Мехеда Н. Г., Ошо Джакоб.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА-БАНКРУТА

Зменшення рівня соціального захисту в працівників підприємства-банкрута знижує їх здатність бути повноцінними членами суспільства, адже вони не мають можливостей задовольняти життєво необхідні фізіологічні потреби як свої так і своєї родини, а що вже говорити про підвищення кваліфікації, лікування, відпочинок та взагалі всебічний розвиток. В цілому можна стверджувати, що бувший працівник підприємства- банкрута після вимушеного звільнення стає неадаптованим до майбутнього, до звичного життя.

Питання соціального захисту населення, соціальної політики, соціального ризику були і залишаються предметом наукових досліджень. вітчизняних і зарубіжних вчених Н.Н. Абакумової, О.І. Антоненко, Р.Ф. Атаманюка, Борецької, О.А. Грішнової, І.Ф. Гнибіденка, В.В. Капильцової, А.Я. Кібанова, Е.М. Лібанової, Л.С. Лісогор, О.В. Макарової, С.В. Сіденко, О.І. Скомарохової, Т.Б. Токарського, М.І. Хмелярчук, К.І. Якуби.

Забезпечення соціального захисту працівників – це, по-перше, дотримання чинних законодавчих норм і правил соціального захисту, по- друге, виконання умов колективного договору, укладеного між працівниками і роботодавцем, по-третє забезпечення працівникам нормальних умов життя після банкрутства підприємства, на якому вони раніше працювали. Для вирішення зазначеної мети в ході дослідження поставлено ряд завдань:

-узагальнити та доповнити теоретичні основи соціального захисту працівників неплатоспроможнихпідприємств з позиції дотримання соціальних прав та гарантій працівників;

- визначити напрями удосконалення соціального захисту працівників під час провадження справи про банкрутство дотримуючись правильної організації

бухгалтерського обліку.

Під час провадження справи про банкрутство зачіпаються інтереси багатьох осіб: боржника, кредиторів працівників підприємства- банкрута, податкових органів, органів соціального страхування, фінансово-кредитних установ та інших

Проте, навіть під час провадження справи про банкрутство необхідно дотримуватися основного закону України – Конституції України, де передбачені основні моменти соціальної захищеності громадянина України:

-Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності

-Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань .

- Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів .

- Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується .

- Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом .

- Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення

- Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом .

-Кожен, хто працює, має право на відпочинок .

- Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом .

- Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло” .

-Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування .

Неодмінною умовою соціального захисту працівників неплатоспроможних підприємств стає безумовне виконання обов'язкових соціальних програм, прийнятих на законодавчому рівні, і угод, досягнутих в процесі розробки і прийняття колективного договору, що діє на підприємстві, або умов трудового договору працівника і роботодавця.

Настання фінансової неспроможності підприємства, що впливає на доходи людини, призводить до погіршення основних умов життєдіяльності за винятком тих методів і інструментів соціального захисту, які гарантуються державою або власне самим працівником шляхом придбання добровільних ризикових або не ризикових соціальних програм, що не суперечать чинному законодавству .

Після припинення діяльності такого підприємства його працівник втрачає наступні види соціального захисту, що не суперечать чинному законодавству: соціальне страхування державних службовців ,страхування за важкі та шкідливі умови праці , допомога по нещасному випадку на виробництві , страхування від професійних захворювань , дотримання вимог колективного договору, неризикове соціальне страхування робочого місця

Отже, з метою забезпечення соціального захисту працівників в умовах банкрутства підприємства необхідно на законодавчому рівні закріпити обов’язковість недержавного пенсійного страхування за рахунок їх власних коштів або за рахунок прибутку підприємства.

Список використаної літератури

1. Благов Ю.Е. Концепция корпоративной социальной ответственности и стратегическое управление / Ю.Е. Благов // Российский журнал менеджмента. – 2004. – № 2(3). – С. 21-22.

2. Бутинець Ф.Ф. Альфа і омега бухгалтерського обліку або моя болісна не сповідь / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ПП “Рута”, 2007. – 328 с.