Физическая культура и спорт/1.Физическая культура и спорт:

проблемы, исследования, предложения

Стражева О.В., доцент

Классический приватный университет, г. Запорожье, Украина

ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Однією з загальних проблем, які стоять сьогодні перед педагогами, є

формування високоморальної особистості майбутніх громадян України. Це

зумовлено тими соціальними умовами, що випливають з процесу демократизації нашого суспільства, зростанням вимог до моральної вихованосі підростаючого покоління.

Проблема морального виховання — це частина загальної соціальної проблеми взаємовідносин між людьми, що визначається суспільними відносинами, ідеологією та мораллю людей. В умовах демократичної дійсності - це частина проблеми педагоічного аспекту гуманізму, професійної етики, питань відповідності змісту морального виховання характеру суспільної моралі як важливої об’єктивно існуючої закономірностi виховного процесу.

Зауважимо, що сьогодні завдання формування моральних якостей має

велике соціальне значения, тому що на сучасному етапі певним чином у

суспільствi відбулося знeцiнeння моральних якостей. Отже, формування i

розвиток моральних якостей у молодого покоління, є одним з найбільш актуальних завдань учителя, в тому числі й учителя фізичного виховання.

Для того, щоб з'ясувати в який cпосіб під час навчання у вищому

педагогічному навчальному закладі можливо формувати готовність учителя

фізичного виховання до формування моральних якостей молодших

школярів, вважаємо за доцільне розглянути cyтність понять «мораль»,

«моральна вихованість», «моральні якості» й особливості їx формування в

молодших школярів.

Поняття «мораль», «моральна вихованість», «моральні якості» є предметом дослідження різних наук: філософії, педагогіки, психології, соціології.

У педагогіці в оцінці морального розвитку дітей розглядають три підходи. Інтегрований підхід, що пропонуе спиратися на якийсь один, максимально широкий критерій, який дає змогу виявити i стисло зафіксувати головний стрижень особистості, що визначає звичайну лінію її поведінки (моральна готовність вихованця). Комплексний, інтегрально-аналітичний підхід, у якому інтегративний підхід відіграє роль провідного методу вивчення вихованості; функщональний - допоміжного. Функщональний атомарний підхід, який рекомендує спиратися на численний перелік моральних якостей (працелюбність, гуманність, колективізм, чесність, скромність, дисциплінованість, ввічливість тощо).

Відзеркаленням мopaлi у свідомості людини є її моральна вихованість. З одного боку, певного рівня моральной свідомості особистості, з іншого – практичної (поведінкової) моральної готовності, тобто як своєрідний сплав знань, переконань i реальних дій . Моральна вихованість є співвідношенням мотивів поведінки i характеру вчинків особистості, а також моральних норм i правил. Як найважливіші виокремлюються такі критерії моральної вихованості: 1) глибину осмислення та знання норм i правил моралі, які характеризують моральну свідомість особистості; 2) ступінь сформованості моральних умінь, навичок i звичок поведінки; 3) характер моральної opієнтації в складних моральних ситуаціях, ступінь принциповості та прояву вольових зусиль у боротьбі з відступами від принципів i вимог моралі; 4) мipy моральної вимогливості до себе й інших людей, характер поведіки в колективі, а також наодинці iз собою; 5) наявність гуманістичних рис у xapaктepi та поведінці, доброзичливість у ставленні до інших людей, рівенъ розвиненості почуття власної гідності, честi, сорому, coвісті та ін.

Моральну вихованістъ особистості, становить наявність сукупності сформованих моральних якостей особистості, що обумовлюють її поведінку. Якість особистості - це результат i узагальнений вияв стійких відносин особистості, її діяльності та поведінки. Моральні якості розкривають ставлення людини до суспільства, праці, людей та самої себе. До моральних належать такі якості особистості, як відповідальність, дисциплінованість, скромність, мужність, колективізм, принциповість, обов'язковість тощо.

Формування моральних якостей особистості та її моральне самовираження завжди відбувається у npoцeci безпосередніх чи опосередкованих взаємовідносин з людьми, у системі колективних відносин. Тому воно неминуче, прямо або непрямо, торкається інтересів й почуття колективу та окремих її членів, викликає певну ix реакцію - громадську оцінку й відповідні їй практичні дії, які, у свою чергу, стають предметом усввідомлення, хвилювання й стимулом подальшого розвитку особистості, її самосвідомості, самооцінки, підвищення вимог до себе та особистої відповідальності. Спостерігається постійне переосмислення людиною своєї моральної позиції та внесення відповідних коректив у поведінку під впливом ycix сукупностей впливів - стихійних та спеціально організованих, які можуть діяти в одному напрямку, або суперечити один одному. Внаслідок цього якості особистості, які формуються, можуть або закріплюватися, або гальмувати, звільняючи міцне іншим, інколи протилежним.

