Економічні науки/ 14. Економічна теорія

Іглінська В.Г., Потапова Н.А.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД –ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Анотація. Висвітлюються особливості системного підходу в процесі управління підприємством, охарактеризовано сучасний підхід до управління з позиції системності. Проведено оцінку елементів системності в формуванні стратегії підприємства.

Ключові слова. Системний підхід, прийняття рішень, стратегічне управління.

Постановка проблеми. Трансформація ринкових умов господарювання потребує негайного вирішення низки проблем, серед яких ключове місце займає розробка системи стратегічного управління для досягнення довгострокових цілей підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні дослідження особливостей системного підходу в процесі управління підприємством розроблені в працях таких зарубіжних учених: Н. Андерсона, Н. Гованні, Я. Гордона, Е. Гуммесона, Д. Джобберта, Ф. Котлера, Т. Левіна, Л. Маттссона , серед вітчизняних економістів дослідженням даного питання займалися такі теоретики та практики : Г. А. Дмитренко, Г. Т. Куликов, Є. С. Сич, В. Г. Шинкаренко, В. А. Ткаченко та ін. Теоретичні підходи у працях названих учених ґрунтуються на досвіді розвинених країн із сформованою ринковою економікою, тому не містять узагальнень теорії маркетингових комунікацій в умовах трансформаційного періоду економіки, аналізу механізму управління ними з урахуванням сучасних тенденцій розвитку ринку.

Виклад основного матеріалу. Розвиток будь-якої системи, зокрема і економічної, багато в чому залежить від управління. Ефективне управління ґрунтується на наукових підходах: системному, логічному, комплексному, глобальному, інтеграційному, відтворювально-еволюційному, структурному, директивному, ситуаційному . Усі названі підходи можуть бути застосовані при формуванні генеральної стратегії підприємства. Однак, саме системний підхід є головним у створенні методологічної бази стратегічного управління підприємством в цілому. [1]

В основі функціонування економічних систем покладено структурну композицію елементів та мету, з якою функціонують всі частини системи. В зв’язку з цим в економічній системі виділяють структуру, під якою розуміють типи з’єднань складових системи з окресленням напрямків основних потоків, елементи (найменші неподільні складові в системі, що мають визначену функцію) та підсистеми (сукупність елементів, функціонування яких має локальну мету).

Системний підхід передбачає дотримання основних законів системи, а саме :

1.  Композиції, тобто узгодження спільної і приватної мети.

2.  Пропорційності, що визначає високу якість товару на всіх стадіях виробничого процесу. Внутрішня пропорційність повинна поєднуватись із зовнішньою пропорційністю, тобто відповідним рівнем розвитку елементів зовнішнього середовища.

3.  Зважання на «вузьке місце», де особлива увага приділяється найбільш слабкому елементу системи.

4.   Інтеграції, що спрямовують систему на високий рівень організації і що дають змогу одержати синергетичний ефект.

5.  Інформованості, що виділяє інформаційне забезпечення як головну умову конкурентоспроможності.

6.   Стійкості, що висуває вимоги до побудови системи (статичний стан) і до її функціонування (динамічний стан).[2]

Системний підхід до стратегічного управління ґрунтується на:

· чітко визначених і обґрунтованих стратегічних цілях підприємства; визначенні задач, спрямованих на досягнення стратегічних цілей управління підприємством;

· формуванні стратегічного набору системи стратегічних планів, що будуть корегуватись залежно від стану системи управління підприємства та характеристик зовнішнього середовища;

· акцентуванні уваги на змінах у системі взаємин з покупцями і партнерами: випереджальній управлінській реакції на виникнення небезпек і погроз;

· концентрації уваги на розвитку стійких конкурентних переваг; адаптації стратегічного потенціалу до змін у зовнішньому середовищі та його орієнтації на досягнення стратегічних цілей з метою завоювання й утримання конкурентних позицій на ринку;

