УДК 339.926:621.39

Т.Я. Олексин

ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Економічний ефект впровадження ІКТ є предметом зацікавленості як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються, особливо в контексті глобалізаційних процесів. Дослідники, що вивчають вплив ІКТ, використовують різні економічні моделі інтерпретації, залежно від типу доступних даних та основного фокусу дослідження. Релевантність існуючих досліджень багато в чому залежить від якості вимірювань та доступності літератури [1, c. 7]. Проблема впливу використання ІКТ на продуктивність функціонування підприємств розглядалась у працях Дж. Шумпетера, Ф. Мехлапа, Д. Леффі, П. Шреєра, Ф. Дейвері, О. Сільва, М. Поджоли, К, Лорсена, Р. Ліпсі, К. Керлоу, Ф. Кюллінгера, П. Вонга.

При аналізі ефекту впливу ІКТ на мікрорівні дослідники розглядають низку факторів, зміна яких була найбільш суттєвою. Серед факторів, аналіз яких притаманний більшості досліджень:

- ефективність функціонування підприємств, як самостійної економічної одиниці – яким чином інтеграція ІКТ вплинула на загальну ефективність функціонування підприємств.

- продуктивність – збільшення\зменшення продуктивності внаслідок використання ІКТ;

Економічна література визначає ряд концепцій та змінних для визначення та оцінки ефекту застосування ІКТ. Наприклад, Марк та Саттон у ролі індикаторів ефективності використовують показники прибутку, продажу, ринкової частки, продуктивності тощо [2]. Іттнер вирізняє фінансові та не фінансові показники ефективності [3]. Багато із цих показників корелюються між собою. Ефекти від впровадження ІКТ на динаміці ефективності підприємницької діяльності знаходяться у центрі дебатів, оскільки не усі дослідження демонструють чіткі переваги від залучення ІКТ, як зазначають Девараж та Колі [4, с. 128]. Результати досліджень багато в чому залежать від того, яким чином вимірювалась та аналізувалась ефективність. Деякі дослідження виявляють позитивний вплив залучення ІКТ на продуктивність, але не на прибутки [5, c. 546], інші дослідження не знайшли суттєвого позитивного впливу на ефективність, тоді як виявили збільшення ефективності за рахунок залучення ІКТ [6, с. 29]. Аналіз прибутковості інвестування у ІКТ на основі емпіричних досліджень, що стосувались конкурентної динаміки ринку, показав, що прибутки підприємств, які не застосовували ІКТ, зменшуються, у випадку якщо інші підприємства, що діють у тій самій сфері імплементують ІКТ у свою діяльність [7, c. 960]. Інше дослідження показало, що підприємства, які застосовуються ІКТ на ранніх етапах свого існування більш схильні до отримання переваг, проте як тільки технології стають загальнодоступними, конкурентна перевага втрачається [8, c. 313].

Ключем розуміння рівня впливу ІКТ на продуктивність конкретної галузі, сектору, сфери економіки є розгляд ІКТ як платформи для інновацій, вважає Кюллінгер [9, c. 15-20]. Концепція розгляду нових технологій як потенційної платформи для інновацій дозволяє створити релевантний підхід для вивчення кореляції між ІКТ та продуктивністю. Також такий підхід дозволяє прослідкувати, чому різні підприємства, що інвестують у одну і ту саму технологію можуть отримувати різні результати. Таким чином, можна зробити цілком логічний висновок, що ІКТ залишається релевантним способом збільшення продуктивності та підняття рівня ефективності для підприємств до тих пір, поки їхнє використання дозволяє створювати інновації. Інновації, в свою чергу, є стратегічною змінною, оскільки дозволяють підприємствам диференціювати спектр своєї продукції та послуг.

Переваги інноваційної діяльності визначаються у ринковому процесі, що включає не тільки дії інноватора, але і реакцію споживачів та конкурентів. На мікроекономічному рівні, інноваційна продукція призводить до виникнення нової функції товару, що надає можливість диференціювати існуючий продукт. Попередні емпіричні дослідження підтримують думку, що інновації (ядро ІКТ) пов’язані з ростом підприємства. Позитивні ефекти інвестування та використання ІКТ у зростанні доходів продемонстрував сектор охорони здоров’я, як вказують Девараж та Колі [10]. Схожі результати можна спостерігати у індустрії страхування, де верхівка найбільших та найуспішніших підприємств з високими темпами зростання надходжень страхових премій мала вищі співвідношення ІКТ-витрат [11, c. 271]. Кюллінгер підкреслює існуюче позитивне співвідношення між інноваціями ІКТ та зростанням оборотів підприємств.

Рис. 1. Динаміка обороту підприємств та інноваційної діяльності, 2008 рік.

Джерело: наведено за [1, c.9].

