11. Психофізіологія

К.б.н. Завадська Т.В., к.п.н. Панасенко Н.М.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка НАПН України, г. Київ, Україна

НЕЙРОДИНАМІЧНА ТА МОТИВАЦІЙНА СКЛАДОВІ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМКУ НАВЧАННЯ

В статті наведені результати дослідження властивостей нервової системи, темпера ментальних особливостей та мотиваційних компонентів особистості студентів-медичних психологів. Доведено вплив нейродинамічних та темпераментальних показників на формування професійної мотивації студентів у процесі навчання, як факторів професійного становлення особистості.

Ключові слова: властивості нервової системи, нейродинаміка, темпераментальні особливості, мотив, мотивація, мотиваційні компоненти, професійне становлення.

Професійне становлення особистості завжди буде актуальним питанням дослідників завдяки постійним змінам вимог сучасності до професійній освіти та кваліфікації спеціалістів у будь-якої галузі ринку праці. У віці 16-23 років більшість молоді отримує професійну освіту в учбових закладах або професійну підготовку на підприємствах, і молоді люди або зазнають розчарування в обраному професійному шляху, або в процесі професійного навчання набувають впевненості вдалого вибору. Саме у вищій школі закладаються основні індивідуальні якості фахівця, а подальша професійна діяльність обумовлює «шліфовку якостей особистості».

В процесі підготовки майбутніх спеціалістів формуються такі важливі якості, як професійна мотивація, професійна самосвідомість фахівця та, обов’язково, розвиток творчого потенціалу, що загалом створює особистісний стиль діяльності людини (О.Ф. Бондаренко, О.А Бодальов, В.О. Моляко, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.Т. Панок, Н.В. Чепелєва та ін.). З іншого боку, стиль діяльності людини пов'язаний з його нейродинамічними особливостями, які обумовлені проявами властивостей нервової системи (НС), визначають індивідуальність та характер людини через швидкість засвоєння професійних вмінь, навичок, способів праці. Формування індивідуальності людини проявляється через особливості діяльності та особливості темпераменту та характеру, а структура мотивів, сформована у процесі навчання, стає стержнем особистості майбутнього фахівця.

Рівень кваліфікації майбутнього фахівця обумовлений сформованістю мотиваційно-ціннісного компоненту в його професійному становленні або навчанні, в якому розрізняють три етапи [5]:

- I етап (I курс): характеризується високим рівнем показників професійних і учбових мотивів, але вони ідеалізуються, оскільки обумовлені розумінням їх суспільного сенсу, а не особистого.

- II етап (II, III курс): відрізняється загальним зниженням інтенсивності всіх мотиваційних компонентів. Пізнавальні і професійні мотиви перестають управляти учбовою діяльністю.

- III етап (IV-V курс): характеризується зростанням ступеня усвідомлення і інтеграції різних форм мотивів навчання.

Тому, на нашу думку, важливо акцентувати увагу саме на особливостях впливу нейродинамічних показників на мотиваційні компоненти на початкових етапах професійного становлення – в процесі навчання у вищому навчальному закладі (фаза адепта за Е.А. Клімовим), розвиток яких і сприятиме професійному становленню особистісно зрілого та продуктивного фахівця, що і послугувало метою даного дослідження. Наша увага спрямована на професійне навчання студентів професії типу «людина-людина», зокрема професії медичного психолога, яка вимагає як оволодіння професійними лікарськими знаннями, так і вміннями й навичками практичного психолога. Інтерес до такого виду професій обумовлений, перш за все, рівнем загальної культури суспільства, а по-друге бажанням людини пізнати себе та знайти своє місце у житті.

Особистісний і професійний розвиток у студентів взаємозумовлені. З одного боку, риси особистості (у нашому випадку - нейродинамічні та темпераментальні особливості та мотиваційні компоненти) суттєво впливають на вибір професії та подальше професійне становлення людини, з іншого, сама професія або професійна мотивація впливає на розвиток особистості. Професійна діяльність висуває певні вимоги до людини, а особливо це стосується професій типу «людина-людина», до якого й відноситься професія медичного психолога. Зокрема, до першої групи входять вимоги до пізнавальних процесів (сприйняття, пам’яті, мислення, уяви), емоційно-вольових процесів та психоемоційних компонентів (стриманість, стабільність, стійкість до стресів, самовладання, життєрадісність, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, активність та ін.). До другої групи належать психоаналітичні якості: самокритичність, адекватна самооцінка і рівень домагань, здатність до самоаналізу, саморегуляції, самоконтролю поведінки. До третьої групи входять комунікабельність, емпатія, візуальність (зовнішня привабливість) і красномовність, як здатність переконувати. Саме для того, щоб використати та посилити ці позитивні якості, ми вважаємо важливим (саме на етапі професійного становлення студентів-медичних психологів) впливати на: 1) розвиток професійної мотивації; 2) підсилення пізнавальної мотивації; 3) врахування особистісних нейродинамічних властивостей в навчальній діяльності через їх пізнання та усвідомлення.

