Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Яременко К. В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Використання факторного аналізу

в процесу управління прибутковістю підприємства

В даний час аналіз фінансово-господарської діяльності є важливим елементом у системі управління виробництвом, ефективним засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою для розробки планів і ухвалення управлінських рішень. Фінансовий аналіз поширений, проте зі всієї безлічі його видів найчастіше застосовується тільки один – класичний підхід, заснований на розрахунку певних груп коефіцієнтів і порівнянні їх з нормативними значеннями. Цей підхід, безумовно, зручний в застосуванні, але не завжди достатньо інформативний, оскільки не дає можливості прослідити взаємозв'язки між показниками, а значить, і між явищами, які характеризуються цими показниками. У такій ситуації виявити причини тих або інших явищ в діяльності підприємства достатньо складно. Тим часом саме причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів є предметом аналізу господарської діяльності.

Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних сторін діяльності, можна дуже швидко прорахувати, як зміняться основні результати господарської діяльності за рахунок того або іншого фактора, провести обґрунтування будь-якого управлінського рішення, розрахувати, як зміниться сума прибутку, беззбитковий об'єм продажів, запас фінансової стійкості, собівартість одиниці продукції при зміні будь-якої виробничої ситуації.

Таку можливість дає системний підхід до аналізу діяльності підприємства із застосуванням факторних моделей. Розробки в області факторного аналізу, які ведуться з початку 20 століття, мають велике значення для розширення можливостей використовування аналітичних коефіцієнтів для внутрішнього аналізу і управління підприємством. Перш за все це відноситься до розробки в 1919 році схеми факторного аналізу, запропонованої фахівцями фірми Дюпон (The DuPont System of Analysis) [1]. Ця система фінансового аналізу, передбачає розкладання показника “коефіцієнт рентабельності активів” на ряд часткових фінансових коефіцієнтів його формування, взаємозв'язаних в єдиній системі. В основі даної системи аналізу лежить “Модель Дюпона”, відповідно до якої коефіцієнт рентабельності активів підприємства є добутком коефіцієнта рентабельності реалізації продукції на коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) активів:

, (1)

де Ра – коефіцієнт рентабельності активів;

Ррп – коефіцієнт рентабельності реалізації продукції;

КОа – коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) активів.

Для інтегрального аналізу ефективності використання власного капіталу підприємства може бути застосована трьохфакторна “Модель Дюпона”:

, (2)

де Рск – рентабельність власного капіталу;

ЧПо – сума чистого прибутку в даному періоді, отримана від усіх видів господарської діяльності;

СК – середня сума власного капіталу підприємства в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

А – середня сума всіх активів підприємства, що використовуються, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

Р – загальний об'єм реалізації продукції в даному періоді [1].

З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників: рентабельності продажу, оборотності активів і структури авансованого капіталу. Значущість виділених факторів пояснюється тим, що вони в певному сенсі узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, його статику і динаміку, зокрема бухгалтерську звітність: перший чинник узагальнює форму № 2 “Звіт про фінансові результати”, другий – актив балансу, третій – пасив балансу.

Далі охарактеризуємо кожний з основних показників, що входять до “Моделі Дюпона”.Рентабельність власного капіталу розраховується за формулою:

, (3)

де ВКпп та ВКкп – величина власних засобів на початок і на кінець періоду;

ЧП – чистий прибуток підприємства.

У практиці аналізу застосовується безліч показників ефективності роботи підприємства. Показник рентабельності власного капіталу вибраний тому, що є найважливішим для підприємства. Він характеризує прибуток, який власники одержують з гривні вкладених в підприємство засобів. Цей коефіцієнт враховує такі важливі параметри, як платежі за відсотками кредиту і податок на прибуток [2].

Рентабельність продажу за чистим прибутком є одним з найважливіших показників ефективності діяльності підприємства. Він розраховується так:

, (4)

де ВР – виручка від реалізації продукції,

ЧП – чистий прибуток підприємства.

Цей коефіцієнт вказує на те, яку суму чистого прибутку одержує підприємство з кожної гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки засобів залишається у підприємства після покриття собівартості продукції, виплати відсотків за кредитами і сплати податків. Показник рентабельності продажу характеризує найважливіший аспект діяльності підприємства – реалізацію основної продукції, а також дозволяє оцінити частку собівартості у продажу [3].

