Харченко С.А., асистент кафедри правознавства Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ ТРУДОВИХ КОНФЛІКТІВ: ОГПЯД ПРОБЛЕМИ

Наукова література на сьогодні висвітлює діаметрально-протилежні точки зору щодо співвідношення трудового конфлікту та трудового спору. Так Закон України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" [1] містить одночасно два різні терміни. Вважаємо, що зазначеній термінологічній невизначеності настав час покласти край, що можна зробити лише здійснивши аналіз основних точок зору з даного приводу і визначення тих передумов і мотивів, на яких вони будуються.

Детальний розгляд позицій вчених стосовно суті та основних ознак трудового конфлікту і трудового спору дозволяють з достатньою обґрунтованістю розвести ці явища і визначити їх поняття. Відмітимо, що конфлікти, які виникають у процері взаємодії, спілкування індивідів між собою, існують у всіх сферах соціального життя. Тому, щоб зрозуміти природу юридичних конфліктів, їх причини, сутність та пошук шляхів їх попередження і конструктивного вирішення, необхідно розглянути питання про сутність соціального конфлікту в цілому.

Під час розгляду конфлікту як об'єктивного явища ми виходимо з того, що одним з фундаментальних законів філософської науки є закон єдності та боротьби протилежностей. Згідно з цим законом, складові частини будь-чого знаходяться в постійній взаємодії між собою. Така взаємодія передбачає як постійну єдність, так і постійну боротьбу (чи конфлікт), що й забезпечує послідовність розвитку матерії та суспільства [2, с. 19], тобто конфлікт взагалі та соціальний конфлікт зокрема є формою взаємодії його сторін (суб'єктів). Прикладом такої взаємодії можна вважати й трудові спори.

Юридичні конфлікти розглядалися лише окремими галузями права (трудовим, кримінальним, адміністративним), були пов'язані з предметом їх вивчення і не узагальнювалися як такі [3, с. 10]. Безліч соціальних конфліктів відбувається в сфері правових відносин, породжується функціонуванням різноманітних юридичних засобів. Це дало підстави для виділення окремого розділу конфліктології – юридичної конфліктології, яка вивчає конфліктні проблеми з позиції права. Предметом її дослідження є причини, форми й динаміка конфліктів, у яких беруть участь носії суб'єктивних прав та обов'язків – фізичні та юридичні особи, а також розроблення правових методів регулювання конфліктів. Особливість юридичного конфлікту полягає в тому, що він пов'язаний з реалізацією або порушенням тих чи інших норм права, а, відповідно, й з припиненням, зміною, чи виникненням правових відносин між різними суб'єктами. Відтак, конфлікти, що виникають у процесі взаємодії, спілкування індивідів між собою, існують у всіх сферах соціального життя. Вони мають місце і в юридичній практиці.

Юридичний конфлікт є вищою, найбільш цивілізованою формою соціального конфлікту. Він протікає в рамках певної процедури; його логічною основою є досить жорстка аргументація; вирішення юридичного конфлікту, як правило, формалізоване та санкціоноване волею держави. Юридичні рамки і наслідки міждержавних конфліктів визначаються нормами і принципами міжнародного права. Юридичний конфлікт – це такий різновид соціального конфлікту, для якого завжди необхідні дві сторони, які, стикаючись, починають взаємодіяти. Юридична конфліктологія вивчає причини, форми, динаміку юридичних конфліктів, у яких беруть участь носіі правових відносин – юридичні особи і громадяни, а також розробляє правові методи регулювання конфліктів, включаючи судові процедури та інші засоби, передбачені правом.

Таким чином, соціальний конфлікт є суперечністю, що виявляється в зіткненні різних учасників суспільних відносин. Він завжди зумовлений протилежністю чи істотною різницею в їх інтересах, цілях, тенденціях розвитку. Соціальний конфлікт полягає та вирішується в конкретній соціальній ситуації у зв'язку з виникненням соціальної проблеми, що потребує вирішення. Він має цілком визначені причини своїх соціальних носіїв, володіє певними функціями, тривалістю та рівнем гостроти. Звідси, до сутнісних властивостей конфлікту слід віднести: наявність суперечностей між інтересами, цінностями, цілями, мотивами, ролями суб'єктів протиборство суб'єктів конфлікту; негативні протидії, емоції та почуття стосовно один одного. Як наслідок, юридичний конфлікт – це суперечність як між суб'єктами права з приводу застосування, порушення чи тлумачення норм права, так і суперечність між самими правовими нормами й нормативними актами. Учасниками юридичного конфлікту є фізичні або юридичні особи, тому суб'єкти конфлікту можуть стати суб'єктами правовідносин. Суб'єкт конфлікту згодом цілком може стати учасником адміністративного, цивільного чи кримінального процесу як позивач, відповідач, потерпілий, обвинувачуваний або свідок. Об'єкт і предмет юридичного конфлікту часто буває пов'язаний з правовими, категоріями. Особливу групу складають трудові конфлікти [3, с.8]. Трудовий конфлікт – це суперечність, що виявляється в зіткненні різних інтересів учасників трудових правовідносин. „Стосовно трудових відносин, конфлікт виявляється в різних поглядах роботодавця і працівника щодо встановлення та застосування умов праці" [2, с. 49]. Причинами виникнення конфліктів у сфері трудових відносин можуть стати найрізноманітніші ситуації. Вони можуть виникнути в результаті неефективного менеджменту, можуть носити психологічний відтінок у відношеннях між працівниками і роботодавцем.

Список літератури

1.Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів»// Відомості Верховної Ради України. –1998. –№34. – С. 227.

2.Кузниченко О.В. Трудові конфлікти: шляхи їх вирішення // Право і безпека. – 2002. –№2. – С.80

3.Савицеина О. Норма права в системі чинників регулювання системних конфліктів// Право України. –2001. –№10. – С. 15.