Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Гриньова Ю.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

РОЛЬ ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВИХ ГРУП В АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРАЇНИ

Фінансово-промислова група (ФПГ) є формою інтеграції різних видів капіталу, перш за все, капіталів промислових і торговельних компаній, а також капіталу фінансових інститутів, зокрема банків, страхових компаній тощо.

Склад, структура і форма існування і управління фінансово-промисловою групою визначається індивідуально, що обумовлено об’єктивними та суб’єктивними складовими і чинниками формування та розвитку таких видів об’єднань.

Об’єднання банків і промислово-торгівельних підприємств у фінансово-промислові групи було пов’язано з тим, що саме банки повинні були забезпечити створення ефективних інвестиційних механізмів для реалізації великих та середніх інвестиційних проектів фінансово-промислових груп .

Мета створення усіх фінансово-промислових груп - об’єднання інтересів фінансових інститутів і промислово-торгівельних підприємств в межах спільної реалізації інвестиційних проектів. Об’єднання декількох підприємств шляхом купівлі банком контрольного пакету акцій за відсутності довгострокового спільного фінансування інвестиційних проектів не можливо вважати фінансово-промисловою групою.

Головною проблемою вітчизняних фінансово-промислових груп є те, що недостатньо здійснюється фінансування інвестиційних проектів, які б враховували інноваційні складові. Інвестиційно-інноваційні проекти є основою для подальшого розвитку вітчизняної промисловості, виходу її на нові рубежі розвитку. Проте позитивні приклади щодо інвестування коштів банків в інвестиційно-інноваційні проекти в Україні можливо перелічити по пальцям. Особливо це необхідно зробити для промисловості, що займається виробництвом продукції на експорт. Конкуренція на світових товарних ринках зобов’язує постійно оновлювати свою продукцію, робити її більш дешевою та привабливою для покупців, що можливо завдяки постійного оновлення виробничого процесу, технічного та технологічного обладнання, технологій, впровадження досягнень вітчизняної та світової науки у виробництво. Сучасне фінансування інвестиційно-інноваційних проектів є запорукою економічного розвитку країни. Однак вітчизняні фінансово-промислові групи в період, коли були сприятливі умови для вкладання частини прибутків не зробили відповідних зусиль, що негативно відбилося на їх діяльності в умовах фінансово-економічної кризи, яка охопила практичну всю економіку країни, особливо фінансово-промислові групи, що здійснюють діяльність на зовнішніх ринках. Тому експортна орієнтація вітчизняних фінансово-промислових груп є з одного боку позитивною, тому що забезпечує значний розвиток усіх інших сфер та видів економічної діяльності, а з другого боку - суттєво залежить від стану зовнішніх ринків, їх постійних коливань, попиту та пропозицій інших учасників цих ринків. Звідси, необхідно наполегливо працювати на розробку нової концепції розвитку як української економіки в цілому, так і окремих промислових підприємств і фінансово-промислових груп.

У діяльності ФПГ можуть знайти застосування сучасні банківські технології, усе розмаїття банківських операцій і схем використання фінансових інструментів. Банк-учасник ФПГ може налагодити грошово-кредитне забезпечення реального сектору, структурувати джерела фінансування, змінити загальну господарську політику групи.

Одним із основних факторів, який впливає на ефективність функціонування ФПГ, є якість фінансового менеджменту, наявність прозорої структури, що збільшує шанси фінансово-промислової групи при залучені фінансових коштів для інвестування.

Фінансові-промислові групи є найдосконалішою формою кооперації в економіці що підтверджено практикою їх діяльності. Історія свідчить що спроби відповідної кооперації відомі давно і завжди використовувалися як засоби ефективного розвитку економіки.

ФПГ – це організаційна оболонка фінансового капіталу. Вона закріплює єдність виробничих, фінансових та інших інтересів низки компаній та банків.

Ефективність функціонування інтегрованих систем залежить від вибору моделі об’єднання, яка повинна враховувати вплив як зовнішніх так і внутрішніх чинників.

В Україні особливу роль ФПГ відіграють у експортоорієнтивних галузях, а саме: металургії, енергетиці, машинобудуванні, хімічній промисловості.

Ефективність діяльності українських ПФГ знижується через відсутність належного нормативно-правового забезпечення, недоліки законодавчої бази, відсутність законів про регулювання трастових операцій та консолідацію капіталів у ФПГ, відсутність ефективних процедур достовірної оцінки і доцільності об’єднань підприємств.

Серед таких проблем небхідно відмітити тимчасовий характер та відсутність реальної добровільності об’єднання. Сама процедура створення занадто зарегламентована та складна у виконанні. Законом не регулюються аспекти взаємного переплетіння акціонерного капіталу, а передбачено створення договірного об’єднання. Відсутній заявно-реєстраційний принцип створення ПФГ (вона має одержати дозвіл). Не сприяє ефективній діяльності ПФГ обмеження законом ролі банківського капіталу, а орієнтація тільки на підтримку державного капіталу.

Закон орієнтований тільки на створення груп із замкнутим виробничим циклом та чітким визначенням кінцевої продукції, хоча у ряді випадків ефективним можуть бути багатогалузеві або регіональні об’єднання.

Законодавчо в Україні не урегульовано ряд питань що мають вирішальний характер у діяльності ПФГ. Це стосується питання власності як щодо продуктів, зокрема інтелектуальної власності, так і кінцевого продукту. Згідно з Законом України “Про промислово-фінансові групи” непередбачено об’єднання активів для досягнення спільної мети господарювання.

Законом не передбачений механізм реального контролю за вкладеними у виробничі проекти коштами, непередбачено також відповідальності учасників виробництва за кінцевий результат.

Негативно впливає на результати діяльності ПФГ відсутність ефективних послідовних процедур достовірної оцінки і доцільності об’єднання підприємств. Залучення фінансових коштів визначається вузькими комерційними інтересами банків. Недостатність кваліфікованих управлінців не дозволяє чітко планували та контролювати господарську діяльність ПФГ. А основною причиною, що не дозволяє здійснити юридично обґрунтовану виробничу та фінансову кооперацію усередині групи, визнається відсутність законів про регулювання трастових відносин та консолідацію капіталів у ПФГ.

Література:

1. Алексєєв І.В. Побудова оптимальної структури інвестицій учасників ФПГ / Алексєєв І.В. - Львів: ДУ “ЛП”, 2006. - 346 с.

2. Артемов В.І. Виробничо-фінансові групи територіально-галузевого типу / Артемов В.І. // Регіональна економіка. - 2002. - №1. - С. 65-75.

3. Бесараб Є.О. Формування промислово-фінансових груп в Україні та стимулювання руху інвестиційних ресурсів / Бесараб Є.О. // Фінанси України. - 2004. - №6. - С. 114-119.

4. Бесараб Є.О. Роль банку у формуванні інвестиційних ресурсів ФПГ / Бесараб Є.О. // Фінанси України. - 2002. - №1. - С. 31-37.

5. Дзюблюк О. Інтеграція банківського та промислового капіталів і кредитні відносини / Дзюблюк О. // Економіка і управління. - 2005. - №10. - С.11-17.

6. Правові проблеми створення та діяльності промислово-фінансових груп в Україні: Монографія / За ред. М.К. Галянтича - К.: НДІ приватного права і підприємництва. – 2009.