Економічні науки/1. Банки і банківська система

Джаман А.В.

Науковий керівник: Грубляк О.М.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Особливості інституційної структури кредитних ринків зарубіжних країн

Кредитний ринок є важливою та специфічною складовою фінансового ринку яка пов'язана з задоволенням потреб фізичних та юридичних осіб у фінансових ресурсах. В Україні, порівняно з іншими країнами, даний ринок представлений досить вузьким колом кредитних інститутів і характеризується незначним обсягом операцій кредитування. Саме тому, на нашу думку, доцільно дослідити особливості функціонування кредитних ринків зарубіжних країн (особливо їх інституційну структуру) та виділити позитивні моменти, які доцільно запровадити в Україні.

Вивченням ринків кредитних ресурсів різних країн світу займались багато вчених, а саме: Бобров Є., Ільченко-Сюйва Л., Лансков П., Лансков Д., Тагібєков М., Прокофьєв А., Мусатова Т., Белінська Г., Кульпінський С., Шапран Н. Наукові праці даних авторів присвяченні визначенню особливостей функціонування та регулювання кредитних інститутів на європейському, американському, азіатському та інших кредитних ринках.

Метою даної роботи є дослідження діяльності кредитних інститутів зарубіжних країн світу.

Подібно до кредитних систем всіх розвинених країн кредитна система США є дворівневою: перший рівень – Федеральна резервна система; другий рівень – комерційні банки та небанківські фінансово-кредитні установи [4].

Ефективне функціонування кредитного ринку США забезпечують комерційні банки. Вони поділяються на національні банки та банки штатів, серед яких, у свою чергу, виділяють банки штатів-члени ФРС і банки штатів-нечлени ФРС. Приблизно 2/3 комерційних банків є банками штатів, тобто приватними банками [5].

Комерційні банки США також поділяються на універсальні та спеціалізовані. Серед найпотужніших універсальних комерційних банків США можна відзначити «Бенк оф Америка корпорейшн», створений в 1968 р.

Серед спеціалізованих комерційних банків США виділяються інвестиційні банки та Експортно-імпортний банк США.

У США, крім комерційних банків, на кредитному ринку активно функціонують небанківські фінансово-кредитні установи, які є складовими банківських холдингів. Одними із основних небанківських фінансово-кредитних інститутів, які діють в США, є страхові компанії та пенсійні фонди, на відміну від України [4].

Цікаво, що в США існують спеціальні рекламні кредитні компанії – sales finance company (кредитують продаж на виплату товарів довготривалого користування) та комерційні фінансові компанії – commercial finance company (обслуговують систему комерційного кредиту) [3, 86].

Досить відомими на кредитному ринку США є федеральні кредитні установи, головними завданнями яких є підтримка стабільності головних ланок кредитної системи й доповнення приватного бізнесу. До них відносяться: Державна система кредитування будівництва житла; Державна система сільськогосподарського кредиту; Федеральне агентство з надання послуг фермерам; Державна система кредитування здобуття вищої освіти.

В США функціонують житлово-ощадні банки, основою діяльності яких є залучення грошових заощаджень на депозити, а специфіка діяльності проявляється в наданні кредитів виключно на будівництво або придбання нерухомості; позичково-ощадні асоціації, які мобілізують кошти за рахунок залучення заощаджень населення шляхом продажу власних акцій (різновидністю цих асоціацій є позичково-будівельні асоціації). Звичайно, на кредитному ринку США діють і інші кредитні установи (кредитні спілки, кооперативні та іноземні банки), але їх діяльність є схожою до діяльності аналогічних суб'єктів українського ринку [4].

Досить цікавим фінансово-кредитним інститутом, який діє на кредитному ринку Європи та США є фінансовий супермаркет. Фінансовий супермаркет – це установа, яка пропонує клієнтам в одному і тому ж місці під одним брендом широкий спектр фінансових послуг – банківських, страхових та інвестиційних, лізингових, факторингових, аудиторських, ріелтерських, консалтингових тощо.

Як свідчить зарубіжний досвід, фінансові супермаркети створюються здебільшого на базі двох суб'єктів – банку і страхової компанії. Таке явище набуло розвитку після того, коли у другій половині минулого століття уряди деяких країн Європи та США дозволили банкам і страховим компаніям володіти значними пакетами акцій один в одного. Найбільшим фінансовим супермаркетом у США є Citi Group на чолі з банком "Citibank", який утворися в результаті злиття цього банку з фінансовим холдингом Travelers Group [2, 304].