Контингент обстежуваних становили студенти 1-го та 2-го курсів Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, що навчаються за спеціальністю «медична психологія».

Для здійснення завдань дослідження були обрані методики: анкета «Мотиви вибору» для вивчення мотивів професійної діяльності (а саме: мотивів власної праці, соціальної значущості праці, самоствердження в праці та професійній майстерності) [2]; методика Джона Холланда для оцінки професійного типу особистості (а саме: реалістичного, інтелектуального, соціального, конвенціонального, підприємницького та артистичного) [2]; методика «Вивчення мотивів навчальної діяльності студентів» (Реана - Якуніна) [8], яка визначає мотиви: комунікативні, уникнення, престижу, професійні, творчої самореалізації, учбово-пізнавальні, соціальні; опитувальник Русалова для виявлення структури темпераменту (а саме: предметної та соціальної ергічності, пластичності та соціальної пластичності, темпу та соціального темпу, емоційності та соціальної емоційності).

Відмічені нами якості майбутнього медичного психолога пов’язані, найбільш вірогідно, з нервовою системою високої чутливості, яка притаманна людям з ознаками слабкої нервової системи, екстравертованістю та високою рухливістю нервових процесів як характеристик темпераменту. Для перевірки цієї гіпотези було проведене визначення основних властивостей НС за допомогою опитувальника Я. Стреляу (опосередкована оцінка психологічних проявів властивостей сили НС за збудженням та гальмуванням, рухливості та врівноваженості нервових процесів [6,7]); темпераментальні особливості визначались за методикою «Дослідження психологічної структури темпераменту» Б.Н. Смірнова [1] (визначення полярних властивостей темпераменту в структурі особистості: екстраверсія - інтроверсія, емоційна збудливість – емоційна врівноваженість, темп реакції, активність).

Визначення проявів властивостей НС за опитувальником Я. Стреляу довело, що за показником сили за збудженням та сили за гальмуванням 80,0% досліджених студентів притаманна висока концентрація обох показників, і тільки 20,0% мали низьку концентрацію властивостей. Визначення показника рухливості нервових процесів показало, що більшості – 92,0% досліджуваних - притаманні високі значення показника; 8,0% студентів характеризувалися низькою концентрацією показника. За показником врівноваженості нервових процесів у 20,0% досліджених визначена неврівноваженість у бік збудження, у 42,0% - врівноваженість, а у 38,0% - неврівноваженість у бік гальмування. Тобто, більшість студентів даної вибірки характеризувалась ознаками сильної нервової системи, високою рухливістю. Така особливість, вірогідно, в процесі учбової діяльності є необхідною умовою, тому що пізнавально-навчальна діяльність вимагає від студентів певної витривалості, працездатності, швидкісних характеристик діяльності та інше.

Результати дослідження структури темпераменту (таблиця 1), основою якого є властивості НС, показали, що за значеннями показника «екстраверсія – інтроверсія» для більшості студентів характерним є прояв екстравертованості, група з високим та дуже високим значенням показника склала 58,0%. Отриманий результат є підтвердженням висновку з літературних джерел [1] про те, що екстраверти більш схильні обирати професії, які пов’язані з соціальними контактами.

Таблиця 1

Відсотковий розподіл студентів за групами прояву властивостей темпераменту (опитувальник Б.Н. Смірнова)

Ступінь прояву властивості	інтроверсія	пластичність	емоційна стійкість	неквапливість	пасивність
дуже висока	12%	4%	14%	4%	26%
висока	6%	22%	6%	12%	26%
середня	24%	40%	18%	50%	34%
висока	36%	22%	40%	34%	8%
дуже висока	22%	12%	22%	-	6%
Ступінь прояву властивості	екстраверсія	ригідність	емоційна збудливість	швидка реакція	активність

Показник «пластичність-ригідність» характеризує швидкість пристосування людини до зміни ситуацій, при цьому пластичність передбачає легку здатність до змін те переключення уваги, а ригідність вказує на інертність особистості. За результатами студенти розподілились по групах за значеннями показника з високою пластичністю та високою ригідністю практично однаково - по 22,0%, а більшість (40,0%) мають ознаки середнього прояву цієї властивості темпераменту (таб.1).

