Экономические науки/3. Финансовые отношения.

Юліанна Семенюк, Ірина Шапка

Науковий керівник – Грубляк О. М.,

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна, м. Чернівці

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ВАЛЮТНИЙ КУРС ДЕРЖАВИ ТА ЙОГО РОЛЬ ЯК ГОЛОВНОГО ЕЛЕМЕНТУ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНО-КУРСОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Досліджено суть валютного курсу, його роль як головного елементу реалізації її валютно-курсової політики на прикладі економіки України. Встановлено ряд факторів впливу на валютний курс, визначено шляхи боротьби з їх негативним впливом на національну економіку.

Актуальність теми. Одним із невід’ємних елементів подолання кризових явищ і економіці, спричинених дією загальносвітових деструктивних процесів на фінансових ринках, слід вважати реалізацію ефективної валютної політики спрямованої на підтримання стабільного курсу національної валюти.

Аналіз досліджень. Актуальність даного питання підтверджується працями багатьох вітчизняних та закордонних вчених і науковців: Кульпінського С.В., Нідзельської І.І., Шамрай Г.Р., Береславської О.І., Корабліна С.М., Журавка Ф. О., Наконечного О. М., Песецької М. Г. та ін.

Метою роботи є характеристика системної валютної політики та визначення ролі валютного курсу держави як головного елементу реалізації її валютно-курсової політики на прикладі економіки України.

Основний виклад матеріалу. Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економіки. За допомогою валютного курсу порівнюється цінність національної валюти через її відносну купівельну спроможність з цінністю грошової одиниці інших країн.

Необхідність визначення валютного курсу зумовлено такими потребами:

- здійснення обміну валюти під час торгівлі товарами і послугами та в процесі руху кредитів і капіталів;

- для порівняння цін на світових та національних ринках, а також для визначення вартісних показників різних країн, виражених у національній або іноземних валютах;

- з метою переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків [1, 67].

У кожній державі зацікавлені у зміцненні національної грошової одиниці, адже стабільна національна валюта стимулює довіру до країни з боку світової громадськості, а це приносить значні дивіденди у вигляді інвестицій в економіку та  розширення торговельних зв’язків. Тому уряди країн розробляють політику валютного курсоутворення, яка в цілому спрямовується на забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу залежно від стану платіжного балансу та недопущення його значних коливань. Важливим індикатором курсової політики залишається динаміка реального ефективного обмінного курсу національної валюти. Валютні резерви використовуються для забезпечення гнучкості монетарної політики та підвищення її ефективності у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці.

Для визначення ролі валютного курсу держави як головного елементу реалізації її валютно-курсової політики в коротко- та середньостроковому періодах достатньо визначити чинники, що впливають на валютний курс. А щоб прогнозувати тенденції зміни валютного курсу в довгостроковому періоді, крім чинників, які впливають на зміну величини валютного курсу, необхідно враховувати загальносвітові тенденції у формуванні валютного курсу.

Валютний курс коливається навколо його вартісної основи, тобто паритету купівельної спроможності валют під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Таке співвідношення залежить від багатьох факторів, які відображають зв’язок валютного курсу з такими економічними категоріями, як вартість, ціна, гроші, відсотки, платіжний баланс тощо. Всі фактори, що впливають на валютний курс, можна поділити на дві групи:

1. Кон’юнктурні або тимчасові, які зумовлені коливанням ділової активності, політичними і військово-політичними обставинами, прогнозами, ажіотажем тощо. До таких факторів відносяться: зміна представницької влади та рівень довіри до неї з боку суб’єктів ринку, політична ситуація, кон’юнктура світового ринку, участь у воєнних діях чи внутрішня соціальна нестабільність, психологічні фактори.

