Мехеда Н. Г., Черниш О.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Соціальну безпеку держави дедалі частіше розглядають як одну з основних складових компонентів національних ресурсів, багатства нації і держави та подальшого стабільного розвитку суспільства.

Концептуальну основу розуміння суті соціальної безпеки в Україні було започатковано у 1990 році в Декларації про державний суверенітет України. За визначенням експертів, соціальна безпека держави розглядається як стан гарантованої правової та інституціональної захищеності життєво важливих соціальних інтересів особи й суспільства від внутрішніх і зовнішніх загроз.

На початку 1997 року, Верховна Рада України схвалює Концепцію (основи державної політики) національної безпеки, в якій окреслюються основні напрямки державної політики України щодо питань соціальної сфери, які потребують першочергового вирішення, а саме :

- виявлення та усунення причин, що призводять до різкого розшарування суспільства, під час переходу до ринкової економіки;

- вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам;

- створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров’я;

- стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього та культурного потенціалу країни;

- захисту прав споживачів.

Головна загроза безпеці нині йде з середини у вигляді безробіття, злиднів, деградації довкілля та соціальної ізоляції. Люди почали сподіватися на таку безпеку, яка б гарантувалася тривалим людським розвитком і ґрунтувалась на толерантності й солідарності, а не на рівновазі страху”.

В умовах глобалізації особливої актуальності набувають проблеми соціального розвитку, а питання соціальної безпеки, як складової національної безпеки, висуваються на перший план. Соціальна безпека стає пріоритетною серед інших видів національної безпеки.

Проблеми соціальної безпеки до недавнього часу були предметом вивчення переважно для західних спеціалістів. В Україні дослідники звернулися до них лише кілька років тому, враховуючи їхню важливість і актуальність.

Об’єктами соціальної безпеки є люди, їхні спільноти і відносини, соціальні потреби і соціальні інфраструктури (освіта, виховання, культура, торгівля, охорона здоров’я, спосіб життя).

Таким чином, соціальна безпека – це надійна захищеність життєво важливих інтересів соціальних суб’єктів на макро- та мікрорівні, збереження і розвиток людського потенціалу, підтримка ефективного стимулювання діяльності людей, систем їхнього життєзабезпечення, суспільних цінностей і моральності.

Американський дослідник С.Дойл зазначає, що держава знаходиться в соціальній безпеці, якщо вона має можливість „здійснювати заходи розвитку соціальної сфери, освіти та економіки без зовнішнього впливу, забезпечити своїх громадян житлом, продуктами харчування, роботою, захищати їхні громадянські права та особисті свободи”.

Одним із механізмів реалізації соціальної безпеки в Україні є державне управління, яке забезпечує організаційно-правові засади:

- захист конституційних прав людини, суспільства, держави;

- розвиток нормативно-правової бази;

- розбудову ринкової економіки;

-забезпечення сталого розвитку фінансово-бюджетного, паливно-енергетичного комплексу;

- розвиток духовності;

- збереження науково-технічного потенціалу країни та розвиток високих

технологій;

- зміцнення політичної й соціальної стабільності в суспільстві;

- розвиток громадянського суспільства;

- збалансування інтересів громадян у відповідності (міжнародним, політичним, економічним) процесам та всебічний захист;

- державне регулювання природними ресурсами;

- моніторинг та контроль соціальних процесів і явищ;

- інтеграція в європейський простір.

Соціальна безпека взаємопов’язана із соціальними нормами, які повинні стати цінністю для більшості соціальних груп в Україні. Соціальна безпека в Україні потребує системного підходу у вирішенні зменшення соціальної напруги, розробці демографічних програм, боротьбі з наркоманією, алкоголем, курінням та інше.

Наприклад, у боротьбі з алкоголем на державному рівні, на нашу думку, слід запровадити:

- постійні та пересувні центри сертифікації алкогольної продукції безпосередньо в пунктах реалізації;

- у лікарнях при відділеннях інтенсивної терапії створити палати інтоксикації, де доставка сильно сп’янілих громадян буде здійснюватись швидкою допомогою, доставка родичами, патрульними службами МВС;

- формування громадської думки стосовно того, що піднімаючи постійно

акциз на горілчані вироби, влада сприяє збільшенню сурогатної горілки на ринку.

Слід зазначити, що аналогічні механізми необхідно розробити і з інших проблем суспільства (наркоманія, паління та інше).

Соціальна безпека, так само як і економічна безпека, нерозривно пов’язана із категоріями національних потреб і національних інтересів.