Оборотність активів розраховується за формулою (5):

, (5)

де ВР – виручка від реалізації за розрахунковий період;

Анп, Акп – величина активів на початок і кінець періоду.

Цей показник можна інтерпретувати двояко. З одного боку, оборотність активів відображає, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства, тобто дає можливість оцінити інтенсивність використовування всіх активів незалежно від джерел їх формування. З іншого боку, оборотність показує, скільки гривень виручки підприємство має з гривні, вкладеної в активи. Зростання даного показника свідчить про підвищення ефективності використання оборотних активів.

Фінансова структура підприємства розраховується за нижче наведеною формулою:

, (6)

де А – середня сума всіх активів підприємства, що використовуються, в даному періоді;

ВК – власний капітал.

Цей показник проявляє обрану підприємством політику в галузі фінансування. Чим вище його рівень, тим вищий ступінь ризику банкрутства підприємства, але разом з тим вища дохідність власного капіталу [4]. Аналізуючи рентабельність власного капіталу в просторово-часовому аспекті, необхідно враховувати три важливі особливості цього показника, істотні для формулювання обґрунтованих висновків.

Перша пов'язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Коефіцієнт рентабельності продажу визначається результативністю роботи звітного періоду; вірогідний і планований ефект довгострокових інвестицій він не відображає. Наприклад, коли підприємство здійснює перехід на нові перспективні технології або види продукції, що потребують значних інвестицій, показники рентабельності можуть тимчасово знижуватися. Проте якщо стратегія була вибрана правильно, понесені витрати надалі окупляться, і в цьому випадку зниження рентабельності у звітному періоді не означає низької ефективності роботи підприємства.

Інша особливість визначається проблемою ризику. Одним з показників ризику підприємницької діяльності є коефіцієнт фінансової залежності – чим вище його значення, тим більш ризиковим з позиції акціонерів, інвесторів і кредиторів є така діяльність.

Таким чином, необхідно враховувати взаємозв'язки між чинниками, які прямо не відображені в “Моделі Дюпон”. Наприклад, виходячи лише з математичної формули моделі, може здаватися, що нескінченне підвищення фінансового важеля приводитиме до такого ж нескінченного підвищення рентабельності власного капіталу. Проте при збільшенні частки позикових засобів в авансованому капіталі зростають і виплати за користування кредитами. Внаслідок цього зменшується чистий прибуток і підвищення рентабельності власного капіталу не відбувається. Крім того, не можливо не враховувати фінансовий ризик, що супроводжує використовування позикових джерел.

Третя особливість пов'язана з проблемою оцінки. Чисельник і знаменник коефіцієнта рентабельності власного капіталу виражені в грошових одиницях різної купівельної спроможності. Прибуток – динамічний показник, він відображає результати діяльності і рівень цін, що склався на товари і послуги, в основному, за минулий період. На відміну від прибутку, власний капітал складається протягом ряду років. Він виражений в обліковій оцінці, яка може сильно відрізнятися від поточної ринкової вартості. Крім того, облікова оцінка власного капіталу не відображає майбутніх доходів підприємства. Таким чином, ринкова ціна акцій підприємства може сильно перевищувати облікову вартість.

Призначення “Моделі Дюпон” – виявити чинники, що визначають ефективність функціонування підприємницької діяльності, оцінити ступінь їх впливу і тенденції, що складаються, в їх зміні і значущості. При проведенні аналізу чинника важливо розуміти, яке економічне значення містить той або інший показник, до якої сфери діяльності підприємства він відноситься.

Таким чином, використання вказаних моделей в процесі аналізу та управління прибутковістю підприємства має велику доказову силу для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки ступеня важливості використання ним фінансових важелів для підвищення якості управлінських рішень та поліпшення результатів своєї діяльності.

Література:

1. Бланк И.А. Управление прибылью. / И.А. Бланк – К: – Ника-Центр, 2000. – 544 с.

2. Алексєєв І.В., Мороз А.С., Романов Є.М., Фінансовий аналіз: техніка розрахунків та моделювання економічних ситуацій. – Львів: Бескид Біт, 2003. – 152 с.

3. Бень Т.Г., Довбань С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства. // Фінанси України. – 2002. – № 6. – С. 53-61.

4. Шморгун Н. П. Фінансовий аналіз : навчальний посібник / Н. П. Шморгун, І. В. Головко. – К.: ЦНЛ, 2006. – 528 с.