Экономические науки/Государственное регулирование экономики

Педоренко А. П., Загреба В. П., Очеретний В. П., Літвінова Т. В.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Проблеми та перспективи розвитку будівельної галузі в Україні

Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Як ніяка інша галузь економіки, будівництво створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Тому з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка, нафто-хімія, виробництво скла, деревообробна і фарфорово-фаянсова промисловість, транспорт, енергетика тощо. Вочевидь, будівництво сприяє розвитку ще й підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, на виробництві та встановленні вбудованих меблів і т.ін.

Отже, виникнення проблем у будівельній галузі викликає занепад економічної ситуації у країні в цілому.

Метою роботи є виявлення загальних проблем галузі та проведення аналізу сучасного стану галузі, а також обґрунтування основних напрямків вдосконалення будівництва.

Одна з головних причин, через які чимало українських будівництв зараз заморожені, - узгодження та отримання дозвільної, правової, технічної, землевпорядної та іншої документації. В жодній іншій галузі економіки ця процедура не є такою складною. Будівельним компаніям доводиться перебувати в «тісному контакті» із 20—25 різними структурними підрозділами обласних, міських і районних правоохоронних і контролюючих органів, включаючи органи влади і місцевого самоврядування. Земля під будівництво практично будь-якого об’єкта, котрий заморожений на початковому етапі, придбана не менш як три роки тому. Приблизно стільки ж часу необхідно витратити компанії-забудовнику на отримання всіх вищезазначених погоджень. Питання, пов’язані з узгодженням і затвердженням проектно-кошторисної документації, отриманням правових і дозвільних документів в органах місцевої влади, можуть не вирішуватися роками, хоча чинним законодавством на це відведено близько трьох-шести місяців.

Проблему цю можна розв’язати тільки на законодавчому рівні. Без тривалого процесу погоджень можна обійтися. Це доводить досвід Польщі, де проектна організація, що має всі необхідні ліцензії, розробляє проект будівництва, який від самого початку враховує всі питання, що можуть виникнути в того ж МНС або санепідстанції. Далі проект потрапляє в державний орган (в Україні — це ДП «Укрінвестекспертиза»), що перевіряє усі його розділи і приймає рішення про затвердження або необхідність доопрацювання. Коли будівництво розпочинається, дотримання всіх норм і правил регулярно контролює інша державна організація (в Україні — Державний архітектурно-будівельний контроль). У нашій країні є все, аби така цивілізована схема працювала. Адже в результаті кількість етапів контролю скоротилася б із 20—25 до двох-трьох, а час будівництва — з п’яти до двох років, що в результаті знизило б собівартість квадратних метрів.

Як наслідок, збільшаться обсяги будівництва, а також будуть залучені додаткові інвенстиції.[2]

Також існує проблема купівельної спроможності населення, яка в цьому році істотно не зросте. Це можна побачити з даних про зростання зарплат, пенсій і соціальних надходжень, закладених до бюджету. Будівельна галузь дуже чутливо реагує на потреби суспільства. Жодна галузь так не зацікавлена в тому, щоб населення ставало заможним. Там, де є заможний громадянин, там є попит на житло, потрібні торгово-розважальні комплекси, є попит на автомобілі, а отже – потрібно думати про розв'язки, дороги, мости.

Тому потрібно запровадити програму "Соціальне житло",а також програму "Доступне житло".

"Соціальне житло" – це безкоштовне житло, яке буде даватися тим людям, які не зможуть його ніколи купити.

"Доступне житло" – це дешеве житло, яке будується внаслідок взаємозв'язку органів влади та забудовників у рамках індикативного плану розвитку регіону. При цьому встановлюються нижчі, порівняно з ринковими, відсоткові ставки за кредитами на будівництво (придбання) житла з метою забезпечення їх доступності. При

цьому передбачається здійснення поступового переходу від безоплатного надання житла громадянам до його придбання за рахунок власних коштів за умови надання державної підтримки. Для окремих категорій громадян, що мають право на безоплатне отримання житла завдяки державі, цей спосіб є альтернативним.

