Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Асистент Пришедько І.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

До напрямів теоретичних досліджень

функціонування ринку праці

В умовах ринкових відносин поряд із трудовим законодавством діє також саморегуляція процесів переміщення трудових ресурсів і зайнятості населення. Для певного впливу на ці процеси створюється відповідна соціально-економічна база, що сприяє поліпшенню умов життєдіяльності й праці працівників.

Ринок трудових ресурсів формується на основі універсальних закономірностей, характерних для ринкових структур і відповідних соціально-економічних умов. Аналіз процесів його функціонування вимагає попереднього дослідження сутнісних властивостей ринкових відносин у сфері зайнятості й понять самого ринку попиту та пропозицій робочої сили.

В економічній теорії західних країн ринок робочої сили розглядається як ринок, де реалізується лише один з необхідних виробничих ресурсів. Можна виділити кілька підходів до аналізу функціонування сучасного ринку трудових ресурсів. Це перш за все, той підхід, в основі якого лежать постулати класичної політекономії. Прихильники цієї концепції (Дж. Перрі, Р. Хол, Д. Гілдер і ін.) думають, що ринок робочої сили, як всі ринки, діють на основі цінової рівноваги, тобто основним ринковим регулятором служить ціна – у цьому випадку ціна робочої сили (заробітна плата). На їхню думку, саме за допомогою заробітної плати регулюється попит та пропозиція робочої сили, підтримується їхня рівновага.

Потрібно сказати, що реальне положення справ на ринку значною мірою відрізняється від теоретичних поглядів прихильників даної концепції, які пояснюють невідповідність їхньої теорії з життям недосконалістю самого ринку через вплив профспілок, держави й інших факторів.

Іншого підходу до функціонування ринку робочої сили дотримуються кейнсіанці й монетаристи. Вони розглядають ринок робочої сили як вплив постійної й фундаментальної не рівноваги. В своїй моделі Дж. М.Кейнс виходить із того, що ціна робочої сили жорстко фіксована й практично не змінюється (особливо вбік зменшення). Цей елемент моделі бездоказово береться як безумовний факт. Оскільки заробітна плата по даній концепції не є регулятором ринку, такий регулятор повинен бути зовнішнім. Його роль приділяється державі, що, зменшуючи або збільшуючи сукупний попит, може дану нерівновагу ліквідувати й тримати ринок під контролем. Таким чином, попит на робочу силу по цій моделі регулюється не коливаннями ринкових цін на працю, а сукупним попитом, інакше кажучи – обсягом виробництва в результаті збільшення інвестицій і створення нових робочих місць.

Сучасні прихильники марксизму думають, що ринок робочої сили, хоча й підкоряється загальним ринковим закономірностям, має істотні особливості, оскільки сама робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може в той же час активно впливати на співвідношення попиту та пропозиції, на свою ринкову ціну.

Слід зазначити й ту обставину, що в марксистській економічній науці, що базується на теорії трудової вартості, робоча сила не завжди розглядається як товар. Прихильники марксизму вважають, що у відмінності від капіталізму, де залучення людей до праці відбувається через купівлю-продаж робочої сили, а відносини між найманим і наймачем обмежуються обміном праці на зарплату, при соціалізмі поєднання робочої сили із засобами виробництва здійснюється на базі колективної власності, і тому тут методи залучення людей до праці по своєму втримуванню не повинні мати нічого загального із актом купівлі-продажу, тому що власники робочої сили є одночасно й власниками коштів виробництв. Звідси робиться висновок, що робоча сила при соціалізмі не може розглядатися як товар, оскільки працюючі володіють не тільки своєю робочою силою, але й вважаються хазяями колективної власності. Практика життя спростувала, однак, ці наївні подання марксистів і показала, що робоча сила завжди є товаром, що має свою ціну.

Таким чином, не один з перерахованих вище підходів не дає повної й адекватної картини механізму функціонування ринку робочої сили, хоча вони й відображають окремі його елементи.

На нашу думку, ринок робочої сили, підкоряючись у цілому законам попиту та пропозиції, за багатьма ознаками свого функціонування являє собою ринок особливого роду, що має ряд істотних відмінностей від інших товарних ринків. Регуляторами тут є фактори не тільки макро- і мікроекономічного, але й соціально-психологічного характеру, що не завжди мають прямого відношення до ціни робочої сили – заробітній платі.