У більшості студентів визначена емоційна збудливість, що, можливо, буде сприяти розвитку у майбутніх фахівців співчуття, сприйняття почуттів іншої людини, а можливо іноді, навпаки, може заважати чіткому та тверезому оцінюванню ситуації. Але на етапі підготовки до професії, на нашу думку, це є позитивним компонентом оволодіння професійними навичками, який спрямовує студентів у бік цікавого в професії.

За темпом реакції більшість (52,0%) обстежених студентів показали середні бали, коли швидкість реакції врівноважується неквапливістю; 34,0% характеризуються високою швидкістю реакції. За показниками «активність-пасивність» дуже висока та висока пасивність спостерігалась у 52,0% досліджених. Висока активність притаманна лише 14,0% студентів. Тобто, переважна більшість студентів початкових курсів характеризуються вираженою пасивністю, що, можливо, пов’язано з фізіологічними особливостями даного віку. Варто зазначити, що 70,0% обстежених мали високу щирість результатів, що свідчить про надійність отриманих результатів.

Відомо, що людина знаходить способи досягти успіху, гнучко використовуючи внутрішні ресурси через процеси адаптації, компенсації та корекції індивідуального стилю [3]. Але в наведених процесах поряд з природними якостями велике значення мають і властивості людини, що склалися в процесі його життя: здібності, рівень бажань та самооцінка, мотиваційний та емоційний статус. Висока мотивація дозволяє компенсувати здібності, яких не вистачає, та доводити трудову діяльність до оптимального результату. Найбільш важливе – сполучення природних та особистісних факторів, саме такий вплив на діяльність, наприклад, тип НС та темперамент (тривожність, висока збудливість) в сполученні з емоціями, мотивами можуть суттєво вплинути на результат діяльності.

В.С. Мерлін [4], розглядаючи взаємозв’язок між мотивами та основними психологічними умовами, що регулюють діяльність (свідома ціль, емоційний стан та навички), підкреслював, що мотиви та темперамент визначають динамічні особливості психіки. Наприклад, прискорений темп праці характерний для людини сангвінічного темпераменту, але в той же час може залежить від підвищеного інтересу. А з іншого боку – і ступінь активності самого мотиву залежить від темпераменту.

Емоційний стан є джерелом енергії щодо мотиву. На практиці це означає, що люди зі слабкою та неврівноваженою НС в умовах, коли треба підвищити швидкість або продуктивність праці, потребують зовнішньої стимуляції їх мотивів (похвала, нагорода, звернення до совісті…) більше, ніж «сильні» та «врівноважені». Екстраверт безпосередньо відкликається на зовнішні стимули, і переважно вони, а не образи пам’яті та уявлення, визначають переживання та реакції людини, як це відбувається у інтровертів. За В.С. Мерліним екстраверсія пов’язана з силою та рухливістю нервових процесів, а інтроверсія – зі слабкістю та інертністю. Екстраверти характеризуються широкою товариськістю, інтроверти – вибірковою з вузьким колом добре знайомих людей. Такі розрізнення свідчать про те, що у екстравертів мотив спілкування більш активний, ніж у інтровертів. Залежність активності деяких мотивів від темпераменту свідчить лише про тенденції, які можна подолати під впливом інших більш значних умов або мотивів, що пов’язані з суспільним життям та вихованням. Таким чином, нейродинамічні показники є важливою основою для будь-якого виду діяльності, і завжди є цілі, мотиви, воля, які дають сильну енергію щодо оволодіння високим рівнем професійної майстерності.

У таблиці 2 наведені результати дослідження, проведеного за анкетою «Мотиви вибору». В таблиці є скорочення: МВП - мотиви власної праці, МСЗП – мотиви соціальної значущості праці, МСП – мотиви самоствердження в праці та МПМ - мотиви професійної майстерності.

Таблиця 2

Результати дослідження за анкетою «Мотиви вибору»

Назва мотивів	Рівні розвитку мотиву (%)
	низький	середній	високий
МВП	9,3	88,8	1,9
МСЗП	14,9	79,6	5,5
МСП	31,5	51,8	16,7
МПМ	7,4	24,1	1,9

З таблиці 2 слідує, що найнижчу сформованість у студентів нашої вибірки мають мотиви професійної майстерності (1,9%), інші мотиви мають здебільшого середній рівень розвитку на відміну від мотивів самоствердження в праці, які мають 16,7 % серед студентів нашої вибірки.

У таблиці 3 наведені результати, які отримані за методикою «Вивчення мотивів учбової діяльності студентів» (Реана-Якуніна у модифікації Н.Ц. Бадмаєвої).