2. Структурні або довгострокові [2, 136]. До них належать:

— зростання обсягу національного доходу, який зумовлює підвищення попиту на іноземні товари. Водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти;

— рівень інфляції — чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчий курс державної валюти;

— стан платіжного балансу – активне сальдо платіжного балансу сприяє підвищенню обмінного курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників;

— діяльність на валютних ринках та здійснення спекулятивних валютних операцій. Валютні ринки досить активно реагують на зміни в економіці і політиці та коливаннях курсових співвідношень валют. Цим вони сприяють розширенню можливості спекуляції на стихійному ринку валютою, на які знижується їх курс. При цьому фірми і банки завчасно продають валюти, що мають тенденцію до зниження і купують стійкіші валюти;

— ступінь використання певної валюти на ринку і в міжнародних розрахунках;

— рівень довіри до валюти на національному та світовому ринках, який визначається економічною та політичною ситуацією в країні, станом економічного зростання, інфляційними процесами, купівельною спроможністю валюти, співвідношенням попиту і пропозиції валюти та перспективами їх співвідношення;

— валютна політика, яка визначає державне регулювання валютного курсу, спрямованого на його підвищення або зниження, виходячи із завдань валютно-економічної політики держави;

— рівень розвитку фондового ринку — виступає конкурентом валютного ринку. Тому безпосереднє залучення іноземної валюти, а також залучення національної валюти для купівлі іноземної валюти на валютному ринку впливає на співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку.

Слід зазначити, що для забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу державі необхідно здійснювати заходи щодо зменшення впливу на курс саме кон’юнктурних (стихійних) факторів шляхом законодавчого регулювання, інтервенції на валютному ринку тощо. Адже, як відомо, непрогнозовані та часті зміни валютного курсу призводять до зростання інфляційних очікувань та загального розбалансування економіки. В країнах із нестабільною економікою та значними девальваційними очікуваннями і недовірою населення до національної валюти навіть незначна зміна обмінного курсу у напрямі його зменшення буде трактуватися як початок девальвації валюти.

Варто також враховувати, що не останню роль у встановленні валютного курсу відіграє держава. Адже, саме державне регулювання валютного курсу є тим фактором, що визначає масштаби втручання державних органів у діяльність суб’єктів валютних відносин, що в свою чергу впливає на зміну обмінного курсу. Одним із таких засобів впливу є валютна політика.

Поточна валютна політика - сукупність заходів, що реалізовуються центральним банком і Міністерством фінансів для оперативного регулювання валютно-ринкової кон'юнктури, у тому числі за допомогою дисконтної і девізної політики, валютної інтервенції, валютних обмежень, а також валютного субсидування і диверсифікації валютних резервів [3, 84].

Держава також може здійснює валютне регулювання двома методами: девальвацією, що являє собою зниження офіційного курсу для стимулювання експорту та імпорту, і ревальвацією — підвищенням офіційного курсу.

Девальвація і ревальвація не є засобами стабілізації валютного курсу. Вони служать методом приведення офіційного курсу у тимчасову відповідність з дійсним.

Національним банком України з квітня 2009 року було започатковано встановлення офіційного курсу гривні до долара США на рівні середньозваженого курсу продавців і покупців на міжбанківському валютному ринку України за попередній робочий день з можливим відхиленням ±2 %, але в листопаді 2010 року дію постанови було відмінено.

Упродовж практично всього 2010 року на валютному ринку відчувався дефіцит іноземної валюти, фундаментальним чинником якого було зниження порівняно з 2009 роком валютних надходжень як за експортними операціями, так і за зовнішніми кредитами та депозитами нерезидентів. Крім того, на ситуацію впливало зменшення валютних надходжень на користь резидентів України за одночасного збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам за раніше отриманими кредитами [5].

Таблиця 1

Динаміка зміни офіційного курсу гривні щодо іноземних валют (середнього за період) протягом 2011 року

грн.

Назва валюти	2011												За 2011 р.
	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
1 англ. фунт стерлінгів	12,52	12,80	12,84	13,02	13,05	12,95	12,85	13,04	12,63	12,53	12,64	12,48	12,78
1 долар США	7,95	7,94	7,94	7,96	7,97	7,97	7,97	7,97	7,98	7,97	7,98	7,99	7,97
1 євро	10,62	10,84	11,09	11,49	11,48	11,47	11,38	11,42	11,03	10,91	10,84	10,54	11,09

Аналізуючи динаміку зміни офіційного курсу гривні щодо іноземних валют (середнього за період) протягом 2011 року (див. табл. 1), варто відзначити, що ще починаючи з вересня і до січня 2011 року курс гривні відносно долара поступово зростав: з 7,89 грн./дол. у вересні до 7,95 грн./дол. у січні. А в лютому-березні 2011 року був сталим на рівні 7,94 грн./дол., І аж до липня 2011 року поступово зростав і, отримавши незначне зниження в серпні, знову почав підніматися до набраного рівня аж до кінця 2011 року.[4].