Щодо "доступного" житла декларованого владою за ціною від 4 тис. грн/м, то все залежить від того, за якою ціною і на яких умовах буде надаватися земля під будівництво. На тих умовах, на яких вона надавалася раніше, було просто неможливо побудувати і продати квадратні метри за ціною, яка була б по кишені покупцеві. Окрім цього, за кордоном, наприклад, ніколи на вартість квадратного метра повною мірою не лягали навантаження зі створення елементів інфраструктури. Щоб вирішити це питання, потрібно прописати просту і зрозумілу всім процедуру, яка повинна нівелювати особистісний фактор у прийнятті рішень.[3]

Проаналізувавши динаміку будівництва житла в Україні(рис.1), спостерігаємо зростання будівництва до 2008 р. включно та його різкий спад через екогомічну кризу в 2009 р . І хоча з графіку видно, що ситуація покращується, все ж ще рано говорити про те, що будівельна галузь вийшла з кризи. У бюджеті 2012р. державою не передбачено якихось великих коштів на капітальне будівництво, які могли б зрушити будівельну галузь з "мертвої точки". [1]

Для покращення ситуації в будівельній галузі після економічної

кризи уряду треба проводити політику експансії.

Політика експансії – це заходи держави, спрямовані на розширення сукупного попиту, які використовуються тоді, коли економіка перебуває у фазі спаду. Збільшуючи обсяги сукупних витрат, держава прагне підвищити рівень ділової активності. Для цього вона використовує такі важелі, як зниження податків, збільшення державних витрат, зменшення норми обов'язкових банківських резервів та облікової ставки центрального банку. Політика експансії створює передумови для подолання кризи й переходу економіки у фазу пожвавлення та зростання.

Рис.1 Введення в експлуатацію житла

До найважливіших важелів державного антикризового регулювання належать:

● заходи грошово-кредитної політики, спрямовані на стимулювання попиту на товари й послуги (зниження відсоткової ставки, зниження норми обов'язкових банківських резервів та ін.);

● заходи бюджетно-податкової політики (зниження ставок податків на прибутки підприємств і доходи громадян, збільшення частки державних витрат з метою стимулювання інвестиційної активності тощо); ● заходи, спрямовані на пожвавлення інвестиційної активності. (стимулювання житлового будівництва, проведення політики прискореної амортизації, надання різноманітних пільг у разі встановлення нового устаткування та ін.).

Якщо порівняти будівництво 2010 року і в 2011році, то спостерігаємо покращення динаміки – 18,7 %. Жодна галузь не демонструвала такої динаміки, однак за результатами року будівництво залишилося зі спадом. [4]

Великі надії на розвиток будівництва можна покладати на відновлення іпотечного кредитування банками.

Необхідно запровадити в усіх регіонах України практику будівництва житла, особливо приватного, іпотечними позиками. Понад два мільйони українських громадян, які мають право на отримання квартир, стоять сьогодні в черзі на житло. Саме вони можуть вже найближчими роками стати основою підвищення платоспроможного попиту на довгострокові житлові позики. Досвід ряду розвинутих країн світу вказує на важливе значення іпотечного кредиту для виходу країни з економічної кризи. Добре відомо, що новий курс президента Рузвельта в 30-х роках XX ст. у США розпочався з розвитку кредитування будинковласників (житлової іпотеки). В Україні іпотечне кредитування в житловому секторі економіки також може стати вагомим чинником активізації загального інвестиційного процесу. Позика під заставу житла поєднує в собі елементи споживчого та іпотечного кредитування. Ця обставина ускладнює зміст іпотеки, а також й саму процедуру надання іпотечного кредиту на житлове будівництво. Часто-густо такі позики є невигідними для банківських установ через високу вартість процедури іпотечного кредитування.

Зрозуміло, що успішне здійснення іпотечного кредитування житлового будівництва можливе лише за умови достатньо високого і стабільного рівня доходів населення. На жаль, нині позики, що надаються банками на придбання житла, доступні лише обмеженому колу громадян. Завдання полягає в тому, щоб на основі мобілізації фінансових ресурсів суттєво здешевити іпотечний кредит.[5]

Так, за словами голови Національного банку України С. Г. Арбузова, наразі ведуться переговори із рядом банків щодо задоволення потреб населення у житлі за рахунок доступних іпотечних кредитів. Зокрема, очікуються наступні умови іпотечного кредитування: строк кредиту не менше як 10 років та процентна ставка не вище як 14% річних у гривні.

