Психология и социология/8. Педагогическая психология

магістр психології, викладач кафедри практичної психології

аспірантка кафедри теоретичної і консультативної психології

Бердник Г.Б.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Інститут соціології, психології і управління

Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Україна

Визначення основних домінантів активності як опори професійної стійкості особистості

Професійну стійкість особистості можна розглядати як складне якість особистості, синтез окремих якостей та здібностей. Наскільки вона виражена - залежить від безлічі факторів. Професійну стійкість підтримують внутрішні (особистісні) ресурси і зовнішні (міжособистісна, соціальна підтримка).

Професійна стійкість - це динаміка стійких станів особистості як системи, при яких вона здатна з певною ймовірністю ідентифікувати і блокувати зовнішні і внутрішні негативні дії в процесі виконання професійних функцій.

Активність у поведінці та діяльності є одним з основних внутрішніх чинників, що визначають психологічну та професійну стійкість особистості.

Рис. 1 Основні домінанти активності особистості

Домінантами активності в аспекті професійної стійкості особистості можуть бути всі види активності: пізнавальна, діяльнісна, комунікативна. Кожна домінанта існує одночасно і як певна спрямованість свідомості. Більш звичним поняттям, що пояснює механізм тієї чи іншої спрямованості свідомості, є установка як готовність, схильність до певного відношенню, реагування, інтерпретації, поведінці, діяльності [1].

Рис. 2 Види спрямованості особистості

Характеристика основних видів спрямованості:

1) спрямованість на пізнання і самопізнання. Заглиблення у самопізнання, пізнання природи людини, саморозвиток. Воно проявляється в готовності підвищувати свою професійну компетентність, знаходити засоби для самовдосконалення, навчатися прийомам саморегуляції і т. п.

2) спрямованість безпосередньо на діяльність: трудову, громадську, спортивну. Досягнення в різноманітних видах діяльності - переконливе свідчення успішної самореалізації, вони підвищують самооцінку та самоповагу. Крім того, заглиблення у діяльність сприяє частим і тривалим станам натхнення, тобто робить це стан стійким. Стан натхнення виробляє саногенний вплив на багато сфер психіки.

3) інтеракційна спрямованість - це спрямованість на міжособистісну взаємодію або посилення соціальних зв'язків, соціального впливу.

Інтеракційна домінанта має два підвиди: просоціальна і асоціальна.

Просоціальна домінанта - це любов, альтруїзм, жертовність, служіння іншим людям. Цей варіант інтеракційної домінанти конструктивний для розвитку самої особистості і сприятливих міжособистісних відносин [2].

Асоціальна інтеракційна домінанта - це егоїзм, утриманство, маніпуляція іншою людиною або багатьма людьми, владарювання без відповідальності за долю інших і прагнення привести їх до блага. Цей варіант інтеракційної домінанти деструктивний для розвитку самої особистості та міжособистісних відносин, які у неї формуються з соціальним оточенням. Для першого підвиду характерне прийняття самостійної цінності міжособистісної взаємодії, пошук радості події, співпереживання, співтворчості поза зв'язку з величиною досягнутих результатів. Другий являє собою маніпулювання людьми, використання їх для доведення самому собі і оточуючим власної значущості. Для людини, яка обрала подібний спосіб підтримки власної стійкості, маніпулювання є самоцінним. На цьому шляху професійна стійкість може бути зруйнована неприборканої пристрастю до влади або багатства - переконливого доказу свого впливу. Така пристрасть може і не виникнути: маніпулятор задовольниться тим, що управляє деякими чи всього лише однією людиною. І цього може бути достатньо, щоб відволікти себе від непотрібного або тривожного діалогу з самим собою. Розглянуті види спрямованості (установки) розрізняються за ступенем відповідальності, яку особистість приймає на себе, - відповідальність за свої вчинки і своє життя в цілому, за свою долю, за власну індивідуальність, неповторність, унікальність. Приймати на себе відповідальність означає сприймати себе як активну, свідомо діючу силу свого власного життя, здатну приймати рішення і відповідати за їх наслідки. Відповідальність тісно пов'язана з внутрішньою незалежністю - слідування своїм переконанням і своїй ієрархії цінностей без нехтування думкою і переконаннями інших і без їх простого прийняття [4].

Розглянуті домінанти активності не є альтернативними, взаємовиключними. Це опори стійкості особистості, які цілком можуть поєднуватися один з одним. Найчастіше одна з них займає у свідомості центральне місце. Акцент на одній опорі може давати стійкість, але це недосконала стійкість: вона може бути міцною і тривалою, але може бути і загрожує можливістю виникнення особистісної дисгармонії. Три перелічені домінанти активності конструктивні як опори психологічної стійкості, оскільки підтримують готовність брати на себе відповідальність за власну активність. Неконструктивною слід визнати магічну спрямованість свідомості. Поєднання конструктивних видів спрямованості сприяє гармонізації особистості і тим самим зміцнює її стійкість.

Всі розглянуті вище опори психологічної стійкості - віра, спрямованість свідомості, три домінанти активності - перестають бути опорами, якщо акцент на одній з них стає надмірно сильним. Віра в себе стає самовпевненістю, відгороджує людину від інших і неминуче породжує внутрішньоособистісний конфлікт [3]. Якщо саморозвиток стає надцінністю, людина починає ігнорувати інші сторони самореалізації, забуває про те, що розвинені особисті якості повинні бути для чогось використані, повинні служити досягненню значущих цілей, продуктивної діяльності, приносити користь суспільству,яких-небудь групам або окремим людям. Захопленість діяльністю переростає в трудоголізм як варіант психологічної та професійної залежності - зайво сильної залежності від успіхів у діяльності, а то й просто від можливості займатись обраною діяльністю. Просоціальна, альтруїстична інтеракційна установка призводить до розчинення в іншій людині і втрати свого Я, маніпулятивна інтеракційна установка переходить в патологічний потяг до влади, викликає дисгармонію або безліч деструктивних змін в особистості. Перспективами подальших досліджень у даній області виступає емпіричне вивчення детермінант структури професійної усталеності майбутніх практичних психологів і розробка рекомендацій щодо оптимізації процесу становлення і розвитку даної стійкості у майбутніх практичних психологів.

Література

1. Куликов Л. В. Проблема описания психических состояний (вступительная статья) //Психические состояния /Сост. и общая редакция Л. В. Куликова. – СПб., Питер. 2000. С. 11–42.

2. Ростунов А.Т. Формирование профессиональной пригодности / А.Т. Ростунов М., 1994. - 176 с

3. Сыманюк Э. Э. Психологические барьеры профессионального развития личности / Э. Э. Сыманюк. – М., 2005. – 251 с.

4. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. Москва: Изд-во АСТ 1993. – 139 с.