Экономика/13.Региональная эклономика

Дашко Ірина Миколаївна, Меделян Тетяна Володимирівна

Криворізький факультет Запорізького національного університету,

кафедра обліку та менеджменту, Україна

Розвиток паливно-енергетичного комплексу в Україні

Україна територіально займає вигідне географічне положення, маючи спільні кордони з багатьма країнами, велику берегову смугу та водний простір в басейнах Чорного та Азовського морів. Виходячи з географічного розташування, по території держави проходить велика кількість нафто-, газопроводів, електромереж, по яких транспортуються енергоносії для внутрішніх потреб та експорту у Західну Європу. Відмічається нерівномірність розміщення галузей по території України: найбільша концентрація вугільних підприємств спостерігається на Південному Сході та в Карпатському регіоні, де розташовані вугільні басейни; видобуток нафти і газу сконцентровано на Лівобережжі, Передкарпатті та Криму; основні теплові електростанції розміщенні в Донбасі, гідроелектростанції – у Придніпров’ї.

Рис.1. Розміщення галузей ПЕК по території України

Основним паливом власного видобутку, виходячи з наявності розвіданих запасів, в Україні є вугілля.

Найбільша частка у споживанні енергетичних матеріалів належить природному газу, вугіллю та нафті. На теперішній час обсяги власного видобутку паливно-енергетичних ресурсів забезпечують потреби країни приблизно на 40 %, що ставить функціонування економіки в залежність від того, як буде розвиватись світова геополітична та геоекономічна ситуація в енергетичному секторі.

Останніми роками у вугільній галузі нагромадилася низка гострих проблем, які гальмують її розвиток, ускладнюють формування конкурентного ринку вугілля, стають на заваді налагодженню ефективних міжгалузевих взаємозв'язків у паливно-енергетичному комплексі, загрожують енергетичній безпеці держави.

Складовою нафтогазового комплексу є підприємства нафтопереробної промисловості – Лисичанський, Кременчуцький, Дрогобицький. Херсонський та Надвірнянський нафтопереробні заводи. Вони завантажені тільки на третину потужності. причому 70% нафти – давальницька сировина.

Україна має реальні можливості збільшити закупки газу в Ірані, який за його запасами займає друге місце після Росії. Його промислові запаси становлять 20 трлн. куб. м, і він розташований на меншій відстані, що дозволяє оптимізувати затрати на транзит. Доцільно розглянути питання купівлі зрідженого газу в Алжирі, Лівії, Катарі, Нігерії та інших країнах. Для цього необхідне будівництво терміналу на узбережжі чорного моря потужністю 1млрд. куб м. у рік. Подібні термінали для приймання зрідженого газу функціонують у Великобританії, Франції, Німеччині, Греції, Туреччині та інших країнах.

Через інтенсивне спрацювання основного устаткування ТЕС, зумовлене використанням низькоякісного палива і роботою базових ТЕС у змінних режимах із-за нестачі маневрових потужностей, а також зменшенням коштів і ресурсів на його відновлення, теплова енергетика перебуває у кризовому стані.

Для електроенергетики України характерною є значна частка АЕС у виробництві електроенергії. За розвіданими запасами урану наша країна посідає шосте місце в світі и перше в Європі, володіючи 1,8% світових розвіданих запасів, яких за сучасних технологій має вистачити на 100 років. Разом із тим, маючи такі поклади, Україна забезпечує лише 30% власних потреб в урані. Через недостатність відкритих для видобутку запасів вироблення цього енергоносія на діючому родовищі у м. Жовті Води наблизилося до критичної межи. Перспективні родовища Новокостянтинівське та Смоленське не освоюються, головним чином через відсутність державного інвестиційного капіталу та неможливість залучення приватного.

Географічне розташування нашої держави зумовило побудову достатньої кількості потужних ліній електропередач міждержавного значення, які з’єднали енергосистему України з енергосистемами суміжних країн.

Видобуток торфу, як складової паливно-енергетичного комплексу, недостатній. Ситуація тим більш нелогічна, що його запаси в Україні значні.

Перебуваючи не в найгіршому стані порівняно з більшістю країн Європи за власним паливно-енергетичним потенціалом, Україна має значно нижчий рівень ефективності його використання. За умови правильного визначення шляхів подальшого розвитку, у нашої країни є всі можливості не опинитись на узбіччі загальносвітових процесів, а увійти до категорії держав, які мають реальний вплив на встановлення правил гри на світовій арені.

Отже, невідкладним кроком у напрямку покращення енергетичної ситуації України, зменшення її енергозалежності, а також подальшої інтеграції в Європейську співдружність, повинна стати усебічна підтримка державою розвитку та впровадження альтернативних енергетичних установок у регіонах з найвищими показниками економічної доцільності.

Список використаних джерел:

1. Савченко В.Ф. Програмне регулювання соціально-економічного розвитку на регіональному рівні: Монографія. – Чернігів: КП «Чернігівські обереги» 2007. – 516 с.

2. Амоша А.И., Федоренко В.Г., Белопольский Н.Г., Турченко Д.К. Основные направления укрепления ресурсного обеспечения энергетической безопасности Украины // Економіка та держава. – 2007. - №11. – с. 9-12