Досліджуючи кредитні ринки Європи розглянемо найбільші з них до яких відносять ринок ФРН, Франції і Японії.

Основними інститутами, які діють на кредитному ринку ФРН є: комерційні банки; кооперативні кредитні інститути; суспільно-правові кредитні інститути, серед яких виділяють ощадні каси і жироцентралі.

Комерційні банки Німеччини націлені на максимізацію прибутку. У той же час кооперативні банки орієнтовані на сприяння своїм членам, насамперед у сфері кредиту і заощаджень. Ощадні інститути зобов'язані кредитувати населення регіонів, в рамках яких вони діють, на більш вигідних умовах, ніж комерційні банки. Важливо зазначити, що діяльність кредитних інститутів, принципи їх організації змінюються з часом. Так, кредитні кооперативи Німеччини виникли в Європі одними з перших в середині XIXст. (Кооперативи Райффайзена і Шульце-Делича) і послужили прототипом багатьох установ кооперативного кредиту в світі. Жироцентралі є центральні кредитні інститути ощадних кас. Вони здійснюють міжрегіональний платіжний оборот ощадних кас, управління їх ліквідними коштами, цінними паперами та інші функції. Ще одну групу інститутів представляють спеціалізовані організації, які обмежені у своїх функціях. Їх число значно менше числа універсальних банків. До того ж тривалий час спостерігається зменшення питомої ваги спеціалізованих інститутів на фінансовому ринку [4].

Головним інститутом регулювання банківських установ є Бундесбанк, який виконує функції центрального банку.

Щодо кредитного ринку Франції, то він представлений банківськими та небанківськими кредитними установами. Особливість організації французької грошово-кредитної системи полягає в тому, що у країні в законодавчому порядку відсутній розподіл кредитних інститутів на банківські і небанківські, проте законодавчо закріплена різниця між кредитними установами, які мають право приймати вклади до запитання і терміном до двох років і, які такого права не мають. До кредитних інститутів, котрі не мають права приймати вклади до запитання, належать установи споживчого кредиту, лізингові, іпотечні компанії, установи житлового кредиту, факторингові компанії та ін.

Згідно із національним законодавством, під дію закону про банки (1984 р). підпадають декілька категорій кредитних установ. Серед них універсальні банки, банки взаємного кредиту, ощадні й пенсійні каси, каси муніципального кредиту, фінансові компанії, спеціальні кредитні установи.

До універсальних комерційних банків Франції належать депозитні та ділові банки. Депозитні банки – універсальні комерційні банківські установи, які здійснюють усі види банківських операцій.

До спеціалізованих комерційних банків Франції належать:

1) банки взаємного кредиту – спеціалізовані комерційні банківські установи, які проводять кредитування інших банків;

2) іпотечні банки – спеціалізовані комерційні банківські установи, які здійснюють іпотечне кредитування і перепродаж іпотек;

До небанківських кредитно-фінансових установ належать:

1. Ощадні каси. У Франції існують приватні й державні ощадні каси. Державні входять до складу Державної національної ощадної каси. Всі ощадні каси мають право видавати кредити, хоча основну частину акумульованих ресурсів вони зобов'язані надавати Депозитно-ощадній касі. У сфері активних операцій депозитно-ощадна каса займається кредитуванням місцевих і державних органів влади, а також житловим кредитуванням.

2. Кредитні кооперативні установи. Серед них за сумою активів перші два місця посідають кредитні кооперативи, що пов'язані з Національною касою сільськогосподарського кредиту і Центральною касою народних банків і мають, відповідно, 60% та 65% всієї кількості кооперативних банків і їхніх відділень.

3. Національна каса сільськогосподарського кредиту – фінансово автономна державна організація. Її капітал мобілізується шляхом випуску облігацій, вільних коштів регіональних кас, кредитів держави і позик Банку Франції, одержуваних шляхом переобліку коротко- і середньострокових зобов'язань членів кредитних кооперативів. Активні операції цієї каси – це здебільшого операції з надання позичок регіональним касам.

4. Кредитні кооперативи, що об'єднують дрібних промисловців і торговців, називаються народними банками.

5. Каси муніципального кредиту – це державні установи, підпорядковані одночасно місцевим префектурам та Міністерству фінансів. Зазначені установи мають право здійснювати кредитні операції з приватними особами. Їхні активи становлять незначну частку в сукупному кредитному обсязі Франції.

