Экономические науки / 13. Региональная экономика

Голдаєва Є.Г.

Харківська національна академія міського господарства

Взаємозв’язки елементів системи туризму

Розглянувши багатоаспектність поняття «Туризм», можна сформулювати повне і правильне визначення цього поняття та відслідкувати взаємозв’язки елементів системи «туризм».

Туризм – тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або місцевість в межах своєї країни у вільний час з метою отримання задоволення та відпочинку, оздоровчих, гостьових, пізнавальних або в професійно – ділових цілях, але без заняття оплачуваною роботою у відвідуваному місці [1].

Це важлива складова економіки, яка забезпечує зайнятість місцевого населення, завантаження готелів та готелів, ресторанів, видовищних заходів та надходження іноземної валюти. Туризм заснований на експлуатації місцевих туристських ресурсів та приносить даної місцевості прибуток [4].

Сучасний туризм являє собою цілу систему, яка включає в себе різноманітні елементи. До таких елементів відносяться:

1) туристський продукт – сукупність туристичних послуг, які здатні задовольняти основні потреби людей;

2) суб'єкт туризму – громадяни країни і зарубіжних країн, громадські, державні та приватні підприємства туризму і подорожей;

3) учасник туризму – громадянин, який користується продуктами і послугами сфери туризму: харчування, установи культури, проживання, транспорт, природні, культурно – історичні, оздоровчі, спортивні, об'єкти;

4) організатор – юридична особа або підприємець, що забезпечують планування і здійснення заходів, створення і поширення туристичного продукту і програм.

Всі елементи системи туризму взаємопов’язані та взаємозалежні. Одним з найголовніших елементів системи туризму є елемент «Господарюючі суб’єкти», не можна розглядати систему туризму без цього основоположного чинника, який включає:

1) виробників туристських послуг (лікарні, санаторії, здравниці, бази відпочинку, ділові консультації та ін.);

2) туроператорів, тобто фірми по розробці та реалізації туристичного продукту переважно на оптовій основі;

3) турагентів, що виступають в якості продавців туристичного продукту, сформованого туроператорами;

4) спеціалізовані підприємства, що надають послуги з розміщення (пансіонати, будинки відпочинку, мотелі, готелі та ін.);

5) спеціалізовані підприємства харчування (ресторани, бари, кафе, їдальні та ін.);

6) спеціалізовані транспортні підприємства (авіаційні підприємства, автопідприємства, залізничні відомства, підприємства морського і річкового транспорту та ін.);

7) підприємства торгівлі та торговельні фірми, що спеціалізуються на товарах для туристів;

8) підприємства сфери дозвілля в туризмі (кіноконцертні зали, зали ігрових автоматів та ін.);

9) рекламно – інформаційні туристські установи (рекламні агентства, рекламні бюро, інформаційно – туристські центри тощо);

10) державні підприємства (національні, регіональні, муніципальні підприємства унітарного або акціонерного характеру, що займаються туризмом на комерційних або соціальних засадах) [2, 3].

Розвиток індустрії туризму відіграє значну роль, як у зростанні економічного благополуччя країни, так і в розвитку міжнародних, культурних, економічних і соціальних зв'язків. Він привів до значного збільшення числа підприємств туристського сервісу. При цьому потреба у підготовці кваліфікованих, грамотних фахівців стала однією з найбільш значущих проблем сучасного туристського сервісу. Особливість сфери туризму полягає в тому, що результативність залежить від людського фактора в значно більшій мірі, ніж в будь – який іншій діяльності.

В системі галузі світового господарства туризм розпочався з 1988 року. Він Займає 1 місце по обороту послуг, 2 місце по валютних надходженнях, поступившись першим місцем нафтопереробки. Виходячи з всього вищесказаного слід розглянути соціальну сутність туризму [1].

Соціальна сутність туризму:

1) організація дозвілля населення;

2) згладжування розбіжностей запобігання конфліктів у суспільстві;

3) формування нових зв'язків між окремими людьми і групами;

4) освіта та підвищення культурного рівня населення;

5) поширення культурних цінностей [4].

Таким чином, між соціальною сферою в країні відвідування і системою туризму існує тісний взаємозв'язок. Соціальний ефект від туризму виражається в раціоналізації вільного часу населення, розширення духовних і фізичних здібностей населення. Але при оцінки соціальних ефектів туризму повинна враховуватися і структура населення регіону.

Туризм пройшов у своєму розвитку довгий шлях і сьогодні є однією з найбільш успішних галузей світового господарства. Як і будь – яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є дуже складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому. Отже, туризм – складна система взаємозалежних структур соціального, економічного, політичного, демографічного та технологічного світів.

Література:

1. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 р. №325/95-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – №31. – С.241.

2. Лозовецька В.Т. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг: навч.-метод. пос. / Л.Б. Лук’янова, Л.В. Козак, Л.Б. Паламарчук, Л.В. Грибова, Л.В. Гусечко, Н.С. Мартинова, О.Г. Оліферчук, 2010. – 382 с.

3. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва / П.Р. Пуцентейло [Електронний ресурс]. – Режим доступу: / http://litra.com.ua/catalogue/turizm.

4. Сайт менеджменту туризму. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://manturizm.ru.