“Экономические науки”/15.Государственное регулирование экономики

Бейба О.А., Голишевська Л. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Бюджетний дефіцит та методи його фінансування

Дослідженню проблеми фінансування державного бюджету та економічного зростання присвячено праці багатьох відомих науковців: Ш. Бланкарта, В. Козюка, С. Льовочкіна, Ц. Огня, В. Опаріна, А. Премчанда, В. Федосова та ін. Як правило, у працях вітчизняних і зарубіжних науковців дефіцит державного бюджету зводиться до перевищення видатків над доходами. Таке ж трактування міститься і в Бюджетному кодексі України (ст. 2). Але при цьому не завжди визначається, які доходи і які видатки беруться до уваги при визначенні такого поняття.

Бюджетний дефіцит – це фінансове явище, що необов’язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом [3].

В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в нашій країні є потреба у проведенні реформ у багатьох сферах життєдіяльності держави, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищенні якості адміністративних і соціальних послуг. Для їх забезпечення необхідно залучити додаткові джерела фінансування шляхом більш активного використання економічного потенціалу країни. За визначенням Т. І. Єфименко, прийняття за першочергові пріоритети скорочення обсягів державного боргу без урахування стану економічного розвитку країни не можна вважати виваженим.

Рекомендовані МВФ показники граничної частки бюджетного дефіциту (ЄС — 3 % ВВП) і державного боргу (ЄС — 60 % ВВП) розроблено для розвинутих країн. У державах з перехідною економікою потреба у фінансуванні структурної перебудови для формування ринкової системи є більш значною. Такі обставини вимагають активізації державної політики у сфері фінансування державного бюджету[2].

Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних способів. До найважливіших з них належать можна віднести такі: залучення позик; проведення державою активних операцій (повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; надання цінних паперів з метою одержання доходів; використання коштів, накопичених на казначейському рахунку уряду. Залучення позик з метою фінансування дефіциту бюджету здійснюється у різних видах і формах, до яких належать, зокрема, внутрішні та зовнішні запозичення, що проводяться у формі кредитних угод, облігацій, казначейських зобов’язань та ін [3].

Cьoгoднi в бiльшостi країн світу дефiцит бюджету складає від 2% до 15% ВНП при середньосвiтовiй його величинi 4,5%. Спостерiгається тенденцiя до стабілізації бюджетного дефiциту в середньосвiтовому вимiрi в розмiрi 3-5%.
Слiд зауважити, що розмip бюджетного дефiцитy, який перевищує 3% валового нацiонального продукту, призводить до зниження інвестиційної активностi, розвитку iнфляцiї. Такий дефiцит є гальмом економічного зростання держави.

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активної фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету – це сьогодні одна з головних задач. Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат, тобто:

• зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні;

• зниження воєнних витрат;

• зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм;

• мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

• заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Дефіцит загального фонду державного бюджету за підсумками 2009 року перевищив 28 млрд. грн., при тому що граничний показник на рік становить 9,2 млрд. грн. У Міністерстві фінансів запевняють, що настільки високий дефіцит загального фонду держбюджету - сезонне явище, і не бачать в цьому нічого критичного [1].

Отже, бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансово_кредитної політики, засобом впливу на економіко-соціальне становище країни. Зміст фінансування дефіциту бюджету зводиться до мобілізації ресурсів з метою забезпечення видатків, не перекритих доходами, шляхом застосування особливих форм і методів. Бюджет зводиться з дефіцитом для забезпечення фінансування додаткових видатків, надання кредитів і погашення державного боргу.

Література:

1. Орловська Н. Дефіцит державного бюджету і джерела його фінансування / Н. Орловська // Вісник НБУ. – 2010. – №5. – С. 28 – 30.

2. Рєдіна Н. І. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні / Н. І. Рєдіна, Л. П. Гордєєва // Фінанси України. – 2009. – №5. – с. 93.

3. Степанова В. О. Фінансування дефіциту державного бюджету України / В. О. Степанова // Вісник БУМБ. – 2010. – № 2(10). – С. 127 – 131.