Якщо розглядати кредитний ринок Японії, то окрім центрального банка Японії (Ніппон Гінка) та інших державних банківських установ на ньому здійснюють свою діяльність:

- комерційні банки (міські та регіональні);

- приватні спеціалізовані банки (банки середньо- та довгострокового кредитування);

- установи кредитної кооперації (сільськогосподарські та трудові кооперативи, Центральні кооперативні банки торгівлі і промисловості), які спеціалізуються на наданні пільгових кредитів підприємствам окремих галузей економіки (сільського господарства, лісової промисловості, рибальства, житлового будівництва тощо), економічно відсталим регіонам, підприємствам місцевих органів влади [4].

В результаті аналізу кредитних ринків світу хочеться звернути увагу на окремі специфічні риси даних ринків у інших кранах, а саме:

1. У країнах Близького Сходу й Південно-Східної Азії відмовились від використання заздалегідь встановленого позичкового процента, а банки претендують лише на частку реального прибутку підприємства. У них дозволений подарунок кредитору, але заборонено обумовлювати позичку обов'язковим підношенням подарунку [1, 97].

2. Дотримання принципів шаріату є основною умовою роботи ісламських банків. Не дозволяється здійснювати кредитування заборонених видів діяльності (торгівля алкоголем, свининою, ігровий бізнес) і водночас пропонується кредитування реальної виробничої діяльності [6, 34].

3. Запровадження в Німеччині фінансового інституту Омбудсмена, який допомагає вирішувати спори між кредитором і позичальником. Улюблений клієнт омбудсмена – той, хто сьогодні ще чесно сплачує, але вже розуміє, що завтра з низки причин він цього робити вже не зможе. Майже завжди, коли омбудсмен просить банк за такого позичальника, останній приймає позитивне рішення даного питання [7, 34].

Таким чином, визначивши характерні риси основних кредитних ринків світу, на нашу думку, для України можна виділити такі позитивні моменти, які необхідно реалізувати та розвивати:

- запровадити банки, які спеціалізуються на комерційному кредитуванні;

- створити банки, які б займались кредитуванням сільського господарства, будівництва житла, отримання вищої освіти та фінансуванням інших галузей економіки;

- для розвитку іпотечного кредитування необхідно створити ощадно-позикові асоціації;

- позитивним для розвитку не тільки кредитного, а й страхового ринку є створення фінансового супермаркету;

- запровадження інституту фінансового омбудсмена.

Отже, як бачимо, кредитні ринки країн світу мають як схожі риси, так і відмінності. Дослідивши найкрупніші ринки кредитних ресурсів світу (США, ФРН, Франція, Японія), а саме їх інституційну структуру, ми виділили основні моменти, запровадження яких в Україні мало б позитивний вплив на розвиток вітчизняного кредитного ринку.

Література

1. Бобров, Є. А. Аналіз тенденцій розвитку фінансового ринку країн Близького Сходу та Південно-Східної Азії [Текст] / Є. А. Бобров // Фінанси України. – 2008. – №7. – С. 92-101.

2. Кльоба Л.Г. Банки та страхові компанії, як основні суб'єкти фінансових супермаркетів/ Л.Г. Кльоба// Науковий вісник НЛУУ. – 2007. – Вип. 17.3. – С. 303-311.

3. Корецька Н.І. Структура кредитної системи Сполучених штатів Америки / Н.І. Корецька, Н.С. Різник// Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць/ Харківський ін-т банківської справи, Університет банківської справи НБУ. – Харків, 2011 – Вип. 1(10) – Ч.2 – С. 82-88.

4. Лисенков Ю. М., Коротка Т. А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю.М. Лисенков, Т. А. Коротка. – К: Зовнішня торгівля, 2005. – 118 с.

5. Мельник П. В., Тарангул Л. Л., Гордей О. Д. Банківські системи зарубіжних країн: Підручн. / П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул, О. Д. Гордей. – К.: Алерта, Центр учбової літератури, 2010. – 586 с. – С. 63-97.

6. Тягібєков М. Особливості та переваги ісламського банкінгу / М. Тягібєков// Фінансовий ринок України. – 2009. – №11. – С. 33-35.

7. Фінансовий омбудсмен на банківському ринку Росії / За матеріалами bankir.ru// Фінансовий ринок України. – 2011. – №9(95). – С. 34-35.