Щодо курсу гривні відносно англ. фунт стерлінгів, то можна прослідкувати щомісячну значну динаміку зміни курсу. Так, починаючи з січня 2011 року до травня включно курс гривні відносно англ. фунт стерлінгів зростав з 12,52 грн./фунт стерл. до 13,05 грн./фунт стерл. відповідно. А в червні він знизив до позначки 12,95 грн./фунт стерл. і поступово знову знав зростання до 13,04 грн./фунт стерл. у серпні досліджуваного року. Вкінці року прослідковується повторне зростання курсу порівняно із його спадом у вересні-жовтні.

Відносно курсу гривні до євро, то варто відзначити, що зміни відбувалися у межах від 10,54 грн./євро до 11,49 грн./євро. Так, починаючи з січня 2011 року до квітня включно курс гривні відносно євро зростав з 10,62 грн./євро до 11,49 грн./євро відповідно та підтримував стабільність протягом травня-червня 2011 року. На противагу цьому в липні відбулося незначне зниження до рівня 11,38 грн./євро, а, починаючи з серпня знову здійснилось зростання до позначки 11,42 грн./євро. Починаючи з вересня відбувається покращення ситуації шляхом зростання міцності гривні, а в результаті – зменшення курсу гривні до євро до рівня 2010 року.

У грудні 2011 року надходження іноземної валюти від нерезидентів перевищили валютні перекази на їх користь на 2,7 млрд. дол. США. Це сприяло зменшенню порівняно з листопадом 2011 року чистого середньоденного попиту на іноземну валюту на 20 %, а також формуванню додатного сальдо інтервенцій Національного банку України – 169,6 млн. дол. США.

Упродовж місяця ринковий курс гривні відносно долара США за безготівковими операціями знизився на 0,15 % – до 8,03 грн./дол. США, а за операціями з продажу готівкових доларів США – на 0,16 % – до 8,07 грн./дол. США.

У грудні офіційний курс гривні відносно долара США майже не змінився (7,99 грн./дол. США). Відносно ж євро та англійських фунтів стерлінгів гривня укріпилася за офіційним курсом на 2,8 % та 1,3 % відповідно – до 10,54 грн./євро та 12,48 грн./ англ. фунта стерлінгів [5].

Останнім часом великий вплив на валютний курс чинять спекулятивні фінансові потоки на міжнародному валютному ринку FOREX. Однією з причин виникнення і пожвавлення спекуляцій на валютному ринку стали розвиток електронних міжнародних розрахунків та можливість участі у валютно-обмінних операціях безлічі гравців з різних країн світу, а також незначні витрати на проведення електронних трансакцій [4, 139].

Отже, підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що необхідною умовою ефективної реалізації валютної політики НБУ є дотримання орієнтирів, спрямованих на забезпечення курсової стабільності національної грошової одиниці як необхідного сигналу для всіх учасників ринку з боку регулятора про його готовність і можливість обмежувати курсові коливання і тим самим мінімізувати пов’язані з ними ризики та знизити девальваційні очікування. Ключовими факторами, що впливають на зміну валютних курсів, є також фактори довіри до надійності валюти, сезонна потреба у валюті, деякі зміцнення валюти після її тривалого послаблення і навпаки.

Таким чином, валютний курс є досить динамічним показником, який впливає на стан економіки в цілому і для формування успішної валютно-курсової політики кожної країни необхідно детальне вивчення, прогнозування та розрахунок всіх суттєвих факторів, що впливають на нього.

Список використаних джерел:

1. Береславська О. І. Валютний курс і зовнішня торгівля: теоретичні й емпіричні аспекти взаємозв'язку / О. І. Береславська // Фінанси України. – 2009. – №3. – С. 66-76

2. Журавка Ф.О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України: Монографія. – Суми: Ділові перспективи; ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. – 334 с.

3. Кораблін С. Валютний курс гривні: деякі ефекти та обмеження / С. Кораблін // Економіка України. – 2010. – №4. – С. 76-87

4. Кульпінський С. В. Валютна політика в контексті макроекономічних ризиків / С. В. Кульпінський // Наукові праці НДФІ. – 2008. – №4. – С. 136-140

5. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//bank.gov.ua