44% підприємств, що не здійснювали жодної інноваційної діяльності протягом 12 місяців до початку дослідження, повідомили про збільшення обороту. Як видно з рисунку, доля підприємств, що розвиваються суттєво вища серед інноваторів. Близько 70% підприємств, що здійснювали інновації за допомогою ІКТ повідомили про приріст обороту, як і 60% підприємств, що використовували традиційні способи створення інновацій. Ці дані дають право припустити, що інноваційні підприємств більш схильні до швидкого росту при ефективному використанні ІКТ та успішної інтеграції інновацій. Встановлення співвідношення між інноваціями та прибутковістю є більш складним, оскільки прибутковість суттєво залежить від реакції конкурентних підприємств. Чим швидше інновація буде скопійована іншими гравцями ринку, тим менше часу кожна інноваційна фірма буде отримувати додатковий прибуток від інвестицій в інновації. З іншого боку, переваги для соціума зазвичай максимізуються, якщо нові продукти та технології швидко інтегруються, а конкурентна боротьба є інтенсивною. Звичайно, без адекватних сподівань отримати вагомий прибуток, підприємства не мають достатньої мотивації інвестувати у інновації та нові технології. Жероскі називає це "проблемою практичного застосування" [12].

З вище сказаного можна зробити наступні висновки:

- по-перше, часові рамки інновації впливають на очікуваний прибуток;

- по-друге, існує компроміс між соціальним добробутом в короткостроковій перспективі (який збільшується, якщо нові технології відразу ж використовуються у всіх підприємствах, що означає, що жодна фірма не зможе отримати прибуток від власних інвестицій, а всі вигоди безпосередньо припадуть на споживача завдяки конкурентоспроможним цінам) та соціальним добробутом в довгостроковій перспективі (який збільшується, якщо підприємства мають можливість зберегти тимчасові позиції монополії, що дозволяє їм отримувати прибуток від своїх інноваційних інвестицій, які і призвели до технологічного прогресу та економічного розвитку).

Узагальнюючи, можна сказати, що успішні інноватори можуть отримувати прибуток, проте це багато в чому залежить від поведінки конкурентів та інших екзогенних факторів, що лежать поза контролем інноватора. Також, важко встановити чітку залежність між використанням ІКТ та прибутковістю, оскільки прибутковість критично залежить від конкурентної динаміки на кожному конкретному ринку, яку важко прослідковувати на основі емпіричних досліджень. Дослідження Кюллінгера вказуються на те, що ІКТ-інновації стосовно продукції та інновації, засновані не на ІКТ, позитивно корелюються із прибутковістю, тоді як жодного суттєвого зв’язку між власне процесом інновацій та прибутковістю встановлено не було.

Підсумовуючи, можна сказати, що ІКТ є релевантною частиною сучасних процесів технологічної зміни та важливим фактором, що привносить у загальне зростання продуктивності, проте ефект від застосування може варіюватись між підприємствами, галузями та країнами під впливом зовнішніх факторів. На думку автора, зв’язок між використанням ІКТ та приростом продуктивності є скоріш непрямим, та що позитивний ефект випливає лише якщо інвестування у ІКТ поєднується з інвестуванням у інновації та людський капітал.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Koehllinger P. Impact of ICT on Corporate Performance, Productivity and Employment Dynamics / Phillip Koehllinger // The European e-Business Market W@tch. – 2006. – 33 p.

2. March J., Sutton R. Organizational performance as a dependent variable / James March, Robert Sutton // Organization Science. – 1997. – Vol. 8. – Issue 6. – P. 698 – 706.

3. 3. Ittner C. The choice of performance measures in annual bonus contracts. / Christopher Ittner //Accounting Review. – 1997. – Vol. 72. – Issue 2. – P. 231-255.

4. Kohli R., Devaraj S. Measuring information technology payoff: A meta-analysis of structural variables in firm-level empirical research / Rajiv Kohli, Sarv Devaraj // Information Systems Research. – 2003. – Vol. 14. – Issue 2. – P. 127-145.

5. Brynjolfsson E., Hitt L. Paradox lost? Firm-level evidence on the returns to information systems spending / Erik Brynjolfsson, Lorin Hitt // Management Science. – 1996. – Vol. 42. – Issue 4. – P. 541-558.

6. Prasad B., Harker, P. Examining the contribution of information technology toward productivity and profitability in U.S. retail banking / Baba Prasad, Patrick Harker // Wharton School Working Paper. – 1997. – Vol. 9. – 35 p.

7. Stoneman P., Kwon, M. Technology adoption and firm profitability / Paul Stoneman, Myung Kwon // Economic Journal. – 1996. – Vol. 106. – Issue 437. – P. 952-962.

8. Weill P. The relationship between investment in information technology and firm performance: A study of the valve manufacturing sector / Peter Weill // Information Systems Research. – 1992. – Vol. 3. – Issue 4. – P. 307-333.

9. Koellinger P. Why IT matters - An empirical study of e-business usage, innovation, and firm performance / Philipp Koellinger // DIW Berlin Discussion Paper. – 2005. – Vol. 495. – 30 p.

10. Kohli R., Devaraj S. Information technology payoff in the healthcare industry: A longitudinal study / Rajiv Kohli, Sarv Devaraj // Journal of Management Information Systems. – 2000. – Vol. 16. – Issue 4. – P. 41-67.

11. Harris S., Katz, J. Organizational performance and information technology investment intensity in the insurance industry / Sidney Harris, Joseph Katz // Organization Science. – 1991. – Vol. 2. – Issue 3. – P. 263-295.

12. Geroski P. Markets of technology: Knowledge, innovation and appropriability, in: Stoneman, P. (Ed.) / Paul Geroski // Handbook of the Economics of Innovation and Technological Change. – Oxford and Cambridge. – 1995. – P. 90-131.