Психологія и
соціологія/8. Педагогічна психологія
Денісов І.Г.
Мелітопольский
державний педагогічний університет
імені Богдана
Хмельницкого
Вплив родини на формування соціальних настанов дитини
Коли психологи звертаються до вивчення особистості, то,
мабуть, перше, з чим вони зіштовхуються, це різноманіття властивостей і їхніх
проявів у поведінці. Інтереси і мотиви, схильності і здібності, характер і
темперамент, ідеали, ціннісні орієнтації, вольові, емоційні й інтелектуальні
особливості, співвідношення свідомого і несвідомого (підсвідомого) і багато
чого іншого - от далеко неповний перелік характеристик, з якими доводиться мати
справу, якщо ми намагаємося намалювати психологічний портрет особистості.
Володіючи різноманіттям властивостей, особистість разом з
цим являє собою єдине ціле. Звідси випливають дві взаємозалежні задачі: по-перше,
зрозуміти всю безліч властивостей особистості як систему, виділивши в ній те,
що прийнято називати системоутворюючим фактором (або властивістю), і, по-друге,
розкрити об'єктивні підстави для формування цієї системи.
Вивчення проблеми соціалізації людини
неможливо без вивчення того оточення, з якого людина отримує позитивні і
негативні приклади. Що саме впливає на формування особистості і що виступає, як
найбільш привабливе для особистості, що і чому особистість може вважати
доцільним для себе.
Робота з дитячо-батьківськими відносинами -
один з найдавніших напрямків роботи в практичній психології. Як і в більшості
інших, в цій сфері робота психолога будується за наступною схемою: збір
інформації (діагностика) - аналіз інформації - робота з виділеними проблемами.
Існує велика
кількість методик, що дозволяють описати картину відносин, що склалися в
дитячо-батьківській диаді [3]. Цікаво, що протягом тривалого
часу для діагностики відношень переважно використовувалися методики, що були
орієнтовані на батьків, припускаючи, що саме батьки є об'єктивним джерелом
інформації про дитячо-батьківські відносини.
Прикладами
таких методик можуть бути “Опитувальник батьківського відношення” А.Я.Варги,
В.В.Століна, “Аналіз Сімейних Взаємостосунків” (АСВ), Є.Г. Ейдеміллера,
опитувальник “Вимірювання батьківських настанов і реакцій (PARY), П. Шефера.
Дійсно, ці методики дозволяють відповісти на питання про те, як описує
дитячо-батьківські відносини і свої виховні зусилля батьки, проте вони нічого
не говорять про спрямованість думок дитини.
Проте, за даними ряду дослідників, уявлення батьків і дітей достатньо часто
не співпадають, причому, з віком ця розбіжність стає все сильнішою. Крім того,
у разі
розбіжності уявлень батьків і
підлітків, підліток оцінює відносини більш строго. Наприклад, конфлікти і
розбіжності описуються ним як більш жорстокі і нерозв'язні, а загальна
задоволеність відносинами оцінюється як більш низька.
Проведення нашого дослідження передбачає
вивчення психологічних рис особистості підлітка, які вона формує під впливом
батьків.
На наш погляд, робити спілкування дітей
гуманнішим, вчити їх жити в мирі й злагоді з собою та іншими, формувати у них
інтерес і прагнення вивчати всі грані власної особистості треба не тільки
закликами до цього, але й засобами практичної психології. Безперечно, ця
проблема заслуговує на увагу.
Життя кожної людини
складається із повсякденних вчинків, що спрямовані на себе, на оточюючих людей,
на весь навколишній світ.
Важко досягти
результату, коли відсутня зацікавленність в самому процесі.
У таких
випадках, можна використовувати
сугестивний вплив, коли підліток не може сам створити для себе мотивацію
і виступає в ролі сугеренда. А в ролі людини, що спонукає до
діяльності (сугестора),
що приходить на допомогу підлітку, можуть виступати батьки, вихователі, вчителя.
Від значимого
дорослого залежить наскільки сильним і результативним для всього процесу
навчання і виховання буде мотив діяльності, якою б вона не була. І тут на
перший план виходить настанова на ті чи інші вчинки, форми поведінки, всю
діяльність вцілому. Настанова - готовність, схильність суб'єкта, що виникає в
передбаченні їм визначеного об'єкта і що забезпечує стійкий, цілеспрямований
характер протікання діяльності стосовно даного об'єкта [5].
Формування
батьківських настанов починається у віці немовля. Слід відзначити, що під
батьківськими настановами можна розуміти всі настанови, що приймає дитина від
членів родини, які причетні до її виховання (батьки, бабуся, дідусь, старші
брати та сестри). Ці настанови стають самими стійкими і, практично, не
піддаються руйнуванню. Їх можна тільки блокувати, або вони втрачають свого
значення тоді, коли дитина починає аналізувати та співвідносити промови дорослих
з їх реальною поведінкою. Батьківська настанова переходить на другий план у
дошкільному та молодшому шкільному віці, коли найважливіше місце у референтній
групі дитини починають займати вихователі та вчителі.