На нашу думку, моральні якості - це усталені риси характеру особистості, що визначають її відносини з людьми, характеризують ставлення до себе й довкілля, а також є усвідомленими i внутрішньо прийнятими нею правилами поведінки в суспільному житті. Поняття „моральні якості" є більш загальним i складним порівняно з моральними нормами. У ньому не містяться конкретні вказівки на те, які дії людина має, а які не має здійснювати, а в узагальненій формі характеризуються й оцінюються певні боки її поведінки. У понятті „моральна якість" поряд з приписом обов'язково міститься також оцінний бік: вираження певного (позитивного та негативного) ставлення до нього. Тому визначення якості вчинку (чи людини) є критерієм для його моральної оцінки.

Серед моральних якостей виокремлюються так звані інтегральні, які вбирають у себе i деякі iнші, обумовлені інтегральними. Це такі якості, як дисциплінованість, колективізм, мужність, чесність, співчуття та ін. Виховання зазначених якостей чи їх окремих компонентів й планується в першу чергу. Kpiм того, намічаються конкретні виховні завдання в кожному клaci, але вже після знайомства з учнями (якщо вчитель уперше зустрічається з ними). Може бути, наприклад, що учні недисципліновані, неорганізовані. Природно, що вчитель має поставити завдання — виховати дисциплінованість та організованість, до того ж такі завдання можна й конкретизувати, наприклад, додати швидкого, чіткого, точно за дзвоником, шикування i здачі рапорту на початку уроку; гарного виконання обов'язків чергових i старших у групі; привчати слухати старшого та підпорядковуватись йому; сприяти вихованню звички займатися ранковою гімнастикою (наприклад, даючи додому комплекси вправ i перевіряючи їx виконання).

Моральні якості формуються на грунті та у зв'язку з іншими результатами дій особистості, які розкривають ставлення людини до суспільства, праці, відбивають гуманне ставлення до самої себе. Вступаючи у взаємодію, вони породжують нові властивості, які уособлюються з вихованістю особистості. Вихованість особистості визначається не окремими якостями, a їx сукупністю, моральним змістом, спрямованістю, рівнем розвитку.

У молодшому шкільному віці, зважаючи на те, що дитина тільки вчиться орієнтуватися в новому для себе оточені, умовах навчання, доцільно формувати насамперед такі моральні якості, як: колективізм, дисциплінованість, воля, мужність, чесність, чутливість як під час уроків взагалі, так i в ході уроків фізичної культури зокрема. Розкриемо сутність деяких моральних якостей.

Важливою моральною якістю особистості є колективізм, що проголошує пріритет iнтересів i мети колективу як соціальної спільноти людей, об'єднаних суспільно значущими цілями, над прагненнями індивіда. В соціальному i моральному плані, колекгивізм протилежний як індивідуалізмові, так i груповому егоізмові (корпоративізму). Колективізм надає цінності всім моральним якостям, а індивідуалізм придає поведінці негативного відтінку: сміливість перетворюється у браваду або лихачество, дисциплінованість у бюрократизм, ініціативність в анархізм тощо. Колективізм посилює дію моральних настанов: чіткість переростає у принциповість, сміливість — у мужність, гуманість - у людинолюбство та ін. Колективістська активність молодшого школяра, з одного боку, є необхідною сходинкою розвитку позитивного ставлення до суспільства, з іншого - важливою передумовою формування особистості дитини в колективі. Виховання колективізму -найважливіше завдання педагогів.

Іншою моральною якістю особистості є дисциплінованість. Дисциплінованість - результат виховного процесу в цілому, результат насамперед зусиль самого колективу дітей, що виявляються в ycix сферах його життя. Але для того, щоб дисципліна сприймалася як явище моральне, у кожному колективі дітей слід роз'яснювати и необхідність, забезпечувати додержання доцільного, точного режиму. Покарання, спрямовані на зміцнення дисципліни, повині, переважно, впливати на колектив i мати форму морального осуду. Дисциплінованість виражається у виконані прийнятих у cycпільстві норм i правил, відповідальності за свою поведінку, вмінні дотримувати своє слово, обіцянку.

Така моральна якість як воля сприяє розвитку в дітей ініціативи, впевненості у своїх силах, наполегливості, вміння переборювати труднощі в досягненні поставленої мети; формує вміння володіти собою, вдосконалювати навички самостійної поведінки. Воля — свідома саморегуляція людиною своєї поведінки й діяльності, регулююча функція мозку, що полягає в здатності активно домагатися свідомо поставленої мети, переборюючи зовнішні i внутрішні перешкоди. Воля виконує дві взаємопов'язані функції - спонукальну та гальмівну, що виявляється у спрямувані активності, її посиленні, а також у стриманні зовнішніх pyxiв та дій. Воля виявляється у формі організованих дій, вчинків i поведінки. Високий моральний розвиток особистості - найважливіша й необхідна умова виховання волі i основний шлях ii виховання.

Значну роль у цьому відіграє виховання мужності, яке можливо
вирішувати на уроці фізичної культури. Мужність - це вміння протистояти
труднощам, страху, біді, нещастям.