Важливо знижувати рівень відсоткової ставки за іпотечним кредитом на житлове будівництво. Це відповідатиме змісту іпотеки як довгострокової позики і закономірностям розвитку іпотечного кредитування у країнах з розвинутою ринковою економікою. Так, у Німеччині ставка за іпотечними позиками у 1968—1996 pp. коливалася у межах 7—10 відсотків річних. У США іпотечний кредит надається на строк до 30 років під 3—5 відсотків річних.

Зрозуміло, що надзвичайно важливим для функціонування іпотеки було б проведення страхування заставленого нерухомого майна. Іпотечний кредит на житлове будівництво може надаватися не тільки грошима, але й бути товарним, тобто надаватися будівельними матеріалами.

Іпотека як вид кредитування житлового будівництва передбачає запровадження комплексу законодавчих і нормативних актів, які мають забезпечити системне правове регулювання кредитних відносин, що виникають у цих випадках. Нормативно-законодавче забезпечення іпотечного кредитування в Україні стане можливим на основі прийняття нових Цивільного і Житлового кодексів, нової редакції Земельного кодексу.

В Україні іпотечне кредитування житлового будівництва може успішно функціонувати лише за умови державної підтримки. Йдеться, насамперед, про державні гарантії іпотечних зобов'язань, фінансові компенсації іпотечним банкам частини плати за користування позикою тощо. Державна підтримка іпотечного кредитування робитиме позику більш доступною для широких верств населення і можлива за умови планування в Державному бюджеті України видатків на компенсацію процентних ставок за іпотечними кредитами банків. Такий механізм дозволяє надати державну підтримку значній кількості позичальників.

Іпотечний кредит у перспективі може стати надійним засобом залучення внутрішніх інвестицій для зведення житла в масових обсягах у містах і селах України. Вкладення коштів у нерухомість завжди було і є одним із самих надійних шляхів не тільки їх збереження, але й примноження. Іпотечне кредитування житлового будівництва представлятиме безумовний інтерес для потенційних інвесторів.

Упровадження в Україні іпотечного кредитування житлового будівництва є вкрай важливим як в економічному, так і в соціальному плані.[6]

На сьогодні важливе місе мають інфраструктурні проекти до Євро-2012. На будівництво об'єктів до Євро-2012 цього року з бюджету України виділено 14 млрд грн, що складає більше 10% загального обсягу будівництва в Україні. Наступного року буде витрачена сума не менше. Такий показник витрат на будівництво до чемпіонату має значний, а найголовніше, позитивний вплив на всю будівельну галузь країни.До того ж, пожвавлення будівництва в приймаючих містах вплине на перебудову в інших містах, що стимулюватиме розвиток галузі по всій Україні.

Висновки

- Встановлено, що для розвитку будівництва є актуальним створення належної законодавчої бази, яка б відповідала сучасним міжнародним стандартам і враховувала позитивний досвід запровадження відповідного законодавства в інших країнах. Запропоновано скоротити дозвільні процедури і терміни проходження різних узгоджень, особливо на початкових етапах підготовки будівництва і при здачі об’єктів в експлуатації. Також потрібно створити належний законодавчий базис для іпотечного кредитування у галузі житлового будівництва.

- Забезпечення населення доступним та соціальним житлом, що здійснюється за допомогою впровадження запропонованих програм, стане універсальним рішенням на цілий ряд проблем соціального характеру, зокрема проблеми купівельної спроможності населення.

- Для динамічного виведення країни з економічної кризи запропоновано провести політику екпансії.

Література:

1. Державний комітет статисики України. [Електронний ресурс]. Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua

2. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.minregionbud.gov.ua.

3. Чистов Л.М. Экономика строительства / Л.М. Чистов. – СПб. : Изд-во "Питер", 2006. – 256 с.

4. Екимова К.В. Экономические проблемы регионов и отраслевых комплексов / К.В. Екимова // Проблемы современной экономики : журнал. – 2004. – № 3 (19).

5. Ревуцька Н. Iпотечне кредитування: зарубiжний досвiд i перспективи розвитку в Українi //Цінні папери України. – 2004. – №2. – С. 24–26

6. Волков С.С. Іпотечне кредитування в Україні: передумови, ризики, перспективи // Інформаційний портал Українського агентства фінансового розвитку ( ЗАТ “КАФР”).