Таблиця 3

Результати дослідження за методикою «Вивчення мотивів учбової діяльності студентів»

Мотиви	Рівні розвитку мотиву (%)
	низький	середній	високий
Професійні	0	18,5	81,5
Соціальні	33,3	27,8	38,9
Учбово-пізнавальні	7,4	42,6	50
Комунікативні	14,8	55,5	29,7
Престижу	9,2	50	40,7
Творчої самореалізації	1,9	22,2	75,9
Уникнення	27,8	53,7	18,5

Як видно, серед досліджуваних найнижчий рівень сформованості мають мотиви професійної майстерності – лише 1,9%; інші мотиви мають здебільшого середній рівень розвитку, на відміну від мотивів самоствердження в праці, які мають 16,7% серед студентів нашої вибірки. Високий рівень розвитку серед студентів нашої вибірки мають професійні мотиви, мотиви творчої самореалізації та учбово-пізнавальні мотиви. Також звертає на себе увагу те, що мотиви уникнення на високому рівні сформовані у 18,5 % студентів.

Результати обробки диференційно-діагностичного опитувальника Клімова показують, що 61,1 % досліджуваних характеризуються спрямованістю на працю в системі «людина-людина», тобто більшість студентів має можливість опанувати професію медичного психолога та стати висококваліфікованими фахівцями. В результаті оцінки професійного типу особистості (методика Дж. Холланда) з’ясовано, що серед студентів цієї вибірки соціальний тип мають 68,5 %, артистичний – 12,9%, інтелектуальний – 11,1%, підприємницький – 7,5 %.

В дослідженні проаналізовано зв’язки властивостей НС та темпераменту з результатами визначення мотиваційних показників студентів як факторів професійного становлення. Визначено, що з достовірністю p < 0,05 отримані кореляції між показником сили НС за збудженням та показниками соціальної ергічності, соціальної емоційності; показника рухливості нервових процесів та показника соціальної пластичності, показника і консерватизму та радикалізму; врівноваженість нервових процесів – з соціальною пластичністю та показником консерватизму та радикалізму; показник «екстраверсія-інтроверсія» - з показником мотивів соціальної значущості праці.

З достовірністю p < 0,01 отримані такі кореляційні пари: соціальна пластичність – сила НС за гальмуванням; соціальна ергічність – показник рухливості та врівноваженості нервових процесів, а також показник «екстраверсія-інтроверсія»; соціальна пластичність - показник «екстраверсія-інтроверсія».

Таким чином, за результатами нашого дослідження були отримані результати, які, на наш погляд, розкривають особливості нейродинамічних та темпераментальних показників, що мають безпосередній вплив на мотиваційні компоненти особистості студентів-медичних психологів.

Висновки

1. Більшість досліджуваних студентів характеризуються ознаками сильної нервової системи та високою рухливістю нервових процесів, що є позитивною ознакою саме в учбовій діяльності, а дослідження темпераментальних особливостей вказує на наявність у більшості студентів таких рис, як екстравертованість, висока емоційна збудливість, що є позитивними рисами в професіях типу «людина-людина».

2. У студентів досліджуваної групи виявлений достатньо високий рівень сформованості позитивної професійної мотивації, творчої самореалізації, учбово-пізнавальні мотиви; високий рівень сформованості мотивів соціальної значущості праці, більшість студентів має соціальний тип особистості, що свідчить про схильність працювати саме у системі професій типу «людина-людина», до якої і належить професія медичного психолога.

3. Формування позитивної мотивації учіння, активізація навчально-виховного процесу, надасть можливість вдосконалити знання і вміння, підвищити інтелектуальний рівень, що забезпечить міцність знань, які стануть основою формування ділових якостей майбутніх спеціалістів-медичних психологів.

4. Доведено вплив нейродинамічних та темпераментальних показників на формування професійної мотивації студентів у процесі навчання, як факторів професійного становлення особистості.

5. Система підготовки фахівців, майбутніх медичних психологів для забезпечення їх високого професійного рівня має враховувати особистісні нейродинамічні та темпераментальні властивості, а також розвиток мотиваційних компонентів.

Література

1. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004 – 701 с. (Серия «Мастера психологии») – С. 464-466.

2. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2008. – 512 с.

3. Левитов Н.Д. Психология труда.- М.: Учпедгиз РЧФСР, 1963. – 240 с.

4. Мерлин В.С. Лекции по психологии мотивов человека /Учебное пособие для спецкурса. – Пермь, 1971. – 120 с.

5. Нестерова Н. Б. Роль профессиональных и учебных ценностей в подготовке специалистов высшей квалификации. - Л., 1986. С. 77-84.

6. Семиченко В.А. Психология: Темперамент. – Киев-Полтава: „Формика”, 2001. – 168 с

7. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии – М.: Прогресс, 1982 -232 с.,

8. Якунин В.А. Психология учебной деятельности студента. - М., 1993.- 216 с.