Уроки фізичної культури та спортивні заняття - благодатний засіб проведення дитини через елементарну навчальну школу мужності: вони дозволяють формувати вміння не поступатися своїй слабкості, вмінні перебороти свою розслабленість і лінь, уміння давати виклик труднощам, управляти собою, вони дають пізнати високі почуття задоволення перемогою над собою. Коли вихованець, переборовши страх, виконує елемент – це ще не мужність. Це тільки підступи до вироблення цієї якості. Воно дійсно приходить потім, коли людина стикається із справжніми труднощами. Але без формування цієї готовності, без цих підступів неможливо побороти страх, досягти мети. Для виховання мужності треба ставити людину в такі умови, в яких вона могла б і повинна була б проявляти мужність. Мужність формується в боротьбі з труднощами, в стійкому ставленні до злигоднів, у твердій оцінці успіхів.

Молодший шкільний вік найбільш сприятливий для розвитку сміливості у процесі рухової активності. Тому вибір правильної методики попередження та подолання страху є умовою успішного оволодіння важкими руховими діями. Вони не вступають у суперечність із загально-дидактичними принципами формування рухливих навичок, але залежно від конкретних умов можуть містити специфічні прийоми та правила.

Зауважимо, що неправильне ставлення вчителя до переживань школяра може призвести до небажаних наслідків. Безглузді, іноді не завжди тактовні зауваження на адресу учня наносять дитині тяжкі моральні та психологічні травми, приниження її гідності й послаблює віру у свої сили.

Неабияку роль у моральному вихованні особистості відіграють і такі якості, як принциповість і скромність.

Принциповість – морально-психологічна риса особистості, яка характеризує чіткість її соціальної позиції, вірність певній ідеї, переконанням, принципам і послідовність їх обстоювання, проведення в життя. При визначенні принциповості обов’язково слід враховувати зміст ідей, принципів, які обстоює людина.

Скромність - моральна якість особистості, яка виражається в простоті спілкування з людьми, в достатньо критичному ставленні до себе, повазі до інших людей, небажанні підкреслювати свої заслуги й хизуватися своїми успіхами. Скромність виявляється у всій поведінці людини, манерах, мові, стилі всього життя.

Зауважимо, що формування й удосконалення моральних якостей відбувається постійно, відповідно до вікових та психологічних особливостей розвитку особистості на різних етапах життя.

У педагогіці й психології набуто значний теоретичний i практичний мaтepiaл з професійної підготовки майбутнього педагога, формування його готовності до професійної діяльності.

В умовах політичних, економічних та соціальних перетворень, які відбуваються на сучасному етапі в Україні, значно підвищуються вимоги до підготовки педагогічних працівників, основним завданням яких є навчання й виховання підростаючого покоління, яке повинно бути не лише високоосвіченим i вихованим, але й мати морально-усталені якості.

Необхідно підкреслити, що в сучасній психолого-педагогічній науці готовність до певного виду діяльності визначається як цілеспрямоване вираження особистості, яке включає її переконання, погляди, ставлення, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, вміння, настанови. Готовність майбутнього вчителя фізичного виховання до формування моральних якостей молодших школярів можливо сформувати моральною, психологічною, професійною та фізичною підготовкою, результатом якої є всебічний особистісний розвиток студента з урахуванням вимог, обумовлених особливостями діяльності, професії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ведмеденко Б. Моральні переконання як основа закріплення в
учнівській молоді iнтepecy до занять фізкультурою в позанавчальний
час // Фізичне виховання в школі. — 2002. — № 4 — С. 44-51.

2. Грязнов I. O. Система морального виховання майбутніх офіцерів-
прикордонників: Монографія. — Хмельницький: Вид-во Національної
академії Державної прикордонної служби України iмені
Б.Хмельницького, 2004. — 370 с.

3. Зосимовский А.В. Критерии нравственной воспитанности // Педагогика.
-1992.-№11.-С. 22-26.

4. Коллектив и личность. - Академия наук ССР. Институт психологии. -
М.: Издательство "Наука", 1975.— 263 с.

5. Матвиенко О.В. Основи морального виховання особистості молодшого
школяра. - К.: Стилос, 1999. - 154 с.

6. Никандров Н.Д. Подготовка будущего учителя к педагогическому
творчеству. // Советская педагогика. - 1987. - № 6. - С. 105-108.

7. Педагогіка вищої школи: Навч. noci6. /З.Н.Курлянд, Р.І. Хмелюк,
А.В.Семенова та ін.; За заг.ред.З.Н.Курлянд. - 2-ге вид., перероб. i доп. -
К: Знания, 2005. - 399 с.

8. Тимощук I.B. Педагогічні умови виховання у студентів медичного
технікуму гуманістичних цінностей: Дис...канд. пед. наук / 13.00.07 -
теорія i методика виховання. - Вінниця, 2004. - 232 с.

9. Учитель! Владей собой! Формирование психологической устойчивости
профессиональной деятельности учителя как одной из характеристик
человеческого фактора: Методические рекомендации / Р.И. Хмелюк,
А.А.Востриков, Г.А.Нагорная, З.Н.Курлянд. - Одесса: Одесский гос.
пед. ин-т им. К.Д.Ушинского, 1986. - 74 с.

10. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. - 4-е изд., перераб. и доп. -
М.: Гардарики, 1999. - 519 с.