· комплексному підході до ув'язування цілей з ресурсами і можливостями їх висвітлення, вибором шляхів досягнення цілей; обліку можливих змін навколишнього середовища на етапі формування плану стратегічного розвитку підприємства і складання стратегічного плану за трьома сценаріями – песимістичним, оптимістичним і оптимальним; [4]

На нашу думку, процес стратегічного управління має вигляд алгоритму (рис. 1):

Рис. 1. Алгоритм процесу стратегічного управління підприємства,[4]

Основними етапами стратегічного управління підприємством є : в першу чергу це визначення місії підприємства та його місцезнаходження в галузі, далі іде постановка мети та розподіл системи на складові і детальне вивчення кожної підсистеми. Наступним етапом є виявлення факторів, що впливають на підсистеми і систему загалом, їх угрупування і ранжирування, після чого постає необхідність в пошуку відхилень існуючого стану системи від заданого та визначення об'єктивних і суб'єктивних причин відхилень. Кінцевими етапами є пошук власних ресурсів, необхідних для вирішення проблеми, придбання додаткових ресурсів, реалізація запланованих дій, контроль і аналіз результатів. Отже, стратегічне управління підприємством є складним процесом та потребує детальної системності в процесі його ефективної реалізації.

Розлянемо основні елементи системності в процесі управління підприємством:

1. Логічний підхід (передбачає об’єктивність та все сторонність в управлінні підприємством);

2. Комплексний підхід (єдність економічного, техніко-технологічного, організаційного, соціального, екологічного аспектів управління);

3. Інтеграційний підхід (Посилення взаємозв'язків підрозділів і служб підприємства. Розширення співробітництва підприємства на рівні міста, регіону, країни);

4. Стандартизація (Раціональна уніфікація типорозмірів, підвищення взаємозамінюваності деталей (вузлів);

5. Маркетинговий (Орієнтація діяльності підприємства на споживача як цільова спрямованість системи);

6. Функціональний (Представлення продукту у вигляді сукупності функцій, що задовольняють потребу);

7. Процесний (Управління підприємством — ланцюг взаємозв'язаних процесів);

8. Відтворювально-еволюційний (Умова життєздатності системи — розвиток);

9. Структурний (Ранжирування елементів системи за пріоритетністю).

Отже, в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється, виживання підприємства багато в чому залежить від оперативності дій, у зв'язку з цим етапи 5–11 модифікуються відповідно до превентивного рішення проблем.

Висновок. Отже, стратегічне управління підприємством в умовах ринку обмежених ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних та часу) доцільно здійснювати з позицій системного підходу. Формування генеральної стратегії господарської діяльності за допомогою системного підходу дозволяє комплексно розв’язувати проблеми в організації; зосереджує увагу на досягненні пріоритетних цілей і завдань; сприяє оптимізації використання ресурсів організації; надає можливість координувати роботу структурних підрозділів підприємства; інтегрує основні напрями господарської діяльності організації – плани розвитку фінансових відносин, маркетингові плани, плани соціального розвитку та ін. Реалізація стратегічного управління з позицій системного підходу до діяльності підприємства, дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями підприємства і приводити їх у відповідність шляхом розробки й реалізації системи стратегій у

межах стратегічного управління. Питання стратегічного управління є особливо актуальним в сучасних умовах, тому є перспективи досліджувати ці проблеми в подальшому, зокрема в частині формування системи стратегій підприємства, адаптивних до змін у зовнішньому середовищі.

Література:

1.Данько М.І. Особливості системного підходу та його використання для розробки стратегії та тактики підприємства// Вісник СНУ ім..Даля.-2011.-№4.

2.Гурянов А.Б. Системний підхід до стратегічного управління підприємством //Вісник економіки транспорту і промисловості .-2011.-№3.-274-277

3. Пойда-Носик Н.Н Використання системного підходу в управлінні фінансовою безпекою підприємства// Науковий вісник Ужгородського університету.-2011.-№3.С.158-163

4.http://www.personal.in.ua