Перераховані думки й поняття про сутність «ринок робочої сили» можна звести до наступного узагальнення.

Перше – це сукупність всіх економічних відносин між попитом та пропозицією із приводу робочої сили. Учасниками тут виступають роботодавці як юридичні особи й фізичні особи, що бажають стати найманими робітниками, а також держава через здійснення своєї політики на ринку робочої сили. Всі вони своїми діями впливають на стан ринку трудових ресурсів суспільства.

Друге – це система взаємин усередині окремого підприємства із приводу переходу окремих працівників на нове місце й нову посаду в межах підприємства.

Третє – це ринок робочої сили як місце перетинання різних економічних і соціальних інтересів, позицій і функцій.

Варто визнати, що «потужна система мотивів і стимулів» все ще не створена. Не завжди в працівників є інтерес працювати з повною віддачею. Інтерес – це рушійна сила виробництва й всієї економіки в цілому. Ринкові відносини створюють передумови для використання всього потенціалу цієї рушійної сили, у тому числі через ринок трудових ресурсів.

Ринок робочої сили відрізняється від інших товарно-ресурсних ринків, він виступає як складне соціально-економічне явище. Через ринок здійснюється набір кадрів і залучення їх у процес виробництва. У цілому ринок робочої сили являє собою систему соціально-економічних відносин, що виникають у зв'язку з розподілом, перерозподілом і купівлею-продажем особливого товару «робоча сила»

Специфічні особливості ринку робочої сили, що накладають відбиток на його формування, функціонування й на методологію аналізу складних на ньому соціально-економічних відносин, можна звести в наступне угруповання [1, с. 122]:

1. Невіддільність прав власності на товар «робоча сила» від її власника

2. Тривалість контактів продавця й покупця робочої сили.

3. Наявність великої кількості організаційних структур, законодавчих положень і різних програм зайнятості населення.

4. Високий ступінь індивідуальних угод, що виходять за рамки юридично оформлюваних відносин.

Основними елементами ринку робочої сили, що становлять механізм формування, розподіли й перерозподіли робочої сили є: попит та пропозиція, ціна робочої сили, конкуренція, мобільність, суб'єкти (учасники) ринку, його організаційно - правова система й інфраструктура.

Однією з найважливіших умов переходу до ринкової економіки є розробка й виконання програми створення ефективно функціонуючого ринку робочої сили. Перспективи розвитку вітчизняного ринку трудових ресурсів, безсумнівно, пов'язані з використанням маркетингової концепції на ринку робочої сили.

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли йде корінне перетворення економіки, виникають якісно нові вимоги до формування людини, як потенційного працівника, а також необхідність створення соціально-економічних передумов і умов, що забезпечують більш повну реалізацію можливостей людського фактору й використання його трудового потенціалу. Досвід більшості високорозвинених країн свідчить про те, що найбільших успіхів домоглися ті з них, які здійснили переорієнтацію своїх економік з екстенсивного на інтенсивний шлях розвитку, коли їхня міць стала опиратися на максимальну реалізацію творчого й інтелектуального потенціалу своїх співгромадян.

Таким чином, у сучасній ринковій економіці головне - це розвиток продуктивних чинностей, активізація людського фактору. Перша продуктивна чинність в економіці є робітник, трудящий у складі трудових ресурсів суспільства. Працею його створюється економіка. І треба створювати такий господарський механізм і такі виробничі відносини, щоб праця ця стала високоефективною.

Варто також визнати, що колишні теоретико-методологічні концепції й підходи до регулювання ринку, що формується, трудових ресурсів і зайнятості населення практично знецінилися й мають потребу в заміні методами з орієнтацією на ринок. Інакше кажучи, перспективи розвитку вітчизняного ринку трудових ресурсів повинні бути тісно пов'язані з реалізацією принципів і методів сучасного маркетингу. При цьому, головне, від простої констатації маркетингової діяльності необхідно перейти до конструктивної роботи з використання маркетингу для подолання існуючого відставання в застосуванні маркетингових методів від сучасних вимог ринку трудових ресурсів.

Література:

1. Дадашев А.З. Регіональний ринок праці: формування й ефективність управління / А.З. Дадашев // Питання економіки. — 1995. — № 5. — С. 63—70.