівмілітаризованої» служби в системі органів внутрішніх справ України, військової служби в Збройних Силах, шляхом виконання роботи за цивільно-правовими договорами про працю (договір підряду, перевезення, авторський договір, договір доручення тощо), зрештою, і заняття підприємницькою діяльністю можна кваліфікувати як форму (сферу) реалізації особою конституційного права на працю. Якщо слідувати логіці підходу розробників ТКУ (ст. 2), то виходить, що, окрім відносин з «…працевлаштування; умов праці; організації та управління працею; професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації; забезпечення договірного регулювання умов праці; відповідальності роботодавців і працівників; вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів; нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства; інших питань, визначених цим» цей Кодекс регулює ще й таку окрему групу суспільних відносин, як відносини «щодо реалізації права на працю»?!. Але очевидним є те, що всі попередньо перелічені суспільні відносини так чи інше органічно пов’язані, позаяк передують, супроводжують і (або) витікають, і тому по суті поглинаються змістом такого загального поняття, як «відносини щодо реалізації права на працю». Тому є підстави вважати запропонований розробниками ТКУ підхід тавтологічним.

Література

1. Лавріненко О.В. Соціалізація права як парадигма сучасного процесу галузевої структуризації / О.В. Лавріненко // Становление современной науки ’2006: мат-лы I Межд. науч.-практ. конф., (г. Днепропетровск, 16-30 октября 2006 г.). – Днепропетровск: Наука и образование, 2006. – Т. 10. – С. 33-35.

2. Лавріненко О.В. Соціалізація права як вирішальний чинник розвитку правової системи України / О.В. Лавріненко, В.С. Ярчук // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки: мат-ли Міжн. наук.-практ. конф., (м. Донецьк, 27 жовтня 2006 р.). – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. – Ч. 1. – С. 170-171.

3. Лавріненко О.В. Актуальні питання теорії трудового права в контексті сучасного розвитку правової системи України: монографія / О.В. Лавріненко. – Донецьк: Вебер, 2007. – С. 84-173.

4. Лавріненко О.В. Сучасна тенденція розширення сфери дії норм трудового права як детермінанта трансформації сфери дії й механізму реалізації галузевого принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці / О.В. Лавріненко // Aktualne problemy nowoczesnych nauk – 2010: mat-ly VI Мiedzynarod. nauk.-prakt. konf., (Przemysl, 07-15 czerwca 2010 r.). – Przemysl: Nauka і studia, 2010. – Vol. 19. – S. 34-38.

5. Лавріненко О.В. Прояв синергетичної парадигми в розвитку сучасного трудового права України: філософсько-правовий та теоретико-правовий аналіз / О.В. Лавріненко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Спецвипуск №3. – Ч. II. Ідея права та держава. – С. 66-82.

6. Лавріненко О.В. Еволюція змісту й структури системи трудового права України (філософсько-правові аспекти) / О.В. Лавріненко // Право і безпека. – 2007. – №2. – Т. 6. – С. 130-137.

7. Лавріненко О.В. Механізм реалізації галузевого трудо-правового принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці: сучасний стан, проблеми, шляхи вдосконалення / О.В. Лавріненко // Наукові дослідження – теорія та експеримент 2010: мат-ли YI Міжн. наук.-практ. конф., (м. Полтава, 17-19 травня 2010 р.). – Полтава: ІнтерГрафіка, 2010. – Т. 3. – С. 81-82.

8. Лавріненко О.В. Трудо-правовий галузевий принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці: проблемні питання доктринальної характеристики й нормативного закріплення сфери його реалізації / О.В. Лавріненко // Найновите постижения на европейската наука – 2010: мат-ли за VI Межд. науч. практ. конф., (София, 17-25 юни 2010 г.). – София: Бял ГРАД-БГ, 2010. – Т. 12. – С. 86-88.

9. Лавріненко О.В. Галузеві принципи обмеження сфери правового регулювання та визнання незаконними умов договорів про працю: проблеми кодифікації [Електронний ресурс] / О.В. Лавріненко // Форум права. – 2010. – №3. – С. 252-263. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2010-3/10lovppk.pdf

10.Лавріненко О.В. Трудові відносини працівників ОВС як сфера реалізації галузевого принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці: термінологічний та онтологічний аспекти / О.В. Лавріненко // Nauka i inowacja – 2010: mat-ly VI Мiedzynarod. nauk.-prakt. konf., (Przemysl, 07-15 pazdziernika 2010 r.). – Przemysl: Nauka і studia, 2010. – Vol. 5. – S. 37-41.

11.Лавриненко О.В. Проблемы и особенности реализации принципов и норм трудового права в законодательстве о службе в органах внутренних дел Украины: монография / О.В. Лавриненко. – Донецк: Ноулидж – Донецкий юридический институт ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2010. – 474 с.

[1] У цій статті йдеться про те, що «цей Кодекс регулює відносини щодо: реалізації права на працю; працевлаштування; умов праці; організації та управління працею; професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації; забезпечення договірного регулювання умов праці; відповідальності роботодавців і працівників; вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів; нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства; інших питань, визначених цим Кодексом».