Найбільш впливовими
на особистість підлітка стають традиційні настанови, що передаються із
покоління у покоління і вживаються батьками скоріше традиційно ніж усвідомлено.
Часто повторювані, вони програмують підлітка на певні висновки відносно своєї
особистості, своїх здібностей, своєї поведінки.
Окремо треба
звернути увагу на той факт, що жодна настанова у нашій свідомості та
підсвідомості не зникає. Настанови можуть завмирати у разі зникнення потреби у
їх прояві, блокуватися домінантними на певний період настановами, придушуватися
зусиллям волі, але знов проявляються, коли в них виникає потреба, чи, коли
виникають умови для їх прояву (оточення, соціальні зміни, переоцінка
цінностей).
В основу нашого дослідження було покладено
методику “Усвідомлення підлітками власних соціальних настанов та джерел їх
походження”, апробацію якої ми провели в ході нашого дослідження.
Наше дослідження ми розділили на два етапи,
що проводилися послідовно з членами експериментальної групи.
На першому етапі нашого дослідження ми
провели опитування всіх досліджуваних з метою з’ясувати, які головні життєві
настанови впливають на їх поведінку, сприяють розвитку їх особистості,
забезпечують їм комфортне існування у суспільстві і підтримуються оточуючими.
Проаналізувавши відповіді ми склали перелік, що містить 10 головних життєвих
настанов для досліджуваної вибірки:
1. Треба поважати старших.
2. Треба гарно вчитися, щоб чогось добитися у житті.
3. Треба бути чесним по відношенню до інших.
4. Не всі потреби виправдані, тому не всі вони можуть
бути задоволені.
5. Всі конфлікти можна вирішити мирними засобами.
6. Алкогольні напої, цигарки та наркотичні речовини
наносять шкоди здоров'ю та особистості.
7. Треба проявляти піклування про молодших.
8. Треба гарно поводитися у суспільстві.
9. Батьки повинні піклуватися про своїх дітей, а діти про
батьків.
10. Деякі емоції треба стримувати як недоречні.
Слід зауважити, що деякі з цих настанов можуть бути більш
декларативними, але визначення цього факту не входить до задач нашого
дослідження. Наша ціль - виявити ті настанови, що запам’яталися підліткам.
Далі ми запропонували підліткам назвати людей, які
сприяли процесу усвідомлення певних настанов і зіграли визначну роль у їх
усвідомлювані. Цих людей ми поділили на три групи: перша - батьки, друга -
вчителі, третя - всі інші (бабуся, дідусь, брати, сестри, дорослі, що
спілкуються з підлітком, родичі, тренери, сусіди і ін.)
Аналіз
результатів проведеного дослідження свідчить, що більшість підлітків визнають
переважну роль батьків у формуванні соціальних настанов. 19 випробуваних повністю визнали вплив
батьків на формування означених настанов (58%). 6 випробуваних (20%) віддають
пріоритет у формуванні особистих настанов іншим людям із референтної групи. Це
вказує на достатньо високий вплив батьків на формування світогляду підлітків.
Окремо слід зауважити, що найменша кількість настанов, на думку підлітків
надходять від вчителів. Тільки два підлітка визнали
перевагу вчителів у формуванні настанов. Це, на наш погляд, пояснюється тією обставиною, що
більшість настанов формуються у ранньому дитинстві, коли авторитет вчителя ще
не набуває свого значення. Аналіз результатів проведеного дослідження дозволяє нам
зробити наступні висновки для нашої експериментальної групи.
Настанова відіграє важливу роль у житті людини. Вона
впливає на відношення особистості до навколишніх, впливає на самооцінку і на
поведінку особистості у суспільстві.
Настанова формується у дитинстві і зберігається у
свідомості людини на все життя. Більшість досліджуваних підлітків у якості
головних життєвих настанов визнають соціальні настанови (відношення до
оточуючого суспільства, до своєї особистості, тощо) і те, що головні життєві
настанови вони сприйняли під впливом своїх батьків. Подальші перспективи роботи можуть бути визначені розширенням
референтної групи підлітків, визначенням реального існування і усвідомлення
настанови, можливостями її виправлення та зміни. Результати нашого дослідження
будуть корисні в роботі вчителів, практичних психологів, соціальних педагогів і
батьків, що небайдужі до виховання своїх дітей.
1.
Абрамова И. Т.
Возрастная психология. – М.: Московский психолого–социальный
институт, 2000.
2.
Гуревич Т. Г. Индивидуально–психологические особенности
школьников. – К.: Знание, 1998.
3.
Немов Р. С. Психология. Т–2. – М.: Владос, 1999.
4.
Словарь
практического психолога сост. Головин С.Ю. – Минск, Москва изд. АСТ, 2001.
5.
Узнадзе
Д. Н. Экспериментальные основы психологии установки. В кн. Хрестоматия по
психологии, - М.: Просвещение, 